"Відступати небезпечно". Українські військові кажуть про слабкі тилові лінії оборони на тлі наступу росіян, — AP
Брак боєприпасів змушує українських солдатів поступово відступати на тлі наступу численних і краще озброєних російських військ, але це пов'язано з великими ризиками через недостатньо укріплені тилові лінії оборони.
Про це пише Associated Press.
Агентство поспілкувалося з десятками українських військовослужбовців, чиновників та представників будівельних компаній, більшість із яких говорили на умовах анонімності.
AP зазначає, що після захоплення росіянами Авдіївки Україна поспіхом будує укріплені бетоном траншеї, окопи, вогневі позиції та інші барикади на лінії фронту. Але безперервні російські обстріли, нестача обладнання і бюрократія заважають будівництву на величезному 1000-кілометровому фронті, навіть коли насувається новий російський наступ.
«Необхідно збільшити темпи будівництва укріплень... щоб при відступі ми відходили на підготовлені позиції, — цитує AP командира підрозділу з позивним Батяр. — Нинішніх укріплень недостатньо».
Очікується, що пакет допомоги від США допоможе Україні ліквідувати розрив у вогневій потужності, пише агентство. Але поки не надійде поповнення, на що можуть піти тижні, Росія продовжуватиме використовувати слабкі місця України.
Читайте також: Посилення наступу окупантів. Росіяни прагнуть прорвати лінію фронту до прибуття допомоги США — NYT
Будівництво фортифікацій
АР нагадує, що Україна цьогоріч виділила на будівництво розгалуженої фортифікаційної мережі Україна майже 38 мільярдів гривень (960 мільйонів доларів). "Солдати на передовій стверджують, що це мало відбутися торік, коли Україна мала перевагу в бойових діях, а не в розпалі бою зараз", — йдеться в публікації.
Росія заздалегідь підготувалася, збудувала фортифікації, і це окупилося під час невдалого українського контрнаступу минулого літа. Але Україна не поспішала наслідувати цей приклад. Реальний прогрес в будівництві укріплень був досягнутий лише навесні 2024 року.
«Відсутня відповідальність. ... Люди не розуміли, що укріплення можуть врятувати ваше життя, якщо ви зробите це заздалегідь", — каже Олександр, заступник командира піхоти 47-ї бригади в районі Авдіївки.
«Багато хто думав, що нам ... не потрібно буде готувати такі лінії. Вони не очікували нового російського наступу», — додає він.
АР зазначає, що на відміну від Росії, Україна не має можливості примушувати тисячі ув'язнених виконувати цю роботу. Це означає, що українські солдати на передовій мусять і воювати, і рити власні окопи.
«Дуже важко робити і те, і інше», — каже Олександр.
Будівництво другої лінії, на відстані від 2 до 5 кілометрів за лінією фронту і в межах досяжності російської артилерії, покладається на українські інженерні війська, які не мають достатніх ресурсів. Третю лінію, на більшій відстані від бойових дій, будують компанії за військовими контрактами.
АР пише, що причини недостатньої готовності України сягають корінням у роки після здобуття незалежності, коли вона почала скорочувати свої збройні сили. Інженерні полки розформовували, техніку розпродавали.
"Ми увійшли у війну ні з чим", — розповів військовослужбовець інженерних військ України. За його словами, коли він у жовтні прибув будувати укріплення на сході України, у його підрозділі було лише старе обладнання 1960-х років і лопати. "Відповідно, такі траншеї ми зробили", — каже він.
Розрізнені ями
Військовослужбовець із нині розформованої 67-ї бригади ЗСУ розповів, що прибув в середині березня на позиції за 3 км від Часового Яру.
"Він очікував побачити бліндажі, лабіринт окопів і вогневі позиції, але натомість там була низка ям, ледь достатніх для того, щоб сховатися під час артилерійського обстрілу", — йдеться в статті.
Під обстрілом «солдати вилазили з ям і починали копати в напрямку один одного, щоб між ними був хоч якийсь зв'язок», — сказав він. Ґрунт був настільки піщаним, що під час влучання снарядів вириті окопи обсипалися.
Не маючи де сховатися і не маючи засобів, щоб відповісти на російські обстріли, вони відступили на 2 кілометри назад. За його словами, понад 100 українських солдатів загинули або зникли безвісти. «Ми втратили весь кістяк бригади», — додав військовий.
На початку бригаду відвели, розформували та звинуватили у втратах. Водночас командири заявили, що у них ніколи не було ресурсів, щоб досягти успіху.
Час, гроші, тиск
Щоб прискорити будівництво через третю лінію, будівельні компанії отримували підряди без звичайного тендерного процесу.
«Не було часу», — цитує AP голову Харківської ОДА Олега Синєгубова.
Цей крок прискорив процес, але викликав занепокоєння щодо потенційної корупції — за словами Синєгубова, це занепокоєння було перебільшеним. «Повірте мені, у нас стільки стримувань і противаг, стільки державних органів, які контролюють будівництво, що вкрасти щось неможливо», — сказав він.
Ще однією проблемою був пошук компаній, готових взяти на себе ризик. Вони зіткнулися з безліччю бюрократичних бар'єрів, щоб отримати гроші, і водночас перебували під величезним тиском, змушені працювати швидко.
Підрядник із Сумської області розповів, що йому довелося зустрітися з пів дюжиною чиновників, щоб отримати фінансування.
Власник іншої компанії, що постачає бетон для укріплень на передовій лінії, сказав, що деякі місцеві чиновники звітують про завищені обсяги та пришвидшені темпи роботи, хоча насправді це не так.
Крім того, є російські атаки. Безпілотники стежать за будівельними роботами аж до третьої лінії і регулярно атакують робітників.
У Харкові, за словами Синєгубова, за останній місяць загинуло щонайменше четверо будівельників. Крім того, було знищено 10 одиниць техніки.
«Ворог все бачить», — сказав він.
