Том Купер: попри порушення росіянами всіх можливих міжнародних угод, Захід досі вагається щодо зброї для України

У свіжому звіті військовий експерт Том Купер аналізує ситуації на фронті й ганить європейських та українських політиків за стратегічні провали (аналіз опубліковано 4 березня).

СТРАТЕГІЯ

Так, справді, замайоріла надія, що принаймні кілька ідіотів, які називають себе «інстанцією ухвалення рішень на Заході», потроху починають розуміти, що важливо для України. Відповідно, поволі-поволі, проте починає збільшуватися кількість повідомлень про постачання українцям важкого піхотного озброєння та боєприпасів до нього.

Лінків постити не буду, тому що – якщо загалом – їх все одно небагато. Ба більше, наявність цих повідомлень ще не означає, що згадані озброєння та БК вже на фронті: тобто й тішитися особливо нема чим – замало, задовго, запізно.

З іншого боку, для злісної критики маємо ще хіба один привід: після всіх цих чудових заяв на «зустрічі в Раммштайні 20 січня» та після всіх публічних штурханів, копанців та принижень, яких зазнала Німеччина, після всієї критики в бік Шольца, зненацька виявилося, що всі ці довбні, котрі наобіцяли «Леопардів», наразі не поспішають їх доставляти й навіть – сюрприз! сюрприз! – американські М1 [танки «Абрамс» – перекл.] будуть ще не так скоро. В результаті, по факту зараз «танки» дають лише Польща й Німеччина…

…й усе це є наслідком короткозорих та поспішних рішень останніх 12 місяців, стосовно того, як підтримувати Україну – базованих на репортажах спраглих сенсацій мейнстримних медіа, які поводяться гірше за «Раша тудей». А люди ще й дивуються, чому я називаю їх ідіотами…

333284648_201084462516745_2752815864574560780_n.jpg

Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ

Майте на увазі: в загальному підсумку й попри всі можливі порушення росіянами всіх можливих міжнародних угод, ми всі – «колективний Захід» – продовжуємо перебувати на рівні «то підтримувати чи ні» (Україну). Ми все ще «за багато кілометрів» од 1000% впевненості, що українцям треба дати абсолютно все, що їм потрібно, і то дати вчасно й не припиняти, доки це буде необхідним (і незалежно від результатів виборів і майбутніх урядів). Я вже не кажу, що ми «за кілька світлових років» од рішень, що нададуть ЗСУ ефективну й високоточну зброю, щоб убивати росіян «у належних пропорціях», необхідних для перемоги в цій війні (а це десь між 20-до-1 та 100-до-1 чи й більше). Натомість «ми» все ще дискутуємо, чи передавати Україні західні озброєння 30-річної давності, крім всього того пострадянського металобрухту, котрий ми їм вже впарили, і за що, до речі, чекаємо подяки… А ще ми займаємося аутсорсингом: врешті, це ж значно «дешевше» – читайте, «вигідніше» – налагодити виробництво 122-мм снарядів де-небудь у Костенеці в Болгарії…

Але ж, слухайте, в нас же повно часу…

БИТВА ЗА ДОНБАС

Купʼянськ... учора влада України оголосила часткову евакуацію місцевого населення. Першими мають виїхати люди з інвалідністю, старшого віку та діти. Рішення ухвалювали, зважаючи на інформацію про розміщення великої кількості російських військ на схід від міста, зокрема 2-гої та 18-тої мотострілецьких дивізій і 27-мої мотострілецької бригади.

Кремінна... після атак росіян у цьому районі впродовж минулих шести тижнів, наскільки мені відомо, ЗСУ досі фактично контролюють Діброву і перебувають на південних околицях Кремінної. За інформацією від Генштабу України, артилерія ВСрф зараз обстрілює південно-західну частину міста. Одна з найбільших приємностей у цій війні — спостерігати за жахливими провалами таких «калічних» формувань ВСРФ, як «група центр» під Кремінною.

Бахмут... Ситуація станом на минулу ніч була така сама, як попередньої ночі — див. карту. ЗСУ завершили відступ із позицій на захід від річки Бахмутки (останньою, вочевидь, виходила 93-тя механізована бригада). Інші підрозділи повністю виведено з міста.

334798634_596935308976112_5385898797048657223_n.jpg

Це не означає, що весь Бахмут «упав», або що «росіяни прорвали українську оборону», про що кричать усі можливі пудінг-фани в усіх кутках світу, ба навіть дуже поважні хвалені «журналісти» австрійського національного мовника ORF. Та насправді гарнізон ЗСУ в Бахмуті навіть не «оточено». Те, що відбулося у східному Бахмуті, називається «фазовим відступом», і триває він іще від 28 лютого (як повідомляють). Щойно війська відвели, мости було підірвано. Звісно, «Ваґнєр» заявляє, що його бійці вже перейшли Бахмутку десь у районі центрального ринку, але доказів немає — крім їхніх власних свідчень.

Станом на вчорашній вечір 3-та штурмова бригада, Грузинський легіон, 24-та механізована бригада і 80-та штурмова... а може, ще й інші — утримують свої позиції там, де це найбільш необхідно. Наприклад, у Хромовому, в Іванівському, на південь від вулиці Корсунського, а також на тому пагорбі над Кліщіївкою — ці позиції тримаються так само, як і в попередні дні [на жаль, ми маємо іншу інформацію з передової: пагорб над Кліщіївкою втрачено – ред.]. ЗСУ має доступ до міста по іншій дорозі, я вже про неї згадував. Але фактом залишається також те, що траси 0504 і 0506 залишаються «відкритими», хай навіть прострілюються росіянами. Тим часом трьом артилерійським бригадам ЗСУ в цьому районі (26-та, 40-ва і 43-тя) досі бракує боєприпасів...

