Том Купер: російська військова розвідка дуже схильна видавати бажане за дійсне

Кажуть, що ВКС визнали смерть пілота ТУ-22M-3, що сталась під час удару українських безпілотників на авіабазі Енгельс 4–5 грудня. І це на додачу до смерті «вагнерівського» екіпажу Су-24, збитого 2 грудня в районі Кліщіївки (саме тоді, коли вони «намагались поцілити у бронетанкову колону противника»… ха-ха). Можливо тому (принаймні, згідно з твердженнями багатьох західних «експертен»), що ВКС перейняли найкращий бойовий досвід у Сирії, бомбардуючи беззахисних цивільних жителів...

Тим часом путінфани виють: «Українська артилерія робить все, що захоче» [посилання в оригіналі]. Цитата (автопереклад із російської):

«Українська артилерія робить все, що хоче. І російська "контрбатарейна боротьба" їй не указ. Ми не можемо нічого протиставити артилерії ЗСУ у справі безпеки Донецька.

Всі розмови про нашу перевагу в артилерії залишаються порожнім звуком: ми не маємо ні розвідувальних наземних засобів, ні БПЛА, здатних миттєво засікти вогневі засоби противника і знищити їх.

А за загальною ситуацією треба зізнатися самим собі й відповідальним особам, які поважають себе, доповісти нагору, що в нас і зараз, і всі ці 10 місяців немає і не було реальних засобів ведення контрбатарейної боротьби, наша артилерія сліпа. Давайте, набирайтеся мужності та доповідайте».

Фото: Генштаб ЗСУ

Загалом, я не люблю нагадувати, що «я ж казав», проте зараз якраз цим і «насолоджуюсь». Адже озвучене — прямий результат того, як я й казав, що російські безпілотники «Орлан», основний елемент, на якому базується вся їхня розвідувальна система, не працюють в погану погоду, особливо в мороз.

БИТВА ЗА ДОНБАС

Бахмут... WarGonzo [російський військовий проєкт у соцмережах — перекл.] стверджує, що «залишки» II батальйону 93-тьої механізованої бригади відійшли із Соледара і що їх було замінено 53-тьою механізованою та 112-тою бригадою ТрО — «через катастрофічні втрати».

Відповідно, він написав, що зараз ЗСУ використовують «лише» 53-тю механізовану бригаду та «залишки» 65-тої мотострілецької бригади в Бахмуті.

Найважливіше, на його думку, що це нібито «початок кінця Бахмута», або, принаймні, «початок українського відступу» з міста.

...Якщо саме таку розвідувальну картинку представили Москві, я думаю, що і Генштаб України, та й ОК «Схід» радіють так само, як і росіяни, через те що ці останні переконані, ніби це початок українського відступу з Бахмуту.

Так і є, 93-тю дійсно було відведено з міста. Як повідомлялося вчора, українці фактично провели ротацію частин: 30-ту механізовану, як і 93-тю бригади було відведено з Бахмута й замінено свіжими військами. У той час як 30-та ОМБр справді досить сильно постраждала ще наприкінці листопада (наприклад, в одному з її взводів із 22 солдатів трьох узяли в полон, а сімнадцятьох було поранено), я не знайшов жодного підтвердження тому, що хоч би якась із частин 93-тьої ОМБр постраждала, особливо інформації про «важкі втрати», не кажучи вже про «катастрофічні». Якщо говорити про тих, хто реально постраждав, то варто згадати підрозділи «вагнерівців», які нападали на Соледар упродовж трьох останніх місяців (без значного успіху).

Звісно, ЗСУ втратили деякі позиції в цій боротьбі: близько 200 метрів на східній околиці міста та близько 100–150 метрів на південному сході. Я думаю, що в процесі вони поступились кількома хорошими оборонними позиціями: чому саме було ухвалено такі рішення, я не знаю, проте не впевнений, чи це й правда можна голосно називати «початком кінця Бахмута».

Варто зазначити, що 92-га і 93-тя механізовані бригади «прославилися» тим, що розбили вже близько десятка російських частин. Вони почали громити росіян ще наприкінці лютого та початку березня на схід від Харкова та продовжували бити їх (особливо 144-ту мотострілецьку дивізію) у квітні й травні. Саме вони очолили найраніші українські контрофензиви у червні й липні та «прикінчили» фінальну російську спробу прорватися до Слов’янська ще в серпні. Останні два місяці 93-тя ОМБр відігравала особливу роль у захисті Соледара та північної сторони Бахмута. Тепер настав час дати військам відпочити, реорганізуватися та потренуватись і повернутися до того, що вони роблять найкраще: мочити росіян за будь-якої нагоди..

В усій цій ситуації важливо те (тому, власне, я пишу цей звіт), що здебільшого такі твердження росіян базуються на ось цьому «захопленому списку», в якому перелічено підрозділи ЗСУ, розміщені в районі Бахмута, а також ті, що прибули сюди в перший тиждень грудня.

Якщо припустити, що записи автентичні, і що це справді список усіх великих українських підрозділів у районі Бахмута, і якщо мої підрахунки правильні, то це означає, що ЗСУ загалом тримає 9 бригад і 8 батальйонів у Бахмуті й навколо міста. Якщо, скажімо, ці підрозділи укомплектовано на 70-80%, тоді загальна кількість солдатів складає щонайменше 30 000; якщо це свіжі вояки й на 100% укомплектовані зʼєднання, тоді кількість особового складу — 50 000.

Але ж ні: ЗСУ відступає з міста, тому що, за радісним звітом WarGonzo, українці відвели (буквально) «один батальйон 93-тьої механізованої бригади»...

Я вже понад 35 років варюся «в усьому цьому» і не можу не сказати: російська військова розвідка (на чиїх даних будується планування) дуже схильна видавати бажане за дійсне. Нагадує популярний тут в Австрії напій «шорлє»: хтось любить домішувати до вина 1/10 частину води, а хтось мішає 50:50. Та суть завжди одна: мовляв, «якщо ми знаємо пункт призначення підрозділу противника, можемо вважати його знищеним» — хоча насправді цього ще не сталося, а тільки планується (чи всього лиш є бажання) таке зробити в майбутньому.

Схиляюся до висновку, що саме про таку ситуацію йдеться і тут: оскільки росіяни переконані, що знають, які підрозділи ЗСУ стоять під Бахмутом, вони вже святкують перемогу — так, ніби вже ці підрозділи перемогли.

Але росіяни не враховують однієї детальки: якщо цей список справжній, то це не тільки чудове свідчення про те, скільки солдатів ЗСУ зібралося під Бахмутом, а й нагадування, які сили Путін і/або Суровікін & Co разом із ґєнштабом РФ мають тут «знищити» — і то руками свого 30-тисячного зброду «чмобіків» і 5000 вагнерівських зеків.

Оригінал тут, повний переклад розміщено на фейсбук-сторінці Ростислава Семківа.

хід війни бахмут тактика стратегія