Чи буде в Україні застосована хімічна зброя?

Автори: Ленні Філіпс і професор Девід Крауч, RUSI

Переклад: Павло Космачевський

Останні звіти свідчать про те, що Росія обмежено використовувала поліцейські хімічні агенти як зброю під час війни проти України. Якщо це правда, то чим можна пояснити це конкретне використання – і які перспективи більш широкомасштабного розміщення хімічної зброї Москвою?

2 травня 2023 року підконтрольний державі 1-й канал повідомив, що Росія використала поліцейські хімічні агенти (ПХА) як метод ведення війни, таким чином порушуючи Конвенцію про заборону хімічної зброї (КЗХЗ). Це початок чи це лише локальні спроби вийти з глухого кута?

Кадри були показані в рамках статті, в якій стверджувалося, що російські війська відбили село Спірне. Командир батальйону, названий Владиславом Водолазьким, стверджував, що за допомогою безпілотників скидав на українські позиції гранати К-51 з газом «Черемуха». Він назвав хімічну речовину сльозогінним газом, заявивши, що його використовували, щоб «викурити» українців, які намагалися використати протигази, щоб захиститися, але безрезультатно. Важко з’ясувати, чи справді були в українців протигази, чи забезпечували вони якийсь захист і чи допомогло таке використання ПХА як методу ведення війни взагалі в битві за Спірне. З технічної точки зору захист від ПХА дуже простий, і більшість сучасних протигазів забезпечать більш ніж достатній захист від таких малопрацездатних речовин. Однак цей випадок показує, що російські військові не тільки порушили КЗХЗ, але й оголосили про це в контрольованих державою ЗМІ. Це суттєво?

Навіщо зізнаватися в порушенні міжнародного договору про озброєння?

Оголошуючи про акцію в державних ЗМІ, Росія дала зрозуміти світові, що не дотримується заборон КЗХЗ.

Чи це був лише тест для вимірювання потенційної цінності ескалації використанням ПХА або навіть більш токсичних хімікатів?

Можливо, це було задумано, щоб перевірити, чи буде міжнародне засудження за порушення КЗХЗ. З одного боку, засудження може не мати позитивного впливу, оскільки в очах багатьох ПХА не є особливо шкідливим; таким чином, висвітлення його використання як порушення КЗХЗ створило б шум і згодом сприяло нормалізації теми, відкриваючи шлях для ескалації. З іншого боку, якщо міжнародна спільнота не засуджує дії як порушення КЗХЗ, це означає мовчазне схвалення використання ПХА.

Або це була просто цинічна завуальована загроза, спрямована на те, щоб поставити війська на передовій у стан страху, змусити їх хвилюватися про вплив токсичних речовин і одягати захисне спорядження за будь-яких можливих ознак використання хімічної зброї (ХЗ)? Тільки час покаже.

Чому військові підрозділи мають доступ до ПХА?

Досить логічним кроком є перехід від початкових припущень на початку 2022 року про те, що російські військові швидко візьмуть контроль над країною, до необхідності розгону цивільних протестів і, отже, мати готовий доступ до ПХА. Хоча цієї швидкої окупації не відбулося, також логічно, що місцеві командири – які все ще мали б доступ до цих гранат – сприйняли б їх як можливу зміну ситуації у вимиванні українських захисників, прийнявши той самий менталітет, що й у Першій Світовій війні в спробі вийти з глухого кута в укріплених позиціях. Цілком можливо, що в той час це використання було місцевим рішенням, прийнятим навіть без усвідомлення місцевими командирами того, що використання цієї зброї не дозволено КЗХЗ.

Можна стверджувати, що російські військові мають ці гранати для проведення військових навчань, непокоячись ймовірними «біолабораторіями» в Україні, про які раніше регулярно згадували російські урядові ЗМІ.

Але чому Росія не приступила до широкомасштабного використання ХЗ?

У прийнятті рішення про використання ХЗ, зрештою, будь-які ймовірні вигоди мають переважити будь-які недоліки.

