Відмінності між жінками та чоловіками на ринку праці. За що дали Нобелівську премію з економіки

Нобелівську премію з економічних наук здобула Клавдія Ґолдін за дослідження ролі жінок у формуванні ринку праці. Подкаст "Довколаботаніка" пояснює, в чому полягає внесок науковиці. ТЕКСТИ публікують ключові фрагменти матеріалу.

Поєднавши інноваційні методи економічної історії, Ґолдін продемонструвала, що кілька різних факторів історично впливали – і все ще впливають – на попит і пропозицію жіночої праці. До них належать різні можливості жінок і чоловіків поєднувати роботу та сімейні справи, рішення, пов’язані з освітою та вихованням дітей, технічні інновації, закони та норми, а також структурна трансформація економіки.

Результати Ґолдін дозволяють краще зрозуміти, як і чому рівень зайнятості та оплата праці жінок і чоловіків відрізняються.

Вчена досліджувала те, як змінилася роль жінок у функціонуванні ринку праці під час трансформації економіки від традиційної аграрної моделі до сучасного суспільства.

До того, як основні результати Клавдії Голдін були опубліковані в 1990 році, дослідники в основному вивчали дані за XX століття і дійшли висновку, що існує чіткий позитивний зв’язок між економічним зростанням і кількістю жінок, які працюють за наймом. Іншими словами, у міру зростання економіки дедалі більше жінок працювало. Однак давніші дані вчені переважно ігнорували.

Викривлення в історичних документах

Дослідження показали, що рівень зайнятості жінок часто вказувався неправильно в історичних документах. Наприклад, колись у переписах населення та державних архівах професію жінок позначали як «дружина». Часто це зовсім не означало автоматично, що така жінка не виконувала іншої роботи, окрім роботи по дому. У різні часи абсолютно поширеним явищем було те, що вони працювали разом зі своїми чоловіками в сільському господарстві або в різних формах сімейного бізнесу.

Тільки відповідно до документів працював лише чоловік. Жінки також працювали в домашньому господарстві або виробництві вдома, наприклад, з текстилем або молочними продуктами, але їхня робота не завжди була правильно зареєстрована в історичних записах.

У результаті виявилось, що наприкінці 1890-х років частка жінок у робочій силі США була значно більшою, ніж це показувала офіційна статистика. Рівень зайнятості заміжніх жінок був майже втричі більшим, ніж той, який зареєстрований у переписах.

Проаналізувавши дані аж до кінця XVIII століття, Голдін виявила інший історичний факт: до розгортання індустріалізації в XIX столітті жінки частіше брали участь у робочій силі, ніж під час неї і певний час після неї.

Індустріалізація ускладнила доступ заміжніх жінок до ринку праці.

В індустріальну епоху у деяких штатах США до сорока відсотків усіх молодих жінок працювали в промисловості, але загальна кількість працюючих (на офіційній роботі) жінок зменшилася. Зростання цього показника відбувається лише на початку XX століття,

Голдін показала, що історичну участь жінок у робочій силі США можна описати за допомогою U-подібної кривої для двохсотлітнього періоду з кінця XVIII століття. Оскільки протягом цього періоду економічне зростання було стабільним, ця крива вказує на те, що немає історично послідовного зв’язку між участю жінок на ринку праці та економічним зростанням.

387734906_855549493238203_1056504915244163550_n

Тепер ми знаємо, що ця U-подібна форма не є унікальною для США і актуальна для багатьох інших країн.

Ці відомості дають змогу краще відобразити та зрозуміти становище жінок на міжнародному ринку праці. Іншими словами, ми не маємо розраховувати на те, що економічне зростання автоматично зменшить відмінності між статтями на ринку праці. Але чим пояснити відмінності? Голдін встановила, що шлюб є одним з важливих пояснень.

До початку XX століття спостерігалася значна різниця в рівнях зайнятості заміжніх і незаміжніх жінок. Близько 20 відсотків усіх жінок були найманими робітницями, а для заміжніх жінок цей показник становив лише 5 %. Це був період в історії США, коли почалася тенденція до зростання участі жінок на ринку праці – U-подібна крива завернула вгору.

Ґолдін показала, що технологічний прогрес, зростання сфери послуг і підвищення рівня освіти спричинили зростання попиту на жіночу працю.

Проте соціальні чинники, законодавство та інші інституційні параметри обмежували вплив цих факторів. Ґолдін встановила, що у поясненні статистичних даних шлюб відіграє більшу роль, ніж вважалося раніше.

Ґолдін зазначила, що законодавство, відоме як «шлюбні обмеження», часто не дозволяло заміжнім жінкам продовжувати працювати вчительками чи офісними працівниками. Попри зростаючий попит на робочу силу, заміжні жінки були виключені з певної частини ринку праці. Цей тип законодавства досяг піку під час Великої депресії 1930-х років та наступних років, але це не єдина причина. Ґолдін також продемонструвала, що є ще один важливий фактор повільного скорочення розриву між рівнями зайнятості чоловіків і жінок.

Ринок праці складається з різних поколінь, когорт, які стикалися з різними обставинами, роблячи свій життєвий вибір. Ґолдін застосувала когортний підхід до аналізу того, що відбувається, коли когорта виходить на ринок праці.

Наприклад, на початку XX століття більшість жінок мали працювати лише кілька років до шлюбу, а потім мусили залишити ринок праці після заміжжя, що впливало на їхній вибір освіти. Голдін показала, що через це жінки могли приймати рішення, засновані на очікуваннях, які згодом не виправдовувалися. Адже вони стикалися з можливістю та/чи необхідністю продовження кар'єри у зрілому віці, але не мали відповідної освіти для того, щоб отримати більшу заробітну плату.

