У 2023-му Японія головує в G7, Індія – у G20. Який досвід варто переймати Україні "в епоху Азії"

Уже неодноразово доводилося писати, що XXI століття є століттям Азії. Небачена з доковідних часів дипломатична активність у Південно-Східній та Східній Азії впродовж 2022 року, навіть попри прикуту до України увагу всього світу, лише підтверджує цю тезу.

У 2023-му Японія головує в G7, а Індія — в G20 (місце Росії у «двадцятці» хтось та посяде). Для Японії це колосальний шанс відновити темпи економічного розвитку, зміцнити власну та міжнародну безпеку й виявити лідерські якості у справі реконструкції України. Зі свого боку, Індія вже давно нудиться в передбаннику світової еліти, і можливість прийняти саміт «двадцятки» цілком може стати перепусткою у вищу лігу. Питання тільки в тому, чи захоче вже практично найбільш густонаселена країна світу визначитися, з ким вона будуватиме майбутнє — з демократичним світом чи заграючи з автократами.

При всьому цьому немає жодного сумніву, що найпильніша увага буде прикута до Китаю, який повернувся у велику політику і де спостерігається серйозне сповільнення економіки. Низькі, як для Китаю, показники зростання погано впливають на всю Східну Азію: тут промислове серце світу б'ється досить нерівномірно. Але ще гірша невизначеність у виконанні Сі Цзіньпіна у відносинах із найбільшими торговими партнерами КНР — ЄС і США.

Турбуватися світовим лідерам вочевидь є чого. 2019 року Китай випередив США за кількістю поданих заявок на патенти по каналах Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ): 58 990 заявок КНР проти 57 840 американських. Цікаво, що 1999 року Китай подав лише 276 заявок, тобто за двадцять років — зростання у 213 разів. Серед лідерів в Азії також Японія (52 660 заявок) і Республіка Корея (19 085). Значне, зразу на 46,7%, зростання кількості заявок було зареєстроване в Туреччині.

На думку експертів, Китай трохи штучно роздуває кількість поданих на реєстрацію патентів (далеко не всі вони затверджуються). Однак 2021 року Китай подав 40% світового обсягу заявок на патенти у галузі 6G (переважно Huawei), і це дуже серйозно. Очікується, що зазначена технологія буде готова до впровадження впродовж найближчих двох років. США подали 35,2% заявок стосовно 6G, Японія — 9,9%, Республіка Корея — 4,2%. Таким чином, Східна Азія міцно закріпилася на олімпі сучасних технологій комунікацій, і цьому не завадили ні ковід, ні санкції проти лідера перегонів Huawei.

Дуже цікаво, що два ковідних роки жодним чином не змінили тенденції триваючого «наступу» століття Азії. Однак у самій Східній Азії з'явилися нові обставини, які примушують замислитися над перерозподілом регіонального балансу. Наприклад, Nikkei провів опитування великих японських компаній, які активно працюють із Китаєм. З'ясувалося, що 53% компаній хочуть скоротити частку закупівель у Китаї.

Що ж стосується причин зниження залежності від Китаю, то 80% компаній відзначили побоювання з приводу надзвичайної ситуації на Тайвані (можливої війни з ним Китаю), а 67% послалися на політику Китаю стосовно «нульової толерантності до ковіду». Із тих, хто заявив, що знизить залежність від постачальників у Китаї, близько 86% назвали Японію як альтернативу, на другому місці — Таїланд (76%), були згадані й інші країни Південно-Східної Азії, зокрема В'єтнам та Індонезія.

З іншого боку, у коло світових лідерів із виробництва такої специфічної продукції, як озброєння, за останні роки вирвалася Південна Корея, яка практично повністю витіснила Росію з багатьох регіональних ринків. За два роки експорт зброї виробництва РК потроївся й сягнув 10 млрд дол. Дуже важливі процеси, з цього погляду, йдуть у Японії та В'єтнамі, де недавно відбулася велика виставка озброєнь.

Та чи не найважливішою сферою домінування Азії у світовій економіці є виробництво напівпровідників. Незаперечним лідером залишається Тайвань, що виробляє 70% суперсучасних чипів. Навздогін за ним кинувся не тільки Китай, чиї можливості дуже обмежують американські санкції, а й Японія з Індією. Слід очікувати, що, навіть попри інвестиції в 40 млрд дол., які тайванська TMSC вкладає в нове виробництво чипів у США, Азія збереже за собою і навіть збільшить відрив від інших регіонів за обсягом та якістю виробництва напівпровідників.

У не такому вже далекому минулому ті ж таки країни Східної Азії, які сьогодні складають достойну конкуренцію ЄС і США за темпами технологічного розвитку, лежали в руїнах після руйнівних воєн. Однак правильно вибрані пріоритети — розвиток реального сектору економіки, виробництво продукції з високою доданою вартістю, жорсткий контроль якості та режиму охорони інтелектуальної власності, створення сприятливих умов для інвестицій допомогли їм у стислі терміни не тільки відновити економіку, а й побудувати заново соціальну сферу, яка викликає захоплення.

Звісно ж, зіграла свою роль і дешевизна робочої сили, як у КНР, і упор на розвиток системи підготовки кадрів, як у Республіці Корея, і унікальна бізнес-культура дзайбацу, сформована в Японії. Однак ключовим фактором було все-таки розуміння, що суспільству споживання має передувати суспільство виробництва, зшите, як хороший костюм, за найкращими лекалами найкрутіших модельєрів світу.

Вибудовуючи процеси реконструкції та модернізації поствоєнної економіки, нам буде важливо знайти правильний баланс між традиційно найважливішим європейським вектором і поглибленням співробітництва з провідними демократіями Азії. Політичні аргументи на користь підтримки України мають доповнюватися виваженими діловими пропозиціями, які найкращим чином враховують можливості країн регіону, де сьогодні проживає половина населення й виробляється половина світового ВВП.

досвід японія індія війна відбудова азія