Переляк Лукашенка та віра США в "Київ за три дні". Що розповідає про початок великої війни книжка, яка викликала фурор у Польщі

Про це пише польський публіцист Філіп Домб-Міровський.

Книжка є збіркою інтерв'ю, які автор взяв у кількох високопоставлених польських урядовців і представників президентського офісу, а також в офіцерів армії та спецслужб, із додатковими коментарями їхніх українських колег.

"Зі зрозумілих причин усі вони залишилися анонімними, але історія збігається з тим, що ми дізналися в минулому.

Так чи інакше, книжка, безумовно, викликала фурор у Польщі, оскільки містить чимало пікантних подробиць (для польського і, можливо, українського читача), але є й такі, що можуть бути цікаві для решти", — зазначає публіцист.

Він додає, що книжка описує початок великої війни та наступні місяці й пропонує дуже цікавий погляд на залаштунки, а особливо на польсько-українські відносини та співпрацю.

Філіп Домб-Міровський наводить кілька цікавих фрагментів книжки:

1. Польський уряд був серйозно стурбований тим, що Лукашенко вступить у війну, і готував сценарій, за яким антирежимні диверсійні групи будуть відправлені в тил білоруської армії, щоб посіяти хаос. Зрештою Лукашенко сам так злякався, що різними каналами запитував у Варшаві, чи дозволять йому перетнути кордон, а потім вилетіти з найближчого аеропорту. Він знав: якщо справи підуть погано, росіяни не дозволять йому піднятися у власний повітряний простір.
2. Польські спецпідрозділи гарантували безпеку українських делегатів, які брали участь у переговорах у Білорусі (березень 2022 року). Вони супроводжували їх на гелікоптерах, які приземлялися на білоруській землі, й вивозили, коли ті закінчували роботу. Також за збігом обставин (вони готували українські спецзагони) польські спецпризначенці були присутні на базі в Броварах у передмісті Києва, коли почалася війна. Вони залишилися довше, збираючи розвіддані. Повідомляється, що британський підрозділ робив те саме.
3. Хоча Польща, попри російську пропаганду, навіть не думала про те, щоб скористатися можливістю повернути собі Львів, він залишався предметом занепокоєння для українців. Варшава сказала своїм партнерам: ми будемо з вами до кінця, поки ви продовжуєте боротьбу. Разом із безумовною допомогою, яка була негайно надана на багатьох рівнях, це переконало українців у щирості польських намірів. Принагідно: Дмитра Кулебу з усією родиною (і собакою) прийняв його колега Збіґнєв Рау у своєму приватному будинку, де вони могли перечекати критичний період. Аналогічні пропозиції надійшли секретареві РНБОУ Олексію Данилову та заступникові керівника ОП Андрію Сибізі.
4. 25 березня новенький польський літак Boeing 737-800 NG здійснив вимушену посадку, коли прямував до Ясьонки (Ряшів) на зустріч із президентом Байденом. На борту були президент Польщі Анджей Дуда та генерал Раймунд Анджейчак. Причиною мало не смертельної аварії (за словами пасажирів) став несправний тример. На щастя, "Боїнг" безпечно приземлився, і делегація швидко пересіла на інший літак, продовживши подорож. Утім, на той час однією з імовірних причин, які розслідувалися, називали диверсію або замах.
5. Американці були переконані, що Київ впаде протягом трьох днів, і були готові евакуювати 40 тис. осіб, імовірно, крім власних громадян також усю українську політичну еліту та істеблішмент. Радник президента США з нацбезпеки Джейк Салліван (про постать і вплив Саллівана докладніше можна прочитати тут:
   Ні-ні-ні-так. Який вигляд має битва за Україну зсередини Білого дому. Переклад із The New Yorker — ТЕКСТИ) був налаштований найбільш скептично щодо шансів України й сперечався про це із секретарем польського президента Якубом Кумохом, який був переконаний, що Україна переможе. Пізніше з тих самих причин США неохоче надавали додаткову допомогу у вигляді важкого озброєння. Вашингтон погодився надати танки після зустрічі Байдена й Дуди, на чому Варшава наполягала якнайшвидше (невдовзі після цього надійшла партія Т72, проклавши шлях), але вони все ще надсилали неоднозначні сигнали щодо передачі винищувачів. Варшава хотіла, щоб США долучилися до цього процесу, оскільки їй потрібні були союзницькі зусилля, щоб захистити Польщу від можливої російської відплати.
6. Зрештою Варшава втомилася від нерішучості та небажання США й почала діяти самостійно. Поляки розібрали близько 10 винищувачів МіГ-29 і залишили їх по частинах у лісосмузі поблизу кордону. Києву повідомили про «безхазяйні» деталі, які потім підбирали й швидко збирали на українському боці кордону. Це сталося за кілька місяців (!) до офіційної передачі літаків у більшу міжнародну коаліцію.

"Це ще не все. У книжці описано поїздку Романа Абрамовича через Польщу, а потім до Туреччини, яка мала стати спробою достукатися до росіян через неофіційні канали. Або як Польща використовувала спеціально створені приватні компанії, щоб обійти бюрократію під час передачі військових товарів. У книжці також є великий розділ про те, чому польсько-українські відносини на урядовому рівні розквітли протягом року, але потім почали в'янути через європейську політику влади, особисті его-подорожі та внутрішні справи в обох країнах. Зокрема, канцлер Шольц і президент Зеленський отримують по руках за свою поведінку.

Також порушено тему ракети, яка впала на польське село Пшеводув, вбивши двох людей. Увесь зібраний матеріал (частини ракети) вказує на те, що вона справді мала українське походження. Впертість, із якою Київ наполягав на тому, що це була російська ракета, попри те що жодних доказів надано не було, стала однією з причин охолодження польсько-українських відносин", — пише Домб-Міровський.

початок війни україна-польща евакуація україна-сша допомога Україні книжка