Відкриття Klavdia Petrivna. У чому полягає феномен співачки
30 і 31 серпня Klavdia Petrivna дала перші два концерти у своїй кар’єрі у київському Палаці спорту. Вона майже рік приховувала обличчя і своє справжнє ім’я, але медіа вже називають його — це Соломія Опришко, студентка музичного коледжу.
Музичний оглядач і письменник Ігор Панасов у колонці на «Бабелі» пояснює феномен співачки. Texty.org.ua публікують ключові висновки музикознавця.
Про концерт
"Концерт Klavdia Petrivna — це мікс затишного кабаре, великого поп-шоу, театральних мізансцен і громадянських жестів. Сукні, костюми, маски й капелюхи. Світло, великі екрани, мінімалістичні декорації. Загалом півтора десятка музикантів і запрошених гостей на сцені (Пивоваров, TVORCHI, OSTY, Маша Кондратенко). Велика танцювальна група, яка разом з артисткою втілює радше сцени з модерної драми, ніж підтанцьовку. Диско, техно, електросвінг, ретро-джаз, неошансон і купа всього ще в піснях. Майже все грається наживо, усе звучить гідно. Повний зал глядачів.
Концерт Klavdia Petrivna — багатошарове видовище. У ньому немає нічого випадкового. Букети квітів летять у зал під пісню «Барон», тому що цей трек — саркастичне знущання з масової культури. Кадри війни з’являються на екрані перед піснею «Імператори», бо це історія про неминучість падіння всього, що базується на домінації та насильстві", — пише Панасов.
Що несе у світ Klavdia Petrivna
"Klavdia Petrivna не менш драматична фігура за Клавдію Петрівну з роману Володимира Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля», в якої співачка і взяла собі ім’я.
Її серце наповнене життям, але вона постійно згадує про смерть та її відблиски. Про предків, що пішли в засвіти. Про час, що невблаганно плине. Вона не без посмішки співає про вищі сили, гріхи та чудотворні ікони, але відчувається, що в неї складні стосунки зі Всесвітом.
Не випадково в її пісні «Їде дах» вилізає цитата з маршу «Вихід гладіаторів» композитора Юліуса Фучика. Ця мелодія і досі популярна в цирках, однак вона про тих, хто йде битися і вмирати. Навіть дизайн долонь і манікюру на концертній афіші Klavdia Petrivna обережно натякає на естетику графа Дракули, який добре знався на питаннях життя й смерті.
Це молода жінка, яка пережила й усвідомила набагато більше, ніж зазвичай переживають та усвідомлюють у її віці. У неї було щасливе дитинство. У неї є брат, якого вона регулярно згадує у піснях як чистий світлий образ. Вона добре освічена, бо використовує слова «патерн» і «катарсис» не тому, що це модно, а лише там, де це конче необхідно", — зазначає музичний оглядач.
Чому Klavdia Petrivna створює навколо себе таке сильне поле тяжіння
У Ігоря Панасова на це дві відповіді — та, що на поверхні, і та, що в глибині.
"На поверхні — гра в анонімність, яку вела команда Klavdia Petrivna. Інтрига — хто ж ховається в тіні, за вуаллю і маскою — весь рік тримала увагу частини слухачів. Тепер, коли у вишуканому стилі розіграна карта деанонімізації (спочатку через підказки в кліпах «Їде дах» та «Орбіти», а потім на шоу) і всі топові медіа впевнено написали, що за образом стоїть студентка музичного коледжу Соломія Опришко, секрет де-факто знищено. Залишилося лише дочекатися офіційної заяви.
Звісно, це вб’є зацікавленість якоїсь частини слухачів. Можливо, Klavdia Petrivna їх навіть втратить. Але не вони є її золотим запасом як артистки.
Її люди — це ті, хто сильно відчуває її драму, бо так само гостро сприймає реальність і ходить на межі між життям і смертю. Розмірковує над цим, рефлексує, дає собі раду. Для таких людей Klavdia Petrivna — ідеальна співрозмовниця. Бо вона не просто вміє відчувати й усвідомлювати. Вона ще вміє з цим впоратися, коли зовсім погано.
Як? Вона танцює. Вона плаче, ховає своїх мерців і танцює. Звідти цей ненажерливий потяг до простого біту, який проходить крізь її пісні. У ньому вона розчиняє сум і завдяки йому може народити на своєму обличчі щиру втомлену посмішку", — пише музикознавець.
На думку Панасова, лише та фаза війни, яка почалася в Україні в лютому 2022-го, допомогла народитися масовій аудиторії, що готова відчувати таку артистку, як Klavdia Petrivna. Бо до того її печаль сприймалася б як нудна. Вона залишалася б «талановитою і перспективною» інді-артисткою із залами на 200 глядачів. Тепер її біль став зрозумілішим мільйонам.
Панасов наголошує, що тепер перед нами зросла реальна попкультурна героїня — не з тимчасовими пубертатними проблемами, а з дорослими екзистенційними запитами, які людина зазвичай вирішує все життя.
Музичний оглядач також відзначає виразну соціальну позицію співачки. Зокрема, частиною її шоу було гасло Free Azov. А коли фанатка передала їй плакат «Нас знищують, розповідайте про це. Глухів», артистка не сховала його, а показала залу. До того ж на акаунтах у соцмережах Klavdia Petrivna збирає гроші на зимову форму для жінок на фронті.