Як розробляють IT-проєкти для Сил оборони і як працює підрозділ ЗСУ, де служать сотні айтівців

Про переформатування Центру масштабування технологічних рішень

Є спільна директива міністра оборони та головнокомандувача про переформатування центру. За старим сценарієм, до 31 грудня ми мали зайти на менший штат зі значним скороченням особового складу.

Вже ухвалили рішення, за яким уся наша команда залишається. Ми хотіли трохи розширитися, та не вийшло. Однак навіть це рішення допоможе дібрати нових людей.

Переформатування — це зміна організаційної структури. У нас всередині з’являються нові штатні підрозділи з новими функціями, як-от відділ фахової підготовки особового складу.

Загалом командування зрозуміло важливість роботи центру, нашої ролі в екосистемі військових структур, які мають власне R&D, вагомі розробки. Якщо раніше ми були максимально непублічні, то тепер отримали дозвіл висвітлювати деякі проєкти.

Тому найкращий запобіжник сьогодні — це результати нашої роботи. Показуємо їх — і продовжуємо працювати. Нинішнє рішення свідчить, що є розуміння інноваційності та необхідності центру. Маємо підтримку міністра оборони та головнокомандувача ЗСУ.

Насправді з понад 50 проєктів ми можемо висвітлити лише малу їх частину. Наш підрозділ розробляє «Армія+» на замовлення Міністерства оборони. «Залізний полігон», який допоможе виробникам швидше організовувати випробування з військовими підрозділами, «Імпульс», «Вежу», ще кілька відомих проєктів. Тобто публічність — це радше бонус.

Про роботу Центру та технологічні рішення

70 % особового складу ЦМТР — учасники бойових дій. Частина з них пройшли найгарячіші точки фронту.

На моє переконання, перевага на полі бою, як і перемога загалом над супротивником з куди значнішими ресурсами, може бути тільки асиметрична. І йдеться саме про технологічні рішення.

У цьому контексті один військовий у ЦМТР — це потенційно десятки, сотні врятованих життів на полі бою.

У нас є проєкти, які вже використовують на лінії боєзіткнення. Тому всі ці закиди, мовляв, ти не воював, не сидів в окопах, мені не подобаються. Тут питання фахової підготовки й максимальної ефективності використання ресурсів.

Наприклад, нам бракує дата-саєнтистів, інженерів ML. А один такий фахівець спростить роботу тисячам. Зокрема, операторам, які виявляють техніку противника. Розроблена центром модель пришвидшує її знаходження з хвилин до однієї секунди. Наприклад, 100 великих зображень з розвідувального БпЛА людина опрацьовує понад годину, ми маємо рішення, яке це робить за п’ять хвилин.

А це дає змогу скоріше реагувати, уразити ворожу техніку, поки вона не почала по нас працювати. Ви ж розумієте, що цей час переваги може дати на полі бою. Тому тут один інженер з правильною фаховою підготовкою допоможе зробити так, щоб ворожа арта не розгорнулась на відпрацювання.

І це ж діятиме в прогресії, коли ми втілимо та масштабуємо проєкт.

Окрім того, наші рішення допоможуть зменшити кількість людей безпосередньо на передовій. Якщо все вдасться, військовий буде не за кількадесят метрів від ворога, а з безпечнішої відстані керуватиме автоматизованими комплексами й боротиметься з ворожими дронами.

Візьмімо навіть систему «Імпульс». Вона допоможе набагато швидше виконувати роботу: замість п’яти людей, які займаються обліком, вистачить і двох-трьох. Так ми зможемо вивільнити ресурс для посилення оборони країни.

А ще це мінімізує помилки на різних рівнях. Люди якісніше опрацьовуватимуть накази. Наприклад, можна буде автоматично формувати плани переміщення, накази на переведення, добові накази або нагороджувати тих, хто справді дотичний до бойових звитяг тощо. І це все у кілька кліків.

Фахівці нашого центру горять своїми проєктами. У нас є робочі групи, які виїжджають у зону виконання, щоб зібрати фідбек. Ми всі маємо розуміти, що технології важливі, а для технологій потрібні висококласні спеціалісти. Подекуди, якщо забрати ключову людину з проєкту, він зупиниться. А цей проєкт потенційно зберігає відділення на полі бою, потім — ще одне і ще.

