Вдала атака FPV-дроном: пілот — 20% успіху, інженер — 50%, сапер — 30%
Військовослужбовиця Тетяна Чорновол, яка освоїла навички пілота FPV, ділиться на власній фейсбук-сторінці своїми думками про малі дрони-камікадзе та їхнє успішне застосування. Texty.org.ua публікують дещо адаптовану пряму мову військової.
Коли весною минулого року я тільки мріяла освоїти дрон-камікадзе, то думала, що варто мені навчитися літати — всі цілі будуть мої. Виявилося, так було на початку епохи FPV-дронів. Скільки БМП у нас стояло у посадках через кожних 50 метрів на відстані «Стугни», але недосяжних для ПТРК через дерева і таких легких цілей для FPV…
Зараз, на тих ділянках фронту, де ворог не наступає на глибину 15 км, немає нічого цікавого. Доводиться літати в якусь дрібноту: легкові авто, бліндажі та блокпости. «Урал» або «Муром», або антена ворожого ФПВішника — вже щастя!
Отож, FPV-дрони — не панацея. Насправді: дрони камікадзе — це повинна бути недорога масова зброя для всіх цілей підряд, навіть незначних, щоб тримати основні сили ворога на відстані, руйнувати логістику і проріджувати атаки.
Читайте також: Це не панацея. Розвінчання хибних уявлень про застосування FPV-дронів на фронті
У мене, наприклад, 30 дронів на місяць. Це ніщо. Це не робота. Робочі ефективні екіпажі мають по 300 дронів на місяць. Але і вони не заміняють артилерію і більш серйозні дорогі безпілотні системи, жодним чином! Тож, якщо почуєте від політика або експерта, що всі гроші оборонки треба спрямувати на дрони-камікадзе, знайте — він просто на цьому заробляє.
FPV-дрони жодним чином не заміняють артилерію і більш серйозні дорогі безпілотні системи
Однак, попри незначні цілі, я сама собі, як пілоту дрона-камікадзе, заздрю кожного разу, як лечу. Це неймовірне відчуття: летіти над ворогом на глибину 15 км і влітати прямо в бліндаж… і на останньому кадрі бачити орка.
Неймовірне відчуття: коли зі «Стугни» вже вивчила напам’ять об’єкти на прямій видимості, а тут зазираєш у двори й за посадки. Коли працюють твої головні відчуття, коли більша частина тебе полетіла разом з дроном …
Зізнаюся, мені було важко навчитися, бо я не геймер і ніколи ним не була. Чесно кажучи, коли вперше відкрила програму-тренажер на комп’ютері, мені здалося, що пілотувати FPV неможливо. Але тягала з собою комп і пульт на позиції «Стугни» — літала-літала-літала і десь через 300 годин польотів себе подолала (я не рахувала, але всім кажу так).
Другий раз у мене ледь не трапилася істерика, коли я вперше злетіла на полі і бахнула дрон, бо все виявилося не так, як у тренажері.
Проте зараз я, хоч і початківець, але долітаю до цілей не гірше, ніж інші пілоти, з якими зараз працюю, яким навчання давалося легко, які мали більше нальотів і почали на пів року раніше за мене (мені зараз відправили розрахунок таких). І я ще й почала таких повчати, бо як це так, я «дерев'яна» долітаю частіше до цілі, ніж вони?
Я вибудовую маршрут перед польотом, користуючись картами гугл, даними розвідки цілі та попереднім досвідом
Секрет тут у наступному. Позаяк я знаю, що я не ас, то щоб мені було легше, я вибудовую маршрут перед польотом, користуючись картами гугл, даними розвідки цілі та попереднім досвідом.
Заплющую очі, уявляю маршрут пару разів. Особливо детально біля підходу на ціль. Значить так, — кажу собі, — біля червоного даху повернути на дорогу, біля знаку на дорозі почати понижуватися, біля наступного знаку лягти на висоту 2 метри почати максимальний набір швидкості, щоб не встигли включити РЕБ, коли почують дрон. Перед ціллю — наприклад, це вхід у блокпост — я зауважу на кадрах розвідки бочку і блок, які мені будуть орієнтирами, бо я повинна пролетіти між ними на їхній висоті, щоб у наступну мить потрапити в дірку, яка є проходом всередину блокпоста.
Тому коли я лечу, у мене може почати так сипатися картинка, що я майже нічого не розрізняю, окрім своїх орієнтирів — і чудо — переді мною раптово і дивовижно вигулькує чорна діра блокпоста, в який я летіла…
Досвічені дронарі роблять помилку від самовпевненості: що треба просто летіти, а вже на місці розібратися, де та ціль
А ось пацани, яким легко давалося навчання, які на полігоні з дроном виконують чудеса вищого пілотажу, раз за разом роблять одну і ту саму помилку від самовпевненості: що треба просто летіти, а вже на місці розібратися, де та ціль. В результаті не бачать, намотують над ціллю кола, шукаючи її, поки їх не посадить РЕБ, ловлять здивовано гілки дерев і дроти електромереж…
Це я розповідаю тим, хто хоче опанувати польоти. Якщо ви дуже хочете, ви будете ефективно літати навіть при відсутності початкових здібностей. Головне — бажання і довбати цю скалу. «Дерев'яні» пілоти насправді теж можуть показувати хороший результат.
