Падіння Вугледара — відображення поточного становища України на фронті та наслідок нерішучості Заходу, — AP
Падіння Вугледара навряд чи суттєво змінить хід російсько-української війни. Але ця втрата підкреслює погіршення позиції України на фронті, частково внаслідок нерішучості Заходу.
Про це пише Associated Press.
"Падіння Вугледара — це мікросвіт скрутного становища України на цьому етапі майже трирічної війни. Воно відображає відмову США надати Україні дозвіл на ураження цілей у глибині російської території, що заважає Києву послабити потенціал Москви.
Тим часом домінування Росії в небі дозволяє їй застосовувати руйнівні планерні бомби, на які Україна не має ефективної відповіді, а суперечлива мобілізація не змогла створити новий клас українських бійців, здатних утримувати лінію фронту", — йдеться у матеріалі.
Видання пише, що відхід українських військ з міста відбувся після довгоочікуваного візиту Володимира Зеленського до США минулого тижня.
"Адміністрація Байдена досі не надала дозвіл на використання ATACMS для ударів по російських аеродромах та інших ключових цілях, а «план перемоги» Зеленського був відкинутий деякими як список побажань, а не як план дій.
Тим часом російські винищувачі продовжували скидати авіаційні бомби на Вугледар, що пришвидшило відступ", — зазначається у статті.
Видання цитує Арсенія Приліпка, керівника пресслужби 72-ї бригади. «(Основна тактика росіян) полягала в тому, щоб оточити нас з флангів, і вони робили це постійно протягом шести-семи місяців з постійними повітряними атаками - завдяки цій тактиці їм вдалося виснажити наші ресурси, тому що у нас їх не так багато, як у них», — каже він.
Видання вказує, що два роки невдалих атак змусили росіян змінити тактику наступу на Вугледар. Окупанти розпочали комплексні атаки з північного та південного флангів, використовуючи потужні засоби РЕБ та групи піхотинців на мотоциклах, які підтримувалися артилерійським вогнем, безпілотниками та КАБами. Москва зазнала великих жертв, але своєї мети досягла.
"Вугледар слугував оборонним опорним пунктом, містом-фортецею на вершині пагорба, оточеним відкритими полями, поруч з двома основними дорогами. Звідти українські солдати могли здалеку спостерігати за наближенням російських військ. З цієї вигідної позиції було легко координувати контратаки. Зараз ця перевага перейшла до російських військ.
За даними американського Інституту вивчення війни, Вугледар не є важливим логістичним центром для Києва, і російські війська вже контролювали більшість головних доріг, що проходять через місто, до того, як його захопили. Доступ України до інших критично важливих шляхів постачання залишається незмінним", — пише AP.
