«Ми тренували українців по 10-12 годин без вихідних». Полковник Бундесверу розповів про навчання і успіхи наших артилеристів на Panzerhaubitze

Українці тренуються до виснаження, аби мати змогу максимально ефективно використовувати у бою артилерійські установки Panzerhaubitze, які нам постачає і ще постачатиме Німеччина. Полковник артилерії Бундесверу, керівник артилерійської школи Оберст Дітмар Фелбер розповів нещодавно про подробиці цього навчання, а також поділився своїм баченням використання артилерії росіянами та Збройними силами України у цій війні в рамках програми Nachgefragt на офіційному YouTube-каналі Бундесверу. ТЕКСТИ наводять головне з розмови.

Різниця між росармією і ЗСУ

Як працює російська артилерія? На ділянках, де ведуться бої, артилерія масовано придушує будь-який опір. Це означає, що для них немає різниці між солдатами і цивільними, немає різниці, чи постраждали при цьому інфраструктура або культурні цінності. Росія використовує близько 60 000 пострілів на день, бо в неї багато боєприпасів, ще з радянських часів. Якщо врахувати, що снаряд важить близько 40 кг із розривною силою 10 кг тротилу, можна тільки уявити, яку силу вибуху це несе і які наслідки має для людей та інфраструктури. Росіяни займають сектор артилерійським вогнем, а потім туди висувається піхота. Якщо атаку вдається відбити, все повторюється – заново: знову артилерія, знову піхота. Це призводить до величезних втрат з обох боків.

Screenshot 2022-07-13 at 17.47.21.png

Полковник Фелбер. YouTube Bundeswehr

Як працює українська армія? Оскільки від початку ЗСУ поступаються Росії кількісно, вони більш ретельно працюють по конкретних цілях, причому це саме військові цілі. Також вони дуже мобільні, динамічні, а тому контрбатарейному вогню важко на них швидко реагувати. Навіть якщо росіяни тривалий час ведуть суцільні обстріли певних площ, це не гарантує знищення українських позицій.

Але все одно, важлива не тільки кількість одиниць озброєння, важлива також кількість боєприпасів. А саме – боєприпасів стандартного натівського 155 калібру, який буде підходити озброєнню, що надходить в Україну. Звичайно, ті гаубиці, які постачає Німеччина, Нідерланди, інші країни, не вирішать хід усієї війни. Проте там, де вони локально використовуються, рівень ефективності суттєво зростає.

Крім того, ефективність підвищує й технологічна складова, яку використовують українці. Наприклад, ми в Німеччині користуємось суто військовим програмним забезпеченням, крім того, для зв’язку ми використовуємо радіо. В Україні ще після 2014 року розробили програму для координування артилерії, яка ефективно використовується і завдяки якій підрозділи на місцях можуть працювати автономно. Також зараз є майже тотальне покриття інтернетом «Старлінк» у місцях, де це потрібно військовим. Тобто українці використовують планшети, смартфони, ноутбуки. При цьому ця система виявилась стійкою для уражень з боку росіян.

Як тренували українських артилеристів

Для того, щоб працювати на Panzerhaubitze, потрібно пройти навчання. До нас у школу приїздили артилеристи з бойових підрозділів, з лінії фронту. Попри те, що Panzerhaubitze – це складна машина, ми розуміли, що часу на підготовку обмаль. І тому тренувалися сім днів на тиждень по 10-12 годин. Іноді тренувалися на межі можливостей, треба було вчасно зупинитися. Адже після довгих тренувань втрачається концентрація, а самохідна гаубиця – це робот з комп’ютером, з ним треба працювати зосереджено, щоб не зашкодити собі й системі.

На останньому тижні навчань українські артилеристи виїхали з лабораторних умов і змогли постріляти «наживо». Німецького тренера на борту не було, і вони відпрацювали удари самостійно. Ми підтримуємо зв’язок з цим батальйоном і вже знаємо, що вони досягли успіху на полі бою на німецьких машинах.

Найбільшою проблемою був письмовий бар’єр. Якщо розмову ще можна оперативно перекласти за допомогою перекладача, то самі написи іноді були проблемою. Адже Panzerhaubitze – це інтерактивна зброя. Наприклад, у неї є обмежувач, який запобігає випадковим пострілам. І коли надається наказ на вогонь, гармата фактично «перепитує»: то виконувати наказ чи ні? Українці звикли до кирилиці, і на початках це був виклик.

(Від ТЕКСТІВ: Полковник, вочевидь, обрав не найвдаліший приклад, все-таки вивчити німецькою «так» і «ні» не так уже й складно. Найімовірніше, йдеться все ж про складнішу професійну лексику і технічну термінологію).

Ми намагалися вирішити це, наспіх переклавши посібники кирилицею і наклеївши в потрібних місцях кириличні написи. Деякі уже під кінець дня запам’яталися.

Великий виклик – «зоопарк» озброєнь

Взагалі для українців це неабиякий виклик: адже їм доводиться використовувати велику кількість систем озброєння з різних країн. Для логістів це кошмар, адже батальйони формуються з різних типів зброї, їй усій треба забезпечити ремонт, постачання запчастин, боєприпаси.

Крім того, на кожен тип зброї потрібне своє навчання. Якщо ви навчились на «Цезарі», то це не означає, що ви зможете працювати на «Панцергаубиці». Також розмаїття типів зброї ускладнює її експлуатацію в бою. Приміром, Panzerhaubitze маневрова, але важить 60 тонн, тобто потрібно планувати для неї маршрут через відповідні дороги, мости, рельєф. З іншого боку, є легкі та мобільні М777, але у них немає такого броньованого захисту, тобто її треба краще ховати.

Попри те, що нам здається, що для всіх видів підходять снаряди 155 мм, різні снаряди мають різні балістичні дані, тобто траєкторії, різні магазини боєприпасів. Все це треба враховувати, щоб кінець кінцем влучити в ціль. Тому дуже важливо постачати озброєння зі «своїми» боєприпасами або такими, що підходять до різних типів одночасно.

артилерія САУ боєприпаси навчання ЗСУ

Знак гривні
Знак гривні