Україна нарощує сили для наступу, Залужний не потрапив у "бахмутську пастку" – The Economist
За останні кілька місяців Україна отримала величезну кількість західного озброєння, пише The Economist. Наводимо скорочений переклад статті.
Хоча зараз усі погляди прикуті до битви за Бахмут, незабаром увага переміститься на очікуваний контрнаступ ЗСУ, який може розпочатися вже у квітні.
У грудні США і Британія зрозуміли, що затяжна війна не в інтересах Заходу. Росія, до того ж, виявилася навіть слабшою, ніж вважалося раніше. Настрій, за словами одного чиновника, який брав участь у тих дискусіях, був таким: "Якщо ми хочемо, щоб щось змінилося, нам потрібно діяти".
Поворотний момент настав 20 січня на восьмому засіданні Контактної групи з питань оборони України – так званому Рамштайні. На ній союзники домовились надати Україні необхідне для наступу озброєння і доставити більшу його частину до кінця березня.
Тож обсяг і темп надходження зброї перетворився зі струмочка на потік. З усієї військової допомоги, обіцяної Пентагоном з початку війни, 40% – понад $8 млрд – надійшло за три місяці з 9 грудня (див. графік).
Обсяг допомоги США по місяцях. Інфографіка: Економіст
Один з європейських оборонних чиновників каже, що узгоджене на січневому Рамштайні вливання озброєнь становить дві третини від загального обсягу, відправленого в Україну впродовж усього 2022 року. Більшість військової допомоги не така видовищна, як танки, але має вирішальне значення – наприклад, останній американський пакет включає броньовані мостоукладальні машини, життєво необхідні для будь-якого наступу на півдні чи сході.
У результаті українська армія трансформується. Основна частина її озброєння все ще радянського зразка. Але якщо наприкінці минулого року співвідношення українського та західного обладнання становило 5:1, то з надходженням допомоги воно, як очікується, становитиме 5:2. Іншими словами, майже третина української армії незабаром матиме обладнання натівського зразка.
Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний сподівається, що з часом він матиме у своєму розпорядженні три нові армійські корпуси, кожен з яких матиме по шість бригад і налічуватиме понад 20 000 осіб.
Зимовий російський наступ мав на меті, зокрема, змусити Україну залучити ці резерви, тим самим значно ускладнивши весняний контрнаступ. Останніми днями російські солдати й найманці "Вагнера" просунулися вглиб Бахмута, яке потерпає від російських атак з літа минулого року. Але битва за місто призвела до набагато більших російських втрат, ніж українських.
І що більш важливо, генерал Залужний уникнув очевидної пастки. Замість того, щоб кинути значні резерви в Бахмут для порятунку міста, яке має набагато більше символічне, ніж військове значення, він відправив війська за кордон для тренувань на новій техніці. З січня 7-ме командування підготовки американської армії проводить п'ятитижневий курс для українських підрозділів на своєму полігоні Графенвер у східній Баварії. Під час тогорічних наступальних операцій українська армія атакувала переважно ротними підрозділами. Навчання в Графенвері мають на меті об'єднати їх у більші батальйони та бригади, здатні вести "комбіновану" війну, в якій піхота, бронетехніка, артилерія та інші бойові засоби діють разом, а не просто послідовно, як це відбувається зараз.
Західні чиновники розділилися в думках щодо того, чи буде цього достатньо, щоб витіснити Росію з приблизно 18% території України, яку вона нині контролює. Щомісяця через Графенвер проходитиме лише батальйон солдатів, а в українській армії все ще чимало мобілізованих чоловіків з обмеженим досвідом. Ще одна проблема – дефіцит боєприпасів, оскільки західні союзники не поспішають нарощувати виробництво. А найбільшою проблемою може стати брак повітряних потужностей України, якщо Росія активно залучить літаки у спробі відбити наступ ЗСУ.
З іншого боку, російська армія перебуває в жахливому стані. Якщо після захоплення Бахмута вона вирішить просуватися вглиб Донеччини, їй доведеться ще більше витрачати свої мізерні резерви. Зрештою, вона може почати стягувати підрозділи з інших частин довгої лінії фронту, створюючи прогалини, якими Україна може скористатися, припускає Густав Ґрессель з аналітичного центру Європейської ради з міжнародних відносин. Союзники України уважно стежать за слабкими місцями ЗС РФ.