Загалом ХЗ є найбільш ефективною у ситуаціях, коли люди не можуть захистити себе від її впливу. Більшість військових на передовій мають захисне спорядження в поєднанні з потрібною підготовкою, таким чином зводячи нанівець будь-які значні переваги, які можна отримати від використання ХЗ. Обом сторонам доведеться надіти громіздке захисне спорядження, що гальмує оперативний темп на тактичному рівні. На кадрах, показаних 2 травня, неможливо побачити нікого в траншеї, не кажучи вже про надягання засобів захисту органів дихання чи подальшу ефективність використання сльозогінного газу. Це не означає, що на цю тему немає інформації, яка могла б прояснити ефективність захисних заходів. Здатність українських військ захищатися від хімічної атаки суттєво залежатиме від того, чи вирішить Росія посилити використання ХЗ.

На перший погляд здавалося, що облога «Азовсталі» була ідеальною ситуацією для застосування ХЗ, коли люди були під землею і таким чином були захищені від дії звичайної зброї. Однак цінність використання токсичного газу зменшується, якщо немає способу забезпечити повсюдний розподіл у серії підземних ходів. Отже, «Азовсталь» не була ідеальним сценарієм, який у квітні 2022 року уявляв Едуард Басурін, речник російських ставлеників у Донецьку.

Загалом, важко побачити якусь суттєву перевагу для Росії у використанні ХЗ для розчищення укорінених позицій.

Однією зі сфер, де ХЗ може мати значення, було б використання постійно наявного агента для блокування зони, зокрема для уповільнення просування України – особливо, коли неможливо застосувати більш традиційні засоби для цього. Залежно від погодних умов такі агенти, як VX або іприт, можуть зберігатися в довкіллі протягом кількох днів або навіть тижнів, вимагаючи постійного використання захисного обладнання для перетину забрудненої землі за відсутності можливості її дезактивації. Однак таке використання ХЗ не лише продемонструвало б недійсність російського членства в Організації із заборони хімічної зброї, але й дало б інформацію про виробничі процеси, задіяні в московській програмі ХЗ. Отже, знову ж таки, важко побачити будь-яку чисту перевагу у використанні ХЗ для створення заборонної зони, особливо якщо існують інші варіанти.

ХЗ може бути найефективніше використана як засіб терору, особливо проти цивільного населення, яке зазвичай не в змозі захистити себе. Її використання в таких ситуаціях також призводить до перевантаження медичних закладів постраждалими, які потребують лікування, а також тими, хто виправдано непокоїться, але, можливо, зазнав мінімального враження або не мав такого взагалі. Крім того, націлювання на сім’ї бійців може відвернути увагу останніх, які згодом зосередяться на сім’ї вдома, а не на безпосередньому конфлікті, який перед ними. Схоже, цей напад на членів сімей успішно використовувався в Сирії під час наступу на Хаму в 2017 році. Це стало більш ефективним завдяки тому, що багато сімей бійців жили поруч одна з одною. В Україні це менш імовірно. Знешкодження критично важливої національної інфраструктури, такої як транспортні вузли, урядові будівлі та комунальні послуги, через вибіркове використання ХЗ також може мати згубний вплив на довготривалий опір і здатність уряду України залишатися повністю функціональним – хоча така значна ескалація справедливо приверне велику увагу і критика з боку ООН і міжнародної спільноти.

Здається, що Росія має мінімальні переваги від використання ХЗ в Україні.

Хоча, попри це, з російської точки зору її використання також не має багато недоліків. Вочевидь, що негативна громадська думка не хвилює Кремль, і використання CW навряд чи стримає прихильників вторгнення Москви в Україну, які вже заплющують очі на звинувачення в порушеннях російськими військами міжнародного права. Але є ознаки того, що Україна збирає докази для можливого судового переслідування на міжнародному рівні.

Можливо, все набагато простіше і загроза потенційної відповіді міжнародної спільноти на використання російської ХЗ є достатньою – особливо якщо попередження, що надходять через закриті канали зворотного зв’язку, є більш очевидними, ніж ті, що звучать публічно.

міжнародне право воєнні злочини рф хімічна зброя