Росія близька до захоплення Покровська, — The Economist
За словами видання The Economist, у той час, як Україна проводить рейд на території РФ, вона програє ключову битву за Покровськ.
Це не перша евакуація Ніни Уварової. Вперше вона втекла від наступаючого Вермахту, коли їй було два з половиною роки. Зараз, у віці 84 років, вона тікає від армії Путіна. Вчителька-пенсіонерка спакувала найцінніші речі у п'ять сумок, які її син піднімає на евакуаційний потяг до Львова о 14.10. Емоції цього дня повертають її до спогадів про першу втечу. «Вибухи, стрілянина, переховування в підвалах — я досі пам'ятаю все це». Рішення виїхати було для неї болісним, але російська артилерія, що висадилася в південному районі Покровська, не залишила вибору.
Покровськ, місто на перехресті доріг, з населенням 59 тисяч, з 2022 року перебуває в перших рядах повномасштабного вторгнення. Але лише за останній місяць його майбутнє опинилося під серйозною загрозою. Росія розглядає його захоплення як стратегічну мету, що відкриває шлях до великих міст — Дніпра та Запоріжжя. Україна дуже сподівалася, що несподіваний наступ на Курську дугу послабить тиск. Натомість російський наступ прискорився.
Покровськ готується до нового етапу війни. Обласна поліція та місцева адміністрація виїхали з міста. Два супермаркети закрилися, а за ними, ймовірно, підуть й інші. Місцеві жителі шикуються в черги біля банків і пенсійних відділень, поспішаючи зробити справи, поки ще можна. Усередині міста автомобілі мчать на великій швидкості. 19 серпня влада закликала мешканців виїхати. Багато хто прислухався до поради, виїжджаючи з багажниками на даху, повними сімейних реліквій, холодильниками, ялинками, диванами, стільцями, матрацами, з бабусями, притиснутими на задньому сидінні.
Ти чуєш ракету, чекаєш і питаєш себе, чи не впаде вона поруч з тобою і твоїм будинком
Відхід українських військ з Авдіївки в лютому й невдала ротація в сусідньому Очеретиному в травні підготували ґрунт для наступу на Покровськ. Росія зараз знаходиться за 10 км від міста. На пероні вокзалу звук ридань конкурує з писком домашніх тварин, яких запихають у сумки та коробки для подорожі на захід. Одного питання достатньо, щоб викликати сльози. Місцева жителька Юлія Костинова не витримує, коли згадує, як 11 серпня російська бомба зруйнувала м'ясокомбінат, де вона працювала. «Постійний стрес, вибухи, двері та вікна, які вилітають від ударної хвилі, — розповідає вона. «Усе всередині тебе стискається. Ти чуєш ракету, чекаєш і питаєш себе, чи не впаде вона поруч з тобою і твоїм будинком».
Українські командири називають різні причини російського наступу. Одні кажуть, що не вистачає снарядів, а ворог випускає вдесятеро більше. Інші вказують на російську тактику — невеликі піхотні атаки, планерні бомби, нові види радіоелектронної боротьби. Але виснаження й проблеми з людськими ресурсами, схоже, лежать в основі цього колапсу. «Люди не зроблені зі сталі», — каже полковник Павло Федосенко. За його словами, українські війська, які переважають у чисельності 4:1, не отримують жодного відпочинку. Деякі залишаються на передовій по 30-40 днів поспіль, тісняться в окопах за кілька сантиметрів від смерті. «Дублін», боєць 59-ї бригади на південний схід від Покровська, знає солдатів, які перебувають на місці вже більше двох місяців. Двоє з них перенесли інсульти. Він каже, що проблеми України ускладнюються «ідіотськими» наказами.
Росіяни все зрозуміли і не клюють на наживку
Несподіване міні-вторгнення України в Росію викликає змішані почуття. Дублін каже, що перші успіхи підняли бойовий дух. Але це не тривало довго. Надія на те, що Росія може відвести війська з Покровська у відповідь, була витіснена усвідомленням того, що цього не сталося. Джерела в українських органах безпеки підтверджують, що хоча Росія і перекинула війська з інших ділянок східної лінії фронту, вона посилила угруповання навколо Покровська. Україна тим часом передислокувала підрозділи спецназу до Курська і латає Покровський фронт неперевіреними формуваннями. «Росіяни все зрозуміли і не клюють на наживку», — скаржиться Дублін.
Захисники Покровська неохоче говорять про те, як довго вони зможуть протриматися. Росіянам можуть знадобитися тижні або місяці, щоб пройти такі віддалені міста, як Мирноград, Селидове та Українськ, які зараз переслідують безпілотники, артилерія і бомбардувальники. З 19 серпня просування сповільнилося, каже Олександр, командир безпілотника 110-ї бригади, який спостерігає за полем бою зі своїх екранів. Але росіяни мають звичку накидатися на слабкі місця з руйнівним ефектом, попереджає він. Здається, це лише питання часу, коли Покровськ буде розгромлений, як Маріуполь, Бахмут й Авдіївка.
Що станеться тоді — питання відкрите. Контролю над Покровськом і короткого просування до адміністративних кордонів Донецької області може бути достатньо для Путіна, щоб заявити про політичну перемогу й почати серйозні переговори. А може й не вистачити. Багато чого залежатиме від того, чи зможе Україна утримати ту частину Росії, яку вона зараз займає, як розмінну монету в цих майбутніх переговорах. Пані Уварова каже, що не вірить жодній «брехні» про переговори, яку вона читає в газетах, які щотижня надсилають їй сини. І вона точно не має часу на людину, ім'я якої воліє не називати. «Мені огидно його чути. Огидно його бачити. Огидно читати про нього». Вона зітхає, перш ніж піднятися на три сходинки до вагону поїзда, розвернутися і помахати Покровську на прощання.