Але навчитися літати — це далеко не все. Як я виявила: пілотування — це лише 20% роботи розрахунку ФПВ. Це я пишу для тих, хто вважає, що якщо всіх мобілізованих навчити на пілотів і дати їм дрони, ми виграємо війну.
Якщо в команді немає талановитого інженера, FPV-дрон взагалі перестає бути ефективною зброєю
Ще раз: FPV — далеко не панацея. А якщо в команді немає талановитого інженера, такий дрон взагалі перестає бути ефективною зброєю.
Мені пощастило, у мене є такий. А ще мені пощастило, що другий пілот теж вдало опановує навички інженера. Я жартую, що ФПВ — це зброя «задротів»!
Пілот — це 20 % успіху дрона, а інженер — це 50% успіху дрона, — кажу я.
Адже пілот не може вивчити свій апарат, бо щоразу він літає на новому літальному апараті. І тут вся надія на інженера, що новий апарат не підведе.
Я жартую, що ФПВ — це зброя «задротів»
Навіть з однієї коробки з однієї серії в апаратів можуть бути радикальні відмінності та різні неякісні компоненти. Перед кожним бойовим виїздом довбаємося з прошивками, облітаємо дрони та батареї і, наприклад, їдемо на бойовий виїзд — два дрони з трьох втрачають відеосигнал далеко до цілі. Що сталося, чому? Кумекаємо, що на тому, що долетів, стояла інша антенка.
Виявляється, вся партія дронів прийшла до нас з антенками — хорошими антенками, тільки — от біда — вони не сумісні з нашою наземною станцією. А ми-то вилітували дрони перед виїздом на пульті без станції, тому цього не з’ясували... і навіть не подумали, що так може бути.
Зараз наш інженер уже дійшов до того, що кожен дрон у нас вилітає на відмінній частоті керування і на іншому каналі відеозв'язку. Ми міряємо, яка частота найменше глушиться РЕБом своїм і ворожим у момент вильоту, і який канал відеозв'язку дає антенці на дроні пікову потужність. Майже всі антени з однієї партії різні! Ми це виявили нещодавно.
Це нам дало той результат, що майже всі дрони долітають до цілі. Наразі у нас доліт 9 з 10. Але який рівень «задротства» для цього треба).
Ні в яких "учебках" цього не навчать, на жаль, того, хто не інженер. Тому не може бути маса FPV-екіпажів на фронті, які замінять усі види військ. Якщо ми беремо кількістю, а не якістю екіпажів, то треба змиритися з тим, що це буде дорога зброя, що при нинішній якості дронів і низькій взаємодії до цілі буде долітати 1 дрон з 10.
Проте це ще не все: доліт і ураження цілі — не синоніми. Ефективність боєприпасу і детонація — велика проблема. Самі ліпимо БК і дивуємося, а чого воно так слабенько вибухає, якщо ще й вибухає….
На різні задачі треба різні боєприпаси. А ми літаємо на тому, що маємо, що зліпимо при відсутності пластиду, електродетонаторів, щось десь клянчимо поштучно, вимінюємо, і результативність наша низька. Хороший сапер плюсує 30% успіху ФПВ розрахунку. І тут я поки що ще ні чим похвалитися не можу, я в пошуку рішень…
Пілот — 20% успіху, інженер — 50%, сапер — 30%. В армії зараз уже перекос: пілотів купа, інженерів та саперів майже немає
Отже, мої підсумки: пілот — 20% успіху, інженер — 50%, сапер — 30%.
У мене, як і в усій армії, зараз уже перекос: пілотів купа, інженерів та саперів майже немає. А так не літає. Проблему саперів може вирішити виробництво БК для дронів. А ось інженери…. Це окреме питання, як їх заманювати в ЗСУ, і при цьому не відправляти з лопатами в окоп.
Незважаючи на те, що тема маленьких ФПВ дронів-камікадзе вже давно є найбільш модною, на одних дронах війну не виграєш. Насправді нікуди не дітися без арти та іншої старої доброї «пілотної» зброї.
FPV-камікадзе зараз ефективні лише в комплексі з іншими дронами
Але якщо говорити про модні FPV-камікадзе, то вони вже зараз ефективні лише в комплексі з іншими дронами. До ФПВ потрібні важкі «бомбери», «крила»-розвідники, крила-«камікадзе». Потрібні безпілотники різної дальності, і все це як денне, так і нічне, і все в одному підрозділі.
Треба централізоване виробництво боєприпасів для них, а також пошук і мобілізація інженерів, які повинні отримувати статус особливої еліти у війську.
Перший рік у нас була війна села, прийшла черга воювати місту. Для себе особисто я прийняла рішення, що на FPV не можна зупинятися. Поставила завдання: терміново намагаюся освоїти й отримати серйозніші літальні апарати. На жаль, зробити це треба було ще вчора.
