Україна має шлях до перемоги. Чому думка про патову ситуацію на користь Росії на фронті є хибною, — Foreign Policy
Західні експерти дедалі частіше наголошують, що нині поширена на Заході теза про те, що війна в Україні зайшла в глухий кут, є хибною. Нещодавно цю тему ґрунтовно аналізував старший науковий співробітник британського Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Джек Вотлінг (наш переклад тут). Тепер про це пишуть в статті для Foreign Policy військові експерти Роуз Геттемеллер та Майкл Раян. Ниже Texty.org.ua публікують дещо скорочений переклад матеріалу.
Про авторів: Роуз Геттемеллер — викладачка Стенфордського університету, у минулому була заступницею генсека НАТО та обіймала високі посади в Сухопутних силах США і Держдепі. Майкл Раян — ексзаступник помічника міністра оборони США з питань Європи та політики НАТО.
Зухвала атака України на великий російський військовий корабель в окупованому Криму вночі 26 грудня став ще одним епізодом у стратегії Києва, спрямованій на те, щоб позбавити Росію контролю над Чорним морем. Російський Чорноморський флот більше не може знайти безпечного притулку в Криму. Всі порти півострова тепер вразливі для нападу.
Інститут дослідження війни наводить дані, які показують, що в період з червня по грудень 2023 року в порту окупованого Севастополя спостерігалося постійне зменшення кількості російських військово-морських суден. Тоді як порт у Новоросійську на материковій частині Росії демонстрував стабільне зростання кількості кораблів.
Дивіться також: Росія перебазувала майже всі великі кораблі ЧФ до Новоросійська: супутникові знімки
У той час, як Росія всіма силами намагається атакувати українську інфраструктуру, її ризикований крок щодо розміщення кораблів і підводних човнів, озброєних ракетами "Калібр", у Чорному морі наражає їх на потенційну загрозу нападу з боку України. Це мовчазне визнання того, що Росія більше не може залежати від кримських портів і пускових майданчиків.
Успіх України пов'язаний з ракетами й безпілотниками вітчизняного виробництва. Але найпотужніші атаки були здійснені з повітря, де Україна використовувала свої винищувачі радянських часів для запуску як вітчизняних, так і наданих НАТО ракет. Ці атаки відбувалися під захистом сучасних систем протиповітряної оборони України, в тому числі нещодавно поставлених іноземних.
Тож Україна досягла значних успіхів, позбавивши Росію контролю над морським і повітряним простором над своєю територією і навколо неї, тим самим не даючи російським ВМС і ВПС діяти безкарно. Але чи достатньо цього для перемоги Києва? Для багатьох західних спостерігачів перемога не здається можливою, коли хвиля за хвилею російські війська знищують українських захисників.
Стратегія України відмовити Росії у вільному використанні свого морського і повітряного простору, можливо, і працює, але за нинішніх умов вона не може перемогти російську армію на землі, як і не може захиститися від кожної ракети, що вражає цивільні об'єкти.
Дійсно, нині на Заході поширена думка, що Україна програє сухопутну війну, що не залишає їй шляху до перемоги, оскільки Росія примушує до покори українське цивільне населення. З такої позиції Київ може почати просити про припинення вогню та мир.
Біда цього сценарію полягає в тому, що він означає поразку не лише для України, а й для Сполучених Штатів та їхніх союзників у Європі та Азії. Він підбадьорить Росію і Китай у їхніх політичних, економічних і безпекових цілях, включно із захопленням нових територій у Східній Європі й на Тайвані.
Але чи правильна загальноприйнята думка, чи розумний успіх України на морі та в повітрі свідчить про те, що можливий інший результат? Можливо, російську армію можна перемогти, використавши готовність України воювати по-новому.
Якщо ви запитаєте американського військового професіонала, то ключ до витіснення росіян — піддавати їх безперервним і точним повітряним атакам, добре синхронізованим з маневрами загальновійськових сил на землі. Хоча українці чудово використовують наявну зброю як стратегічно, так і оперативно, завдаючи ударів по об'єктах командування і логістики, успіх на тактичному рівні залишається недосяжним. Щоб досягти тактичного прориву на сухопутному фронті, який призведе до оперативного і стратегічного успіху, їм потрібно бути ефективнішими з повітря.
Для того, щоб у 2024 році панування з повітря стало вирішальним, Збройні сили України мають створити тимчасові вікна локальної переваги в повітрі, в яких можна буде зосередити вогневу міць і маневрувати військами. Враховуючи успіхи українців у відмові Росії в доступі до свого повітряного простору в обраних ними точках, такі вікна можливі за допомогою засобів, які вони вже мають під рукою. Більше і краще озброєння, пристосоване до цього сценарію, зробило б їх більш успішними на всьому фронті з Росією.
Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний визнає, що для виходу з нинішнього позиційного тупика, який вигідний Росії, і повернення до маневрової війни, де Україна має перевагу, українським військам потрібна перевага в повітрі, здатність долати мінні загородження, кращі контрбатарейні можливості та більше засобів РЕБ.
Таке поєднання можливостей нагадує метод, який США і союзники по НАТО застосовували під час холодної війни в Західній Німеччині для протистояння чисельно переважаючим сухопутним військам Варшавського договору, захищеним ешелонованою протиповітряною обороною. Об'єднана ударна авіаційна група (JAAT) була створена для синхронізації дій ударних вертольотів, артилерії і ближньої авіаційної підтримки винищувачів для постійного обстрілу противника в разі атаки наземними силами.
У випадку України модернізована JAAT включатиме, серед іншого, бойові БПЛА з ракетами Maverick і Hellfire, баражувальними боєприпасами, високоточними артилерійськими снарядами й далекобійними ракетами, що запускаються з літаків. Ці системи координуватимуться в електромагнітному середовищі, сформованому українськими операторами для домінування в місцевому повітряному просторі, насичення поля бою боєприпасами й розмінування, щоб відкрити шлях для наземного штурму. Ця оновлена JAAT — назвемо її електронною, або eJAAT — створить бульбашку локальної переваги в повітрі, яка буде розвиватися в міру просування Об'єднаних збройних сил під її захистом.
Враховуючи готовність Росії зазнавати значних втрат, підхід eJAAT може бути ще більш ефективним в обороні: масований вогневий удар може призвести до приголомшливого розгрому нападників, відкриваючи можливості для України стратегічно використати раптову зміну обставин.
Українці чітко продемонстрували свої інноваційні таланти, готовність використовувати західні методи й цілковиту відданість перемозі. Американська і європейська допомога в роботі з ними над тим, як краще управляти оперативною складністю і динамічніше поєднувати технології, інформацію і тактику, в поєднанні з безпековою допомогою, адаптованою до підходу eJAAT, повернула б рух на нині статичне поле бою і дала б Україні шанс на перемогу.
