"Червоні лінії" Росії вже не хвилюють НАТО. Про що свідчить останній сплеск західної допомоги, – CNN
Редактор CNN з питань міжнародної безпеки Нік Пейтон Волш пише про те, що рішення НАТО надати Україні танки свідчить, що Альянс перестав боятися Росії. Наводимо дещо скорочений переклад тексту.
Рішення про надання Україні танків – це доленосне рішення, частково тому, що це не є оборонною зброєю. Як і артилерійські і ракетні системи, що їм передували, вони призначені для завдання потужних ударів по російських військах в наземному наступі. Але на відміну від цих систем, вони однозначно спрямовані на відвоювання території України. Це нове і жорстке рішення, яке демонструє безстрашність НАТО.
Спільне рішення США і Європи відправити танки в Україну не є проявом слабкої демократії, як це може здатися. Альянс такого розміру і з такою різною історією, як НАТО, завжди матиме певні розбіжності щодо того, як вести найбільшу сухопутну війну в Європі з часів Другої світової війни.
Польща пам'ятає радянські лещата російського імперіалізму, натомість багато високопоставлених діячів провідної у Німеччині Соціал-демократичної партії були небезпечно близькі до Кремля. Було б дещо дивовижно, якби всі ці європейські держави з першого дня займали однакову позицію щодо цієї боротьби.
Обслуговування й утримання західних танків на величезних просторах України буде дуже складним завданням. Але готовність Вашингтона взяти на себе це завдання красномовно свідчить про те, як він бачить перспективи перемоги України в ширшому сенсі.
Фото: Генштаб ЗСУ
Цей останній сплеск західної допомоги свідчить про дві речі.
По-перше, країни НАТО не бояться перейти російські "червоні лінії". Руйнується давня віра в те, що деякі елементи допомоги НАТО Україні можуть спровокувати ядерну державу зайти надто далеко.
По-друге, члени НАТО менше переймаються тим, що в недалекому майбутньому самі можуть зазнати нападу з боку Росії: вони передають зброю, яка їм буде вкрай необхідна в разі такого конфлікту.
Рішення данців відправити свої гаубиці "Цезар", рішення Норвегії відправити значну частину своїх "Леопардів" – є свідченням цього. Ці члени НАТО вважають, що вирішальний конфлікт з Росією буде в Україні. І це може свідчити про те, що вони вважають, що Москва не переможе.
Західні запаси можуть бути відновлені або поповнені, але на це потрібен час – можливо, десятиліття. А члени НАТО обіцяють надати обладнання з такою швидкістю, що не встигає з'явитися остання заява, як виникає наступна.
Лише місяць тому США пообіцяли надати Україні системи протиракетної оборони Patriot, але вони ще не надійшли. Тепер танки M1 Abrams, можливо, вже в дорозі. Практичні наслідки можуть не відчутися до початку весняного наступу з обох боків – Росії чи України. Але послання буде відчутним задовго до цього. Західна допомога здається нескінченною, постійною і зростаючою.
І це буде відчутно в стінах Кремля. Російські військові намагаються розробити стратегічний план для свого керівництва, яке постійно змінюється, і перетворити на суттєві здобутки жорстоке використання людської сили як нескінченного і витратного ресурсу.
Для тих, хто оточує російського президента Владіміра Путіна, колосальна допомога НАТО є невідворотною і, безумовно, впливає на те, наскільки міцною є їхня підтримка диктатора. Це нікуди не дінеться.
І тут слід висловити застереження. Для Заходу так само небезпечно вірити, що у Росії не залишилося червоних ліній, як і піддаватися ядерному шантажу, який супроводжував російське вторгнення протягом більшої частини його історії. Зараз Москва може виглядати відносно безсилою, але доля цієї війни змінювалася раніше і може змінитися знову.
Можливо, тижні публічних дебатів про збільшення допомоги покликані показати Москві, що Захід обережно і з повагою ставиться до того, що залишилося від кремлівського его.
Але ми перебуваємо у моменті, який неможливо було уявити ще рік тому, коли найкраща атакувальна технологія НАТО незабаром опиниться в руках України, а Росія, схоже, здатна лише гавкати від свого розчарування.