У другій половині XX століття суспільні зміни призвели до того, що заміжні жінки часто поверталися на ринок праці, коли їхні діти підростали.

Можливості працевлаштування, які вони тоді мали, ґрунтувалися на виборі освіти, зробленому часто 25 років тому, у той час, коли, згідно з тодішніми соціальними нормами, від них не очікувалася якась кар’єра.

У багатьох молодих жінок у 1950-х роках матері були домогосподарками, і коли їхні матері повернулися на ринок праці, доньки вже обрали свій освітній шлях. Іншими словами, доньки не сподівалися на кар’єру, коли планували своє майбутнє, і тільки значно пізніше стало зрозуміло, що вони можуть мати кар’єру, яка буде довгою та активною.

Протягом більшої частини XX століття жінки недооцінювали, скільки вони будуть працювати; це відбувалося аж до 1970-х років. В останні десятиліття в країнах з високим рівнем доходу жінки зазвичай мають вищий рівень освіти, ніж чоловіки.

Те, що жінки часто залишали робочу силу на тривалий період після одруження, також пояснює, чому середній рівень зайнятості жінок зріс так мало, попри масовий приплив жінок на ринок праці в другій половині XX століття.

Як протизаплідні засоби допомогли жінкам

Проте, навіть якщо зміна суспільних норм, нові моделі ринку праці та підвищення рівня освіти вплинули на рівень зайнятості жінок, новітні інновації докорінно змінили їхні можливості як для планування, так і для кар’єри. Одним із таких нововведень стала крихітна таблетка.

Очікування жінок на ринку праці змінилися наприкінці 1960-х років, коли були представлені фармацевтичні засоби – це простий у використанні метод планування сім’ї та контрацепції. Використовуючи той факт, що молоді жінки мали доступ до таблеток у різні роки в різних штатах США, Ґолдін та Лоуренс Кац продемонстрували вплив цього фактору.

Ґолдін виявила, що протизаплідні засоби призвели до того, що жінки відкладали шлюб і народження дитини. Це дозволило багатьом жінкам зробити інший вибір професії, і все більше жінок почали вивчати економіку, право та медицину.

Але навіть це автоматично не означало, що розрив у доходах між жінками та чоловіками повністю зник, хоча з 1970-х років він значно зменшився. Щоб зрозуміти, як розрив у доходах змінювався протягом історії, Ґолдін знову почала аналізувати дані архівів.

Ґолдін почала зі збору статистики з низки джерел, створивши перші довгі ряди різниці в оплаті праці чоловіків і жінок.

Використовуючи матеріали, які охоплювали 200 років, Ґолдін змогла продемонструвати, що багато історично важливих структурних змін на ринку праці пішли на користь жінкам задовго до того, як питання рівності стало пріоритетним.

Гендерний розрив у доходах значно зменшився під час промислової революції (1820–1850 рр.) і коли зріс попит на адміністративні та канцелярські послуги (1890–1930 рр.). Однак, попри економічне зростання, підвищення рівня освіти серед жінок і подвоєння частки жінок, які працюють за наймом, розрив у доходах по суті залишався незмінним між 1930 і 1980 роками.

Використовуючи ці статистичні дані, Ґолдін також з’ясувала, що різниця в оплаті праці, яку неможливо пояснити відмінностями в таких факторах, як продуктивність, освіта та вік, значно зросла на початку XX століття. До цього була значно поширенішою практика робити оплату чоловікам чи жінкам відповідно до їхньої продуктивності.

З кінця XIX століття до 1940 року різниця в оплаті праці чоловіків і жінок зросла з 20 до 55 відсотків у сфері легкої промисловості.

Як так сталося? Це відбулося через перехід від заробітної плати від виробітку на систему місячної плати. У неї часто закладався фактор, який не був пов’язаний з продуктивністю.
Роботодавці, як правило, надавали перевагу працівникам із очікуваною довгою та безперервною кар’єрою, якими, як очікувалось, мали бути чоловіки.

Як материнство впливає на дохід жінок

Тепер різниця в доходах між жінками та чоловіками в країнах з високим рівнем доходу становить десь від 10 до 12 відсотків, навіть попри те, що багато з цих країн мають законодавство про рівну оплату праці. Дані Ґолдін вказують на одне ключове пояснення: материнство.

Вивчаючи те, як різниця в доходах між чоловіками та жінками змінюється з віком, Ґолдін та її співавтори, Маріанна Бертран і Лоуренс Кац, продемонстрували в статті 2010 року, що початково різниця в доходах є незначною. Однак, як тільки народжується перша дитина, тенденція змінюється; заробітки жінок одразу падають і не збільшуються з такою ж швидкістю після повернення на ринок праці. Дослідження в інших країнах підтвердили висновок Ґолдін, і тепер загальновизнано, що фактор материнства може майже повністю пояснити різницю в доходах жінок і чоловіків у країнах з високим рівнем доходу.

Ґолдін показала, що цей ефект материнства частково можна пояснити природою сучасних ринків праці, де багато секторів очікують від працівників постійної доступності та гнучкості до вимог роботодавця. Оскільки жінки частіше беруть на себе більшу відповідальність, ніж чоловіки щодо догляду за дітьми, це ускладнює просування по службі та збільшення доходів.

Дослідження Ґолдін показують, що відмінності між жінками та чоловіками на ринку праці визначаються різними факторами протягом різних періодів розвитку суспільства.

Вони демонструють також те, що зміни в функціонуванні суспільства не відбуваються миттєво, оскільки вибір, який впливає на всю кар’єру, ґрунтується на очікуваннях, які пізніше можуть виявитися хибними. Дослідження нобелівської лауреатки Клавдії Ґолдін дають нам змогу краще зрозуміти ринки праці вчора, сьогодні та завтра.

гендер жінки нобель ринок праці

Знак гривні
Знак гривні