Держава дозволяє видобуток надр на цінних природних територіях. Чому це проблема і як її розв’язати
Від початку року суспільство сколихнули випадки продажу спеціальних дозволів на користування надрами на території Макового болота, Старовижівського заказника, поруч з історико-культурним заповідником «Буша».
Про це пише для центру екологічних ініціатив "Екодія" Петро Тєстов – експерт із природоохоронного законодавства ГО "Українська природоохоронна група".
Три важливих об’єкти і всі три різні. Перший – заболочений праліс та об’єкт природно-заповідного фонду місцевого значення, який повністю був проданий під видобуток торфу. Другий – піщана дюна, улюблене місце відпочинку місцевих мешканців та сосновий ліс, які хочуть знищити для видобутку піску. Третій – ділянка на степовому схилі в історичному місці, була продана під видобуток вапнякових порід.
Але об’єднує їх суспільний осуд та потенційні ризики від реалізації цих проєктів. Усі 3 види корисних копалин видобуваються відкритим способом, тобто шляхом створення кар’єру — а це передбачає повне знищення всього, що знаходиться над покладами надр.
Причина таких конфліктних ситуацій між інтересами громадськості та надрокористувачами — бездумна дерегуляція, яка не врахувала екологічні права громад і необхідність захисту довкілля.
Чиновники заявляють, що всі спецдозволи на надра проходять через прозорі аукціони, а потім плани видобутку копалин проходять процедуру оцінки впливу на довкілля (ОВД). Тому, мовляв, все прозоро, чесно і екологічно.
Наче все так, та є «але». І не одне, а багато. Розберемось із цим детальніше.
Обмеження функцій Міндовкілля у рамках дерегуляції
Перше питання — а хто ж визначає ділянки, які виставляють на аукціон? Ні, це не держава як можна спершу подумати.
На сайті Державної служби геології та надр України є перелік заяв на виставлення ділянок на торги. Саме так, певний бізнес вибирає ділянку надр, яку хочу розробляти, і подає на неї документи. А чиновники Держгеонадр вже зобов’язані виставити ділянку на торги, якщо пакет документів від бізнесу був повний.
Далі є два варіанти розвитку подій. Перший – на ділянку відсутня інформація геологічної розвідки. Тоді безпосередньо видобутку має передувати геологічна розвідка, спецдозвіл для неї (інколи відразу з видобутком – так звана дослідно-промислова розробка) має погодити Міндовкілля. І хоч формалізована процедура погодження не виписана, але чиновники міністерства зазвичай дізнаються письмовими запитами думку ОДА.
Надалі на основі всієї наявної інформації рішення приймає робоча група з питань надрокористування, до якої входять не тільки міністерські чиновники, але також представники Держлісагентства та Держводагентства. Результати розгляду оприлюднюють на сайті міністерства, в спеціальному розділі.
Протягом останніх 9 місяців Міністерство загалом займало природоохоронну позицію. Наприклад, декілька тижнів тому вони відмовили видобувати бурштин на ділянці «Східна-2» через близькість Рівненського заповідника і неминучий негативний вплив на його природні комплекси, які перебувають під охороною держави. Є і декілька десятків відмов через те, що видобувати копалини планували в лісі.
А звідки ж тоді взялись кейси Буши чи Макового болота? Відповідь проста: видобуток планується на ділянках, де геологічна розвідка вже була проведена. У рамках дерегуляції, після прийняття постанови Кабміну № 749 від 04.07.2023, було прибрано вимогу погоджувати з Міндовкіллям продаж дозволів для таких ділянок надр.
І тоді Держгеонадра можуть виставити ділянку напряму на торги, як це і відбулось у згаданих випадках.
Коли самої Оцінки впливу на довкілля (ОВД) недостатньо
Але ж є процедура ОВД, скажете ви? Так, є. Але ось у чому проблема – після завершення аукціону переможець платить гроші у місцевий бюджет, і лише потім проводиться ОВД. Для проєктів із видобутку надр висновок з ОВД видають ОДА, які зазвичай зацікавлені в будь-яких інвестиціях. Та й навіть коли рішення ухвалює Міндовкілля, воно теж опиняється у складній ситуації. З одного боку, підпорядкований йому орган провів аукціон і отримав для держави гроші, а з іншого – воно мусить забезпечувати дотримання екологічного законодавства. І видобуток торфу чи піску у заказнику явно з цим несумісний.
