Що знайшли всередині жахливої сирійської в'язниці Седная (ФОТО, ВІДЕО)
Низка західних ЗМІ опублікувало репортажі з катівні режиму Асада Седнаї і показала, в яких умовах утримували людей.
За даними Amnesty International, Седная складалася з двох основних корпусів, які могли вмістити від 10 000 до 20 000 ув'язнених. Ув'язнені були сегреговані залежно від їхнього статусу.
У «білому» корпусі утримувалися військовослужбовці, затримані за злочини або проступки, такі як вбивства, крадіжки, корупція або ухилення від призову.
На противагу цьому, «червона» будівля була призначена для ув'язнених з міркувань безпеки – цивільних осіб і військовослужбовців, ув'язнених «під приводом висловлених ними думок, їхньої політичної діяльності або сфабрикованих звинувачень у тероризмі».
За даними правозахисних груп, у вузьких камерах, не більше кількох метрів у поперечнику, одночасно перебувало більше десятка людей, не залишаючи місця для того, щоб лягти. Крики в'язнів, яких катували, луною розносилися коридорами, пише у репортажі зі Седнаї The Guardian
Ті, хто вижив у в'язниці, розповідали про жорстокі щоденні побиття і тортури з боку тюремної охорони, які включали зґвалтування, ураження електричним струмом тощо. Багатьох замучили до смерті.
В'язні розповідали, що охоронці дотримувалися правила абсолютної тиші у в'язниці. Оскільки в'язні не могли говорити, вони писали на стінах і шматках паперу. Стіни камер були вкриті надряпаними, написаними від руки посланнями.
"Шматок паперу, знайдений на землі, розірваний і розтоптаний, детально описував смерть ув'язненого, схоже, написаний іншим ув'язненим, який прагнув задокументувати смерть свого друга.
У записці, написаній 63-річним ув'язненим, який підписався як Мохаммед Абдулфатах аль-Джассем, йшлося про те, що він бачив, як інший ув'язнений, ім'я якого було нерозбірливо написано, впав і вдарився головою під час припадку. На записці він залишив номер телефону, щоб той, хто знайде її, міг зателефонувати. Коли охоронець зателефонував, ніхто не відповів.
Сім'ї, які розшукували родичів, забирали тюремні записи. Кожен журнал, заповнений іменами та іншими деталями, виносили з в'язниці, де збиралися групи людей і перевіряли, чи не знають вони когось зі згаданих осіб. Правозахисники застерігають, що записи необхідно зберігати впорядковано, щоб можна було задокументувати долю близько 136 000 людей, заарештованих режимом Асада", – йдеться у матеріалі.
Читайте також: Концтабір Седная. У Сирії розкрили масштаб звірств у головній катівні Асада (ФОТО, ВІДЕО)
Репортаж Sky News описує мішки з фекаліями, петлі, камеру тортур і «дробилку» всередині закладу, про який роками попереджали правозахисні групи як про символ жорстокості режиму Асада. Коли повстанці звільнили бранців режиму, деякі в'язні не могли пригадати своїх імен.
«Я обійшла камери і бачила, в яких жахливих умовах утримуються люди. У них були пластикові пакети, повні фекалій і сечі, тому що люди не мали можливості сходити до туалету, тому вони справляли нужду і викидали пластикові пакети в кутку камери», – розповідає журналістка Sky News.
Проходячи повз зашморги, вона додала, що в'язнів утримували, катували, а іноді навіть страчували всередині.
«Судячи з усього, щодня виводили по 50 осіб і говорили, що їх перевезуть в якусь цивільну в'язницю, коли їх виводили сюди, щоб повісити», – додала вона.
Репортерка також побачила «дробильну машину», в яку, за її словами, в'язнів силоміць заштовхували і розчавлювали до смерті.
«Коли повстанці прийшли і звільнили в'язнів, ті часто не пам'ятали своїх імен. Тюремні охоронці казали їм, що вони – це номер, а не ім'я, тож багато людей навіть забули, хто вони такі. Інші не могли пригадати свої імена, бо їх катували багато років", – йдеться у сюжеті.
Тіла в'язнів, закатованих до смерті у в'язницях, привезли до лікарні Дамаска. Сім'ї та звільнені колишні в'язні стікаються до лікарні, щоб знайти тіла своїх рідних.
Камери в'язниці Седная зсередини.
Тим часом у Росії практично усі ЗМІ мовчать про жахливі знахідки у Седнаї. Публікації про це є лише в опозиційних медіа в екзилі. Державна агенція "РИА "Новости" повідомила лише про те, що в тюрмі були розкидані документи про в'язнів, яких розшукують родичі.
