Звільнення Залужного — новий вирішальний етап у війні. Але Зеленський ризикує помилитися, — The Economist

"Новина" – навряд чи найкраще слово, щоб описати оголошення, про яке ширилися чутки протягом багатьох тижнів, але яке так і не відбувалося. Втім, коли 8 лютого президент України Володимир Зеленський нарешті замінив Валерія Залужного на Олександра Сирського на посаді головнокомандувача Збройними силами в рамках ширшої реорганізації, це було так, ніби щойно відбулося щось доленосне.

Частково це пов'язано з вирішальною роллю генерала Залужного у доблесній відсічі російським військам у перші дні вторгнення, а також з його популярністю серед особового складу та цивільного населення України. Але звільнення генерала викликає занепокоєння з іншої, більш важливої причини. Це знаменує новий і вирішальний етап у війні – той, на якому Зеленський ризикує помилитися.

Читайте також: "Нам знадобляться свіжі сили, підходи та багато вкрай непопулярних рішень". Дейнега про відставку Залужного

Відмінності між актором-політиком та його загартованим у боях командиром частково стосувалися культури та особистості. Після вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року ці відмінності стали неважливими – понад те, вони, можливо, навіть стали сильною стороною. У надихаючому прикладі "мережевої" культури України кожен компонент опору країни зосередився на своєму власному завданні. Замість того, щоб здійснювати централізований контроль, Зеленський продовжував бути головним патріотом, висловлюючи рішучу відмову своєї нації поступатися перед обличчям російської агресії. Генерал Залужний, який фактично вже багато років воював з Росією, зосередився на бойових діях. Лише коли російська та українська армії окопалися, а лінія фронту застопорилася, ці тертя почали завдавати шкоди.

Зеленський та його адміністрація поклали на Залужного відповідальність за невдалий контрнаступ

Не секрет, що в міру того, як їхні стосунки погіршувалися, вони також почали розходитися в поглядах на те, що робити на полі бою. Зеленський та його адміністрація покладали на генерала Залужного відповідальність за торішній невдалий контрнаступ. Вони хотіли, щоб українська армія готувалася до подальших атак, і тиснули на нього, щоб він розробив бойові плани й взяв на себе непопулярний тягар мобілізації більшої кількості військ.

Генерал відкинув їхні аргументи. Він зауважив, що його обережність після провалу першого штурму зберегла життєво важливі війська і техніку. Він стверджував, що не може планувати наступний контрнаступ, не знаючи, якими ресурсами він володіє. Він сказав, що мобілізація суспільства є обов'язком політиків – і він мав рацію.

На війні немає нічого незвичайного в тому, що політики і солдати невисокої думки один про одного. Що насправді прирекло відносини між паном Зеленським і генералом Залужним, так це зміна поглядів президента на те, як війна визначатиме, якою країною має стати Україна.

Зеленський і його чиновники відчували загрозу від популярності генерала Залужного

Коли журнал The Economist вперше взяв інтерв'ю у Зеленського в Києві, всього через кілька тижнів після вторгнення, він красномовно розповідав про те, як його країна бореться за свою долю як європейської демократії. За його словами, Україна цінує життя більше, ніж територію. Однак нещодавно президентство Зеленського стало визначатися метою повернення всієї окупованої території України. Коли стало зрозуміло, що ця військова мета не може бути досягнута, нетерпіння президента щодо свого генерала зростало. Він і його чиновники відчували загрозу від популярності генерала Залужного. Це була одна з причин, чому він прагнув централізувати владу в президентському комплексі в Києві.

Ймовірно, було неминуче, що в міру затягування війни почнуть давати про себе знати обмеження і тенденції нормальної політики. На жаль, політика в Україні не схожа на політику у Вашингтоні чи Парижі. Це гола боротьба за ресурси та владу, яка фінансується олігархами й фракціями, а сьогодні ще й іноземними донорами. На Заході ідеї часто відходять на другий план, а в Україні вони зазвичай взагалі відсутні.