Тож у більшості випадків видається висновок про допустимість видобутку за результатами ОВД. Як це було з КП «Волиньприроресурс», яке хоч і з третього разу, хоч і не на всі ділянки, але отримало 4 позитивних висновки на видобуток торфу у Волинській області. У тому числі на добре збережених болотах. І встановлення в рамках процедури ОВД обов’язкових для виконання «екологічних умов» на кшталт «видобуток має проводитись без зміни гідрологічного режиму» виглядає як спроба задовольнити і бізнес (бо висновок дали, а хто буде далі це контролювати), так і обурену громадськість (бачите, ми встановили умови – байдуже, що вони неможливі до виконання при видобутку торфу).
На щастя, завдяки громадському розголосу у випадках продажу надр під Маковим болотом і Старовижівським заказником, прокуратура взялась оскаржувати результати аукціонів. І в серпні 2024 року домоглась скасування господарським судом рішення Держгеонадр щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами у межах пралісової пам’ятки природи «Макове болото». По Старовижівському заказнику судовий розгляд скарги прокуратури досі триває.
Але найкращим для всіх був би варіант, коли б такі спецдозволи взагалі не продавались, не викликали зайвих конфліктів та не забирали на себе обмежені ресурси екологічної прокуратури.
Що ж робити?
Складніше, але системне рішення – закріпити у Постанові Кабміну обов’язок для Держгеонадр проводити процедуру ОВД до виставлення ділянок надр на торги. Якщо результатом ОВД став позитивний висновок – можуть проводитись торги на конкретну ділянку, якщо негативний (вплив на довкілля визнаний недопустимим) – ділянка вилучається із переліку надр, права на розробку яких можуть бути продані.
Простіший варіант – повернути потребу погодження міністерства на всі ділянки надр, які планують виставляти на аукціон. І запровадити процедуру оприлюднення Міндовкіллям координат тих ділянок, які надходять їм на погодження. Аби всі охочі могли написати свої зауваження, вказавши на те, що чиновники можуть не знати чи не помітити. І паралельно впровадити можливість повернення коштів, які заплатив переможець аукціону, якщо неможливо отримати позитивний висновок з ОВД через суперечності із нормами природоохоронного законодавства.
Один з цих варіантів Міндовкілля обіцяло реалізувати ще в квітні, але от відповідні проєкти документів досі не оприлюднені. Проте Держгеонадра вирішило в цій ситуації просто… підзаробити! І підпорядковане цьому органу ДП «Державний інформаційний геологічний фонд України» тепер пропонує платну послугу «Проведення передпроєктного моніторингу ділянки надр, що пропонується для отримання спеціального дозволу на користування надрами через електронний аукціон».
Тобто за гроші провести аналіз на предмет того чи відповідає вимогам законодавства видобуток на ділянці, яку планують виставити на аукціон.
Якщо дивитись виключно з екологічної точки зору, то враховуючи важливу роль багатих на вуглець природних екосистем, як-от болота, ліси чи степи, варто було б законодавчо обмежити деякі види надрокористування на таких ділянках. В першу чергу видобуток широко поширених корисних копалин – бурштину, піску, глини тощо.
А той же торф, враховуючи надзвичайно негативний вплив його видобутку на клімат та біорізноманіття, варто дозволити видобувати лише в межах уже проданих спецдозволів з обов’язком подальшої ренатуралізації (відновлення болотної екосистеми) за кошти надрокористувача. Тобто дозволити добувати торф лише на деградованих ділянках, які за будь-яких умов потребують рекультивації. Тим паче уряд ще в 2021 році мав розробити постанову про режим використання торфовищ – і поки цього немає, мораторій на продаж нових ділянок був би доцільний.
