На тлі розмов про припинення вогню лінія фронту в Україні руйнується, — The Economist
Британське видання The Economist проаналізувало нинішню ситуацію на фронті, зокрема і становище української оборони у Великій Новосілці. Texty.org.ua наводять переклад статті.
Фінальна битва за селище Велика Новосілка на Донеччині затягнулася на шість днів, хоча її результат був очевидний задовго до цього. Ситуація стала критичною на початку нового року, коли російські війська зайняли села на північний схід і захід від населеного пункту, затиснувши українських захисників з трьох боків.
До четверга 23-го вузький коридор до майже ізольованої "кишені" став непрохідним. Наказ про відступ надійшов, щойно розвиднілося. Це було кошмарне завдання, яке потрібно було виконати пішки, під небом, наповненим безпілотниками, і через річку. Свідчення тріумфуючих російських пропагандистських каналів свідчать про те, що багато хто не зміг цього зробити.
Невелика перемога Росії у Великій Новосілці (населення якої до війни становило лише 5 000 осіб) відбувалася за знайомою схемою: безперервні піхотні атаки, величезні втрати, колапс української оборони і, врешті-решт, відступ. Підрозділи, що воювали там, тепер, ймовірно, знову зосередяться на Покровську на півночі, набагато більшому логістичному вузлі, який Росія атакувала з різною інтенсивністю протягом останніх шести місяців.
Бої там вже змусили українців закрити критично важливу шахту з видобутку коксівного вугілля, яка раніше забезпечувала половину потреб металургійної промисловості України. Російські війська також просуваються до місця розташування корисних покладів літієвих руд.
План Кремля, ймовірно, залежить від того, де він може досягти швидкого прогресу. Мінімальною вимогою його «спеціальної військової операції», як видається, залишається окупація всієї території Донбасу (включно з Луганською і Донецькою областями), відновлення контролю над російською Курською областю й утримання «сухопутного мосту», що з'єднує окупований Крим з Росією, який вона захопила на ранніх стадіях великої війни.
На Курщині Росія ще не повернула собі ініціативу, попри те, що розгорнула сили, які разом з північнокорейськими військами нараховують 62 000 осіб, і є, можливо, втричі більшими за українське угруповання. На Донбасі, тим часом, витіснити Україну з решти міст, які добре обороняються, буде нелегко. Відкриті поля на захід від Покровська і психологічно руйнівний наступ на Дніпропетровську область можуть виявитися більш спокусливими.
«Вони промацують наші слабкі місця, — каже представник Головного управління розвідки МОУ Андрій Черняк. — А потім масовано атакують там, де мають тактичний успіх».
Сучасне поле бою, де домінують дрони, які розвідують, переслідують і завдають ударів, швидко змінює характер бойових дій. У Великій Новосілці, наприклад, бронетехніка відігравала мінімальну роль. «Один з наших танків підкрався до лінії фронту, — розповідає капітан Іван Секач, офіцер 110-ї бригади, що воює на цьому напрямку. — Десять безпілотників атакували його і майже одразу підпалили». Натомість бойові дії велися піхотою — невеликими російськими групами по три, чотири, п'ять осіб, яких висилали вперед хвилями. Більшість з них зазнали швидкої та кривавої загибелі. Але деяким вдалося зайняти нові позиції та наблизити бойові дії, змусивши українців відступити.
Російська тактика не динамічна, але завдає Україні безкінечного клопоту. Простіше кажучи, Росія має піхоту, а Україна — ні. Проблеми з мобілізацією та дезертирством сильно вдарили по українських резервах.
«Ми намагаємося замінити наші втрати на полі бою, — каже полковник Павло Федосенко, командир української тактичної групи на Донбасі. — Вони (росіяни — Ред.) можуть кинути батальйон солдатів на позицію, яку ми укомплектували чотирма чи п'ятьма солдатами». Бригади, які складають лінію фронту на Донбасі, постійно недоукомплектовані, виснажені та перебувають під тиском. Лінія фронту продовжує повзти назад.
«У нас більше немає тактики, окрім як затикати дірки», — каже “Купол”, бойовий псевдонім нині відставного командира, який до вересня очолював бригаду, що воює на сході Донеччини. «Ми кидаємо батальйони в хаотичний безлад і сподіваємося, що зможемо якось зупинити цей процес», — додає він.
Світова увага змістилася на переговори, які ще не відбулися; на суперечливі сигнали від адміністрації Трампа, які одного дня виглядають позитивними для України, а наступного — не дуже.
Для тих, хто воює, порядок денний менш абстрактний. Поки лінія фронту продовжує рухатися, Путін, схоже, має мало підстав для компромісу. У росіян не закінчиться зброя найближчим часом, вважає офіцер розвідки Черняк. «У них є щонайменше рік, можливо, два, щоб продовжувати воювати так, як вони це робили». Військово-промисловий комплекс залишається «священною коровою» для Кремля, продовжує він, і буде захищений від можливих економічних потрясінь, інфляції або санкцій. Тим часом Північна Корея починає постачати дефіцитні товари, такі як гарматні стволи та артилерійські системи. «Росія показала, що вона може функціонувати в повністю замкнутому циклі».
Через три роки її жорстокої виснажувальної боротьби досі неясно, чи зможе Росія перетворити свої численні тактичні здобутки на щось більше — достатньо, щоб глибше втиснутися в тилу ослабленої України та викликати справжнє занепокоєння.
Офіцер Черняк каже, що наявні дані свідчать про те, що це малоймовірно. «Ми бачимо їхні резерви, їхні ракети, їхню бронетехніку — і цього недостатньо. Поки що». Капітан Секач вважає, що удача також могла зіграти свою роль. У Великій Новосілці, каже він, російські бронеколони неодноразово проривалися і заходили в тил української оборони, не усвідомлюючи цього. Розгублені та дезорієнтовані, вони поверталися назад. «Російська армія не нагороджує розумних людей, це моє єдине пояснення, — каже він. — Але ми не можемо розраховувати на те, що все так і залишиться».
Від Texty.org.ua: 27 січня речник ОСУВ «Хортиця» Віктор Трегубов не підтвердив повну окупацію Великої Новосілки російськими військами, зазначивши, що українські сили утримують певні рубежі ближче до її околиці й бій в селищі триває.