Про важливість проєктів Центру

Майже всі критичні напрями почали тією чи іншою мірою розроблятись. Є напрацювання, щоб це пришвидшити. З тих, про які можемо говорити, — «Вежа», модуль DELTA. Рішення дає змогу виявляти й ідентифікувати понад 4000 об’єктів розвідки щодня, а також передавати інформацію підрозділам, щоб потім можна було уразити ці ворожі цілі. Це один з перших проєктів, який ми масштабували. Продукт розробляв інший підрозділ, а ми архітектурно його переробили, щоб він міг витримувати навантаження.

Пишаємося STALKER — системою, яка допомагає дрону повернутися під впливом РЕБ.

Також ми розробляємо платформу «Залізний полігон», який допоможе компаніям тестувати свої вироби для армії швидше та отримувати фідбек. Чекаємо на інтеграцію нашої системи «Імпульс» для автоматизації процесу обліку особового складу з «Армія+».

Запустили «Форму 100» — це адаптація первинного медичного документа, який оформлюється, коли поранений потрапляє на стабілізаційний пункт. Хто був у бойових підрозділах, розуміє, як складно і який обсяг роботи на стабілізаційних пунктах. Якщо там щось загубиться і втратяться дані, це напряму впливатиме на якість допомоги, коли пораненого доставлять до шпиталю.

Ну й «Вітряк М» — детектор FPV-дронів, який уже вдалося кодифікувати й передати державі на масштабування. І це лише один з елементів системи, яка міститиме і софт, і «залізо». Нині триває процедура масштабування. Мінстратегпром допомагає передати це підприємствам на виготовлення. На сьогодні більше ніж 20 військових частин використовують засіб, зокрема підрозділи СВ, ДШВ, ТрО, НГУ.

Насправді ми будуємо екосистему з наших продуктів. Для частини є MVP, ще є готові рішення, які використовуються на полі бою, але потрібне їхнє масштабування.

Про перепони у масштабуванні рішень для військових

Масштабування впирається в законодавчі процедури, оформлення КСЗІ, якщо там є контури ДСК або Т (для службового користування або таємно). А також у матеріально-технічну базу. Ті ж сервери в ДСК-контурі.

І плюс бракує людей, які будуть їздити в підрозділи, пояснювати, впроваджувати там рішення.

Якщо мова про програмні продукти (ІКС — інформаційно-комунікаційні системи та ПЗ), то якщо ви робите не «згідно-відповідно» до законодавчо затвердженої процедури, ризик у тому, що можуть прийти й сказати: «Це незаконно». І ви не зможете далі використовувати рішення належно або і взагалі ніяк. Закону треба дотримуватись, однак його варто адаптувати під нагальні потреби.

Плюс не просто так є пункти КСЗІ (комплексна система захисту інформації). Усі ці вимоги мають підвищити рівень безпеки продукту. Єдине, що це зараз outdated, не дає змоги швидко масштабуватись і більше про папери, а не реальну безпеку. Хоча Міноборони сьогодні має нову процедуру КСЗІ, що має перезапустити цей процес.

Це коли ми говоримо про мілтек-рішення. Якщо нормально врегулювати державно-приватне партнерство, це дасть змогу військовим частинам правильно взаємодіяти з приватним сектором: фіксувати інтелектуальну власність, законно передати її державі, ліцензувати тощо. Трансфер технологій допоможе і правильно передавати їх бізнесу, взаємодіяти з міжнародними партнерами.

У контексті R&D процес обміну експертизою з міжнародними партнерами дуже забюрократизований.

Багато що треба доопрацьовувати. У тісній кооперації з Головним управлінням військової юстиції Міністерства оборони ми пушимо важливі зміни. Для когось законодавчі обмеження — це підстава чогось не робити. Для нас це привід стукатися у всі двері, залучати кого можливо, щоб воно запрацювало.

У нас немає механізмів мотивації спеціалістів, які були дотичні до розробки. Фахові люди отримують по 20 тисяч гривень уже не перший рік. Наприклад, ми передали державі «Вітряк М». Якби був налагоджений процес трансферу технологій і можна було отримувати роялті, це б забустило питання мотивації особового складу.

