Як американський софт допомагає ЗСУ на полі бою, – WP

У The Washington Post вийшов матеріал про залученість розробника софту для американських військових і спецслужб компанії Palantir до подій на фронті. Журналіст видання Девід Ігнатіус побував у київському офісі компанії та побачив програму в дії. Наводимо фрагмент статті. Далі пряма мова автора.

Я детально ознайомився з тим, що може виявитися революцією у веденні війни – програмною платформою, яка дозволяє союзникам США використовувати всюдисущі, невпинні датчики, які оточують кожне потенційне поле бою для створення справді смертоносного "ланцюга знищення".

"Ланцюжок знищення", який я бачив у київському офісі Palantir, відтворюється у величезних масштабах партнерами України по НАТО з командного пункту за межами країни. Система побудована на тій самій програмній платформі, розробленій компанією Palantir, яку я бачив у Києві, і яка може дозволити Сполученим Штатам і їхнім союзникам обмінюватися інформацією з різних джерел – від комерційних супутникових знімків до найсекретніших інструментів розвідки Заходу.

Це війна алгоритмів, як каже виконавчий директор Palantir Алекс Карп. Використовуючи цифрову модель поля бою, командири можуть проникнути крізь горезвісний "туман війни".

Застосовуючи штучний інтелект для аналізу даних сенсорів, радники НАТО за межами України можуть швидко відповісти на основні питання бою. Де перебувають сили союзників? Де зосередився противник? Яка зброя буде найбільш ефективною проти ворожих позицій? Потім вони можуть передавати точну інформацію про місцеперебування ворога українським командирам на місцях. А після проведення операції вони можуть оцінити, наскільки точною була їхня розвідка, і оновити систему.

Система постійно оновлюється. З кожним кінетичним ударом оцінки бойових втрат повертаються в цифрову мережу для посилення моделей прогнозування. Це не автоматизоване поле бою. Система, яку я бачив у Києві, використовує обмежений набір датчиків і інструментів штучного інтелекту, деякі з яких розроблені в Україні, частково через обмеження конфіденційності. Більша, зовнішня система може обробляти високосекретні дані безпечно, з кіберзахистом і обмеженим доступом, а потім передавати дані про місцеперебування ворога в Україну для вжиття заходів.

Український військовий керує безпілотником під час контрнаступу ЗСУ в Херсонській області. Фото: Bernat Armangue/AP

Щоб уявити, як це працює на практиці, згадайте операцію з визволення Херсона. Українці мали точні розвідувальні дані про те, куди рухаються росіяни, і змогли завдати удару точним вогнем з великої відстані. Це стало можливим завдяки розвідданим про місцеперебування противника, які НАТО обробляло з-за меж країни, а потім передавало командирам на місцях. Озброївшись цією інформацією, українці могли перейти в наступ – пересуваючись, спілкуючись і швидко пристосовуючись до російських оборонних маневрів і контратак.

Революційність цієї системи полягає в тому, що вона агрегує дані від комерційних постачальників. Використовуючи інструмент Palantir під назвою MetaConstellation, Україна та її союзники можуть бачити, які комерційні дані наразі доступні про певний бойовий простір. Доступні дані включають напрочуд широкий спектр – від традиційних оптичних зображень до радарів з синтезованою апертурою, які можуть бачити крізь хмари, і тепловізійних зображень, які можуть виявити артилерійський або ракетний вогонь.

Для того, щоб ознайомитися з діапазоном доступних даних, достатньо зайти в інтернет. Компанії, що продають радіолокаційні зображення з оптичною і синтетичною апертурою, включають Maxar, Airbus, ICEYE і Capella. Національне управління океанічних і атмосферних досліджень продає прості тепловізори, призначені для виявлення пожеж, але вони також можуть реєструвати артилерійські вибухи.

У нашому прикладі з Херсоном, за оцінками Palantir, приблизно 40 комерційних супутників пролетять над територією протягом 24 годин. Зазвичай Palantir використовує менше десятка комерційних супутників, але він може розширити цей діапазон і отримувати зображення з 306 комерційних супутників, які можуть фокусуватися на відстані до 3,3 метра. Солдати в бою можуть використовувати портативні планшети для запитів на більше покриття, якщо їм це потрібно. За словами британського урядовця, західні військові й розвідувальні служби тісно співпрацюють з українцями на місцях, щоб полегшити цей обмін інформацією.

Останньою важливою ланкою в цій системі є сітка широкосмугового зв’язку, яка забезпечується з висоти масивом Starlink із приблизно 2500 супутників на низькій навколоземній орбіті. Система, що належить компанії SpaceX Ілона Маска, дозволяє українським солдатам, які хочуть завантажувати розвіддані або завантажувати цільову інформацію, робити це швидко.

У цій царині Україна має перевагу. Росіяни теж намагалися створити свої власні електронні засоби ведення бою, але без особливого успіху. Вони намагалися використовувати комерційні супутникові дані та потокове відео з недорогих китайських безпілотників. Але у них виникли труднощі з координацією й обміном цими даними між підрозділами. І їм бракує можливості підключатися до системи Starlink.