"Дрони — не єдине рішення". Командувач ВМС Неїжпапа про витіснення російського флоту з Криму

Про морські дрони

Будь-яка війна – це розвиток військових технологій. Ми застосовуємо технології, противник розробляє протидію. Тільки так можна зрозуміти, це працює чи не працює. 

Деякі наші хитрощі, тактика застосування, яка була відпрацьована в 2022-му і 2023-му, уже не пройде в 2024 році. Тому треба змінювати тактику, змінювати технічні характеристики всього, що ви робите. 

У цілому, якщо казати, з початку повномасштабної агресії ракетні війська і морські дрони відіграли дуже суттєву роль у вивільненні українського моря. Тому я згоден з тим, що саме безпілотні технології – це технології майбутнього для військових конфліктів. Ми дійдемо до того, я не вперше про це кажу, що війна майбутнього – це війна дронів проти дронів. Це так і буде. 

Але море має певну нелінійність. Тому казати, що тільки ці ліки до цієї хвороби підходять, а решту вже можна викидати – я так ніколи не скажу. Так, дрони – це ще один спосіб, як можна мочити русню. Я з цим згоден, воно працює. Але є певне обмеження в застосуванні цих засобів. В першу чергу це і розмір, і озброєння, і можливість протистояти погодним умовам – багато всього, що відрізняє їх від корабля. 

Звісно, є дуже велика різниця: сісти в бункері навпроти екрану і побачити ворога через телевізор, ворога, який на кораблі дивиться на цей дрон. Це як на полі бою, коли солдат бачить зверху, що на нього летить дрон, але він нічого не може зробити. 

Але противник теж це розуміє, і буде застосовувати дрони на морі так, як він їх застосовує і на суходолі. Противник теж вчиться, він теж має дуже потужний промисловий комплекс, і грошей у росіян завжди на зброю ніхто ніколи не шкодував. Тому попереду нас чекають дуже важкі дронові війни. 

Ми повинні рухатися в тому напрямку, ми повинні розвиватися. Я дуже підтримую Василя Васильовича (Малюка – УП), що дрони – це та зброя, яка може наблизити нам перемогу на морі.

Але це не єдине рішення. Просто пересісти флоту на дрони й перемогти – так не вийде. Це все одно, що Сухопутним військам відмовитись від танків, БМП, гармат і всього решти. 

Ви можете вважати територію своєю тільки тоді, коли на ній стоїть чобіт вашого солдата або морського піхотинця. Тоді це ваша територія. Те ж саме і на морі. Коли у вас корабель буде стояти в цих територіальних водах, і ніхто з ним не може нічого зробити, тільки тоді це ваше море. 

Про атаки ЗСУ в Криму

Треба розуміти, що у нас є не тільки дрони. Дуже велику роль грають Повітряні сили ЗСУ зі своїми славетними Storm Shadow. Саме вони забезпечили дуже точні удари по штабу Чорноморського флоту. Або перший раз в історії був знищений підводний човен.

Це історична, до речі, подія, десь на рівні крейсера "Москва". Носій "Калібрів" був знищений прямо в доці. Потужний новий підводний човен з гарною назвою "Ростов-на-Дону". Або новітній ракетний катер "Аскольд", який так і не встигли ввести до складу флоту. 

Це успіхи всіх Сил оборони: і дрони СБУ, звісно, і Повітряні сили, і наші берегові ракетні війська, і ті засоби Головного управління розвідки, які в них є. І цей наш комплекс заходів змусив Російську Федерацію зменшити використання Севастополя як головної бази. І Феодосії останнім часом теж.

Про роль Севастополя для флоту РФ

Севастополь – це база, яка будувалась сторіччями. Там розосереджені боєприпаси, запаси пального, які заховані в горах, їх не так легко вразити. Там же знаходяться ракети "Калібр", бо є закриті системи їх зберігання. 

По-друге, у Севастополі – центр медичного забезпечення, великий шпиталь і таке інше. Там же побудовані всі освітні заклади. Тобто Севастополь – це такий стратегічний хаб. 

У Новоросійську знаходитися флоту, особливо в такій кількості, чисто фізично небезпечно. Той військовий порт, який Росія будувала уже під час незалежності України, він був збільшений, але він недостатньо розвинутий, щоб забезпечити базування Чорноморського флоту.