Є військові частини, які розробляють технології та дублюють у цьому одні одних. Річ у тім, що в нас немає правильного оркестрування процесів. Адже багато військових частин мають круті напрацювання. З деякими ми працюємо на горизонтальних зв’язках: віддаємо їм вироби на тестування, а ті, своєю чергою, діляться фідбеком. Спочатку ми створюємо неформальні робочі групи, потім намагаємося їх формалізувати. Тому що важливо зафіксувати таку діяльність.

Про проблеми з «Армія+»

Нині є певні проблеми з «Армія+», не всім буває зручно користуватися застосунком. Чому? Тому що там немає повної функціональності, яка з’явиться після інтеграції з «Імпульсом».

«Армія+» не оперує інформацією для службового користування, а «Імпульс» буде оперувати, і це важливо. Ця інформація — стовп, завдяки якому зможе автоматично підтягуватися посада військовослужбовця, підрозділи, командири.

«Імпульс» не про конкретного солдата, а про системи обліку всередині військової частини, для групи персоналу. Система полегшить роботу стройової служби, частково адмінки.

Зараз ми фіналізуємо юридичний процес, щоб рішення правильно працювало для військових. Це трошки складніше, ніж з «Армія+». Для роботи «Імпульсу» має бути матеріальна-технічна база: не просто телефони, а сервери, ноутбуки тощо.

Ми очікуємо, що, якщо все буде за планом, влітку запустимо дослідну експлуатацію. Нині ми використовуємо «Імпульс» для своїх потреб. Деякі підрозділи тестують його на навчальних даних, щоб зібрати фідбек.

Ця система спростить стандартний облік особового складу, який нині ведуть в ексельках у кращому разі. Автоматичне формування наказів щодо обліку особового складу. Командир бачитиме всі дані про підрозділ, скільки людей за списком, хто на місці чи у відрядженні, історію призначень людини на посади. Буде інтеграція з речовою службою, що покаже, яке майно закріплене за військовослужбовцем. Також буде модуль морально-психологічного забезпечення.

Це буде захищена система, покликана автоматизувати те, що відбирає час і зусилля.

Про роботу в 2025 році

2024-й був складним роком для ЦМТР, ми працювали і паралельно доводили, навіщо потрібні. Нині ж плануємо наростити спроможності, дотиснути проєкти, які зараз на фінальній стадії.

Поступово у нас вибудовується група проєктів, які формуватимуть екосистему. Коли створювався ЦМТР, думали, що армія від бізнесу відстає років на 10–20. Здається, сьогодні це змінюється. Ми наближаємося до стадії, коли наші винаходи чи програмні рішення породять нові технології навіть для цивільного сектору після завершення війни.

Я не вірю, що у 2025 році війна закінчиться. Хіба що буде якийсь «чорний лебідь», який переламає хід війни на нашу користь. Не можна розслаблятися. Суспільство має більше ввімкнутися: це тотальна війна і відповідальний етап. У тилу теж можна робити чимало потрібного.

Тому що доводиться бігати й робити так, щоб наші ініціативи й діяльність не зарубали. Емоційно це непросто, і цим теж необхідно займатися. Нам потрібно більше керівників, менеджерів, людей з новим майндсетом, бізнес-підходом, який даватиме кращий результат і швидші зміни.

Перша хвиля добровольців у війську була 2014 року: вони починали боротьбу. Друга хвиля підсилила ЗСУ у 2022 році. Нам потрібна третя хвиля людей, щоб добити ворога, змусити його шукати можливості припинити бойові дії.

Як нормальна організація, ми боремося за вмотивованих висококваліфікованих людей. Якщо хтось не відповідає певному рівню, то намагаємось підтягнути. Коли не вдається — переводимо в інший підрозділ, а собі шукаємо якраз фахового спеціаліста. Щоб люди не просто «обіймали посади».

Ще до нас можна долучитися на волонтерських засадах для розробки деяких проєктів. Для військових, які не в бойових підрозділах, трек залучення простіший. Можна оперативно пройти співбесіду і стати частиною ЦМТР.

цифровізація IT війна технології армія+