Озерянівка-Майорське... кілька днів тому хтось запитував, що там відбувається. Точно не знаю, бо обидві сторони лише пишуть про артобстріли. Але схоже, що росіяни атакували з того району (і Озерянівка, і Майорське перебувають під контролем росіян) у напрямку на Торецьк, але ЗСУ їх розгромили; також видно на цьому відео.

Авдіївка... минулі 7-10 днів росіяни продиралися крізь комплекс укріплень ЗСУ на північ від Водяного й Опитного. За звітами, там вони зазнали дуже великих втрат — і до них додалися втрати в рядах сепаратистів, коли ті механізованими підрозділами спробували наступати в цьому районі 3-4 дні тому, але їх зупинила 53-тя механізована бригада ЗСУ. Втім, «сепаратистами» їх називати можна лиш дуже умовно, бо місцеві підрозділи «поповнювалися» мобіками з Мордовії та Марйого Еля, а також з Іркутська, і саме вони публічно скаржилися на свої втрати.

Первомайське... Насправді ВСРФ не змогли захопити навіть західної частини Водяного, а тому перебувають досить далеко від Первомайського, до якого дійшли ще аж у серпні минулого року... Ну, але ж вони «просуваються»... десь у тому напрямку, принаймні, так хочеться вірити пудінг-фанам.

Мар’їнка… росіяни так само ведуть штурми в бік центру міста, так само в напрямку Побєди, далі на південь, так само безуспішно.

Вугледар… за останній тиждень, ВСрф переспрямували значну частину своїх атак далі на схід, на напрямок вугільної шахти “Південнодонбаська” — та продовжили таким чином марнувати свої війська й техніку.

***

Насамкінець, щось на кшталт ‘моїх особистих нотаток’, зокрема стосовно Бахмута: всередині ЗСУ, схоже, є багато тих, хто переконаний, що план передбачав відступ з Бахмуту “ще” десь близько 16 лютого. За їхніми твердженнями відступ було відкладено з політичних причин – зокрема, через те, що Сирський пообіцяв Зеленському, що втримає місто…

Гадки не маю, чи це правда, проте мені видається, що немало з тих, про кого я говорю, – надто закохані у себе. Можливо, це тому, що значна частина української публіки, коли мусить скласти про щось персональну думку, “все спрощує” і завжди висловлює своє невдоволення олігархами, політиками та посадовцями, надаючи натомість перевагу “героям соцмереж” – зокрема, через те, що вони ж випускають купу відео, на яких вони “скидають бомби на росіян”.

Насправді ж, популярність у соцмережах не є ознакою будь-чиєї ефективності у бою. Приміром, оператори БПЛА ніколи вам не покажуть свої промахи і рідко демонструють момент, коли втрачають свій БПЛА. І вже напевно, вони нас не повідомлять, скільки сотень БПЛА вони втратили в районі Бахмута лише за останні два місяці. Для порівняння: кожнісінька помилка людини, що приймає важливе рішення, зазвичай, стає явною дуже скоро.

Для протоколу: поза сумнівом, вину слід покладати на політиків: зрештою, саме вони “вибралися” на свої посади і саме вони винні в тому, що не дослухалися до застережень щодо належної підготовки до війни. Саме вони винні в тому, що змарнували останні п'ять-шість місяців на обговорення “наступальних” озброєнь із НАТО (див.: “F-16 і танків”) замість того, щоб сприяти інтенсифікації постачання БПЛА, важкого піхотного озброєння та, понад усе, БОЄПРИПАСІВ (зокрема, до артилерії) і запчастин.

І, саме “мудаки-генерали” були відповідальні за те, щоб, наприклад, розбудувати оборону країни замість того, щоб відправляти підрозділи на кшталт 57-мої мотопіхотної на Донбас і разом з тим лишати такі місця, як Нова Каховка, наприклад, незахищеними від швидкого просування росіян (і це у самісінький перший день війни).

Саме через комбінацію таких помилок ЗСУ мусять тепер звільняти таку велику частину України, чи зазнавати додаткових втрат – життів або кінцівок, – коли намагаються завадити пудінговій орді захопити та зруйнувати ще більше.

Їм – політикам і генералам – доведеться якось спати з багажем їхніх помилок і провалів.

“Власне”, варто брати до уваги те, що і “політики”, і “мудаки-генерали” – всього лише звичайні люди: такі ж, “буквально”, як ви і я, а отже, вони часто помиляються у своїх розрахунках. Однак, різниця між нами полягає в тому, що їм доводиться тримати купи цілі країни й одночасно копати всіх можливих ідіотів на Заході, щоб вони не зволікали із підвозом БК. А ще вони мусять завадити гієнам зі Світового банку та інших шляхетних інстанцій, щоб вони не перетворили Україну на чергове казино, як вони це зробили із Гренадою у 1983, Панамою після 1989 чи Афганістаном після 2001 (це вже задача Зеленського). А іншим треба тримати купи всі ЗСУ – з усіма їхніми маленькими наполеонами та персонажами, що вважають, що ЗСУ є придатним майданчиком для їхніх політичних ігор – і ще заразом думати, як дати прочухана пудінгу (це задача Залужного та Зеленського). І варто зважати, що всі вони, разом із популярними операторами БПЛА, “тримаються на плаву” на самій лише “народній славі”, а отже, абсолютно точно не хочуть виставляти напоказ свої провали.

Урок, здається, – очевидний: всі ми маємо тверезо оцінювати ситуацію і не маємо нікого ідеалізувати. Бо інакше опустимося до рівня росіян.


Оригінал тут, повний переклад на фейсбук-сторінці Ростислава Семківа.

підтримка заходу стратегія битва за донбас тактика

Знак гривні
Знак гривні