"Будинок "Слово" вийшов у прокат. Чому цей фільм дуже на часі та викликає значну цікавість

“Будинок “Слово”. Нескінчений роман” – це заснована на реальних подіях історія українських письменників доби Розстріляного відродження. У 1927 році за наказом Сталіна у Харкові збудовано кооперативний будинок “Слово”, в який заселили письменників, щоб змусити їх працювати на благо радянської системи.

Художня драма “Будинок “Слово”. Нескінчений роман” була знята у 2021 році і представлена на низці міжнародних фестивалів.

Головні ролі у фільмі зіграли Дмитро Олійник (Володимир Акімов), В’ячеслав Довженко (Микола Хвильовий), Ніна Набока (тьотя Варя), Марина Кошкіна (Галя), а також Станіслав Сукненко (Лесь Курбас), Юрій Одинокий (Мерер), Валерія Ходос (Рая Троянкер), Андрій Май (Володимир Сосюра), Юлія Чепурко (Марія Сосюра), Костянтин Темляк (Павло Тичина), Геннадій Попенко (Михайль Семенко).

Сценаристи стрічки – Тарас Томенко та Любов Якимчук, режисер – Тарас Томенко, оператор-постановник Михайло Любарський, художник-постановник Шевкет Сейдаметов, композитор – Алла Загайкевич, продюсери – Юлія Чернявська, Олег Щербина, Пилип Іллєнко та Ростислав Мартинюк.

Режисер та співавтор сценарію фільму Тарас Томенко розповів, що працював над цим ігровим проєктом понад 10 років, спочатку зробивши документальний фільм “Будинок “Слово”, який вийшов у прокат вісім років тому.

"Захоплюючий сценарій, котрий вивірений документальним фільмом, неймовірний акторський склад, вишукана операторська робота, божевільна атмосфера 20-30-х років часу розквіту авангардного мистецтва – все віддзеркалює нам той час 100 років тому, щоб ми могли побачити нас теперішніх – в кривавій м’ясорубці російської орди. Для мене важливо, що мій фільм виходить саме зараз у доленосний для України час.

Без перебільшень, такого кіно не було в українському кінематографі. Пам'ятаймо ціну українського Слова”, – закликав Томенко.

Співавторка сценарію фільму Любов Якимчук зазначила, що фільм виходить неймовірно вчасно, бо є величезний запит суспільства на культурний продукт, присвячений Розстріляному відродженню.

"Зараз вірші поетів 20-30-х років стають частиною не просто культури, а вже й попкультури. З'явилася пісня “Барабан” Пивоварова на вірш Ґео Шкурупія, Клавдія Петрівна взяла свій псевдонім за ім'ям героїні твору Миколи Хвильового. Окрім того, стендап-комік Сергій Чирков жартує про цей період, а бренд By Me випустив лінійку одягу, присвячену театру Леся Курбаса “Березіль”.

Раніше ми могли про таке тільки мріяти, зараз це частина нашого життя. Українська публіка засвоює літературу 20-30-х років на всіх рівнях. Тож я певна, що наша стрічка “Будинок Слово. Нескінчений роман” буде сприйнята українцями неймовірно добре. Та вона залишить у всіх дуже світлий посмак, у чомусь навіть переможний”, – розповіла Якимчук.