Тим паче, що зразу після окупації Криму майже весь ресурс, який був виділений на розвиток всього флоту Росії, йшов на Чорноморський флот. Росія готувалася до цієї війни, вона посилила ЧФ максимально: новітні фрегати, підводні човни, ракетні катери з "Калібрами".

А Севастополь – це головна база, яка повністю задовольняє утримання флоту, ремонтну базу, це декілька ремонтних заводів, а ще ж аеродроми, і той же "Бельбек", і "Кача". У тому ж Новоросійську немає ні аеродромів, ні великих ремонтних заводів, ні таких місць зберігання озброєння тощо. 

Це за великим рахунком одна з причин, чому вони в Криму опинилися в 2014 році. Тому що без Севастополя тримати Чорноморський флот в Чорному морі вони б не змогли.

Про порт росіян у Новоросійську

Новоросійськ не дуже приємний порт для базування через погодні умови, особливо взимку. Севастополь – дуже закрита бухта. Вона дуже географічно вдала для стоянки кораблів. Вона захищена від усіх вітрів, крім західного. Дуже символічно, до речі. 

А в Новоросійську є дуже неприємні вітри, називаються бора. Це сильний вітер, який сходить з кавказьких гір, і через це в порту небезпечні стоянки. Крім того, в Новоросійську самі по собі небезпечні заходи в порт, і тому за певної погоди командиру корабля треба мати неабиякі здібності, просто щоб забезпечити навігаційну безпеку.

Я не кажу про плавання чи там бойове застосування, у цьому порту незручно просто стояти кораблям. Тому, звісно, це проблема для Росії, яку вони зараз хочуть якось вирішити.

Про розмінування Чорного моря

Я був у Румунії на початку вересня. Там була якраз зустріч із залученням всіх командувачів флотів Чорного моря, крім Росії, звісно, плюс залучені фахівці і командувачі 6 флоту США, командувач ВМС НАТО теж був присутній. 

Обговорювали питання щодо подальших дій із забезпечення мінної безпеки в Чорному морі. Україна, звісно, в першу чергу зацікавлена в цьому, тож ми виступили з пропозицією розділити цю роботу на кілька етапів. 

Перше – це безпосередня боротьба з мінами, яка здійснюється прямо зараз, поки йде повномасштабна війна і є певні обмеження по тій же конвенції Монтре. 

Другий етап – зараз от Румунія, Болгарія, Туреччина об'єднуються в таку тактичну групу для боротьби з дрейфуючими мінами. Поки що вони будуть боротися з тими мінами, які знаходяться в їхній зоні відповідальності, не біля берегів України чи в нашій виключній економічній зоні. 

Наше бачення, що ми так само повинні бути в цій групі, щоб мати своїх представників для координації. І так воно і буде.

І третій етап – одразу ж після нашої перемоги розпочнеться повномасштабна протимінна операція. Для цього ВМС створили відповідний штаб, люди проходять підготовку, в нас уже є протимінні кораблі, які зразу ж після перемоги прибудуть до Чорного моря. Ми готуємо наших спеціалістів і водолазів у тому числі. 

В першу чергу треба буде розмінувати рекомендовані шляхи, місця якірних стоянок – те, що використовується в цивільному судноплавстві. Всі судна ж ходять по рекомендованих шляхах. На морі теж є дороги, просто їх ніхто бордюрами не позначає. 

Щоб забезпечити ці шляхи, місця якірних стоянок тощо – це буде 5-7 місяців. Але це залежить, знову ж, від кількості кораблів і засобів, які будуть залучені до цієї операції. 

У нас буде два протимінні кораблі, про які я казав (йдеться про кораблі "Черкаси" і "Чернігів", які були передані Україні на початку 2023 року. Вони уже є в складі ВМС, хоча зараз базуються у Великій Британії, – ред.). У цьому році ще один протимінний корабель отримаємо від Нідерландів. Потім у 2025 році – ще один. Тобто у нас буде повноцінний протимінний дивізіон. Але якщо до цього буде залучене в нашому районі відповідальності, наприклад, група НАТО, то це буде швидше. 

Але для розмінування всього району ведення бойових дій, тобто це і Чорне море, плюс ще й Азовське море, то це будуть роки. 

неїжпапа чф рф атаки крим морські дрони ВМСУ