За цих обставин генерал правильно зробив, що пішов у відставку. У демократичній державі збройні сили повинні бути підпорядковані політикам. Авторитет генерала Залужного як головнокомандувача вже був фатально підірваний чутками про його звільнення. Чим довше пан Зеленський здавався занадто слабким, щоб звільнити його, тим більше страждав і його власний авторитет. Питання полягає в тому, що залишається президенту і новому головнокомандувачу ЗСУ генералу Сирському, якого було підвищено з посади командувача сухопутних військ країни.

Генерал Сирський має репутацію людини, яка готова вступати в бій з ворогом, навіть якщо це коштує великих людських і технічних втрат

Одним із ризиків для Зеленського буде невдоволення в армії, спровоковане звільненням улюбленого командувача. Генерал Сирський має репутацію людини, яка готова вступати в бій з ворогом, навіть якщо це коштує великих людських і технічних втрат. Він є суперечливою фігурою, яка викликає сильну реакцію серед офіцерів, що служать. Одні вихваляють його професіоналізм, інші кажуть, що він залякує своїх підлеглих і керує страхом. Він менш схильний ставити під сумнів пріоритети свого президента. Обійнявши найвищу посаду, він повинен буде пом'якшити свій стиль командування і навчитися говорити правду владі.

Реорганізація також спричинить дезорганізацію, оскільки офіцери перейдуть на нові посади в ланцюгу командування. Важливо, щоб ці зміни не погіршили боєздатність України. Незабаром країні знадобиться нова мобілізація, навіть якщо генерал Сирський використовуватиме свої війська переважно для оборони – як він і має робити зараз.

Читайте також: Як працює рекрутинг у ЗСУ. Все більше частин починає шукати собі бійців поза системою мобілізації

Оскільки Залужний був героєм України, його звільнення матиме і політичні наслідки. Заява Зеленського про його відставку була нечіткою щодо того, що він робитиме далі. Ті, хто знає генерала, не вважають його природженим політиком, але він не буде першим старим солдатом, якому обіцянка влади закрутила голову. У такій країні, як Україна, той чи інший олігарх, безсумнівно, побачить у ньому засіб для реалізації власних амбіцій. Він має зберігати почуття смирення. Зі свого боку, Зеленський має бути достатньо освіченим, щоб зрозуміти, що якщо він і його адміністрація спробують стримувати невдоволення, вони завдадуть шкоди політичній культурі, яку намагаються врятувати.

Найважливіше питання: чи зможе Зеленський скористатися відставкою Залужного, щоб переорієнтувати своє бачення війни

Найважливіше питання полягає в тому, чи зможе Зеленський скористатися відставкою генерала Залужного, щоб переорієнтувати своє бачення війни. Сьогодні він все ще публічно чіпляється за свою обіцянку, що Україна поверне кожен сантиметр землі, окупованої російськими військами, навіть якщо в приватному житті він знає, що це станеться не скоро, якщо взагалі станеться. Якби українські сили змогли вигнати російських окупантів, це було б чудово. Однак, якщо не станеться чогось абсолютно несподіваного, війна, визначена територією, – це війна, яку Україна не може виграти.

Тому Зеленський має розглядати цю реорганізацію як шанс переосмислити своє бачення війни. Щоб вистояти в майбутній тривалій боротьбі, Україна має підвищити свою стійкість. З військової точки зору, це означає кращу протиповітряну оборону та артилерію, а також здатність проводити поточні ремонти. Враховуючи відмову республіканців у Конгресі погодитися на великий пакет озброєнь і грошей, Україна потребує ще більшої здатності виробляти зброю власними силами – особливо безпілотні літальні апарати. З економічної точки зору, Україні потрібно залучати інвестиції та допомогу, а також збільшувати додану вартість того, що вона експортує. У політичному плані це означає, що Зеленський повинен публічно знову присвятити себе війні цінностей.

Читайте також: Обʼєднатись і досягати. Чому в США українці не проводили кампаній тиску на Конгрес і як змінити ситуацію

Україна вийде переможцем з цього кривавого конфлікту, якщо вона буде успішною, демократичною, орієнтованою на Захід країною. Його уряд з лазерною точністю має зосередитися на тому, щоб це сталося. У цьому питанні не має бути ніякої різниці між президентом і його командуванням.

стратегія зеленський сирський залужний