В Україні запустили проєкт “Харків, де твоє обличчя?” про українську ідентичність міста

Це проєкт про українську ідентичність Харкова, яку століттями намагались відправити в небуття, затерти в підручниках історії та знищити. Про ідентичність яка все одно проростала крізь репресії, Голодомор і заборони.

"Людина, яка знає історію цього міста, про неспинні спроби росії перевиховати “Харків” в “Харьков”, навряд чи дозволить собі тези “Ну, Харків же ж сам хотів в Росію”, — ділиться думками Катерина Переверзева, головна редакторка “Люк”. — Радянська влада робила все, що могла, щоб затерти українську ідентичність міста. Знищувала людей, які вибудовували тут національну ідею і знищувала докази своїх кривавих репресій. Маркувала міський простір російськими науковцями та письменниками, а українських — кидала в табори та розстрілювала.

Коли ми підтакуємо російській пропаганді й продовжуємо тягати в медійному просторі тези про проросійський Харків — ми займаємося внутрішнім сепаратизмом і продовжуємо пропагандистську справу. Коли ми починаємо заглиблюватись в історію і повертати собі, як державі, українську ідентичність наших міст і регіонів, ми робимо нашу країну міцнішою і зшиваємо наш культурний простір. І кожен раз, поширюючи ті чи інші наративи, ми обираємо на чиєму ми боці».

У межах проєкту вже вийшли такі тексти:

— Інтерв’ю з історикинею мистецтв Оксаною Семенік про деколонізацію української культури та харківську ідентичність;

— Чому Росії не спіймати Григорія Сковороду;

— Як Російська імперія та СРСР русифікували наше місто [Харків] та що з того вийшло;

— Як «совєти» намагалися знищити в нашому місті [Харкові] ренесанс української культури;

— Як Харківська школа фотографії підривала радянську систему;

— Як у харківських журналах 1920-х з’явились експеримент, сатира і порнографія.

ідентичність війна культура деколонізація харків