Якби ми вісім років готувалися до війни, то вона б не відбулася, – Тарас Чмут

Тарас Чмут, керівник "Повернись живим" – найбільшого українського фонду з допомоги Збройним силам, розповів в інтерв'ю РБК-Україна про волонтерство та поточну ситуацію на війні. "Тексти" наводять ключові тези розмови.

Чмут далекий як від шапкозакидальницьких настроїв про швидку безумовну перемогу над агресорами, так і від "всепропальства". За його словами, в майбутньому Україна "однозначно виграє", але до цієї перемоги можуть пройти ще багато років.

За словами Тараса Чмута, зараз його фонд за два дні збирає більше, ніж за увесь минулий рік. З початку повномасштабної війни й лише до середини травня "Повернись живим" акумулював 3,5 мільярди гривень. Відповідно, це дозволяє реалізовувати масштабні проєкти з допомоги війську з багатомільйонними бюджетами.

Чмут каже, що у нинішній ситуації треба виходити як з короткострокових питань, потреб і проблем, так і з середньострокових і довгострокових.

"Уявіть, що ми зараз воюємо в такому форматі 10 років, тільки ці міста – Сєвєродонецьк, потім Слов'янськ, потім десь біля Харкова, потім знову ми зробили контрнаступ до Сєвєродонецька, і от в такому режимі 10 років. Країна має якось існувати, люди мають ходити на роботу, діти – в школу, вчитися, економіка має працювати.

Це наша нова реальність, в якій ми живемо. Ракетні удари були й будуть, і можуть бути, як в Ізраїлі, завжди. Це такий новий світ для України, і ми маємо адаптуватися до нього та адаптувати його під нас. Це завдання держави", – каже волонтер і учасник війни на Донбасі.

283253165_2303307846493306_7716638854884997464_n.jpg

Тарас Чмут. Фото: фейсбук-сторінка фонду "Повернись живим"

Чмут зазначає, що Україна не веде системної інформаційної війни проти Росії ні у самій РФ, ні у світі, а також провалює інформаційний фронт на тимчасово окупованих територіях.

"Про що ми взагалі не говоримо – це робота з тимчасово окупованими територіями, це робота по деморалізації російських солдатів.

Є ІПСО (інформаційно-психологічні операції, – ред.), наприклад, які багато років отримували якісь кошти на це, які мали б мати такий інструментарій, які мали б мати спроможності реалізовувати такі операції. Подекуди були спроби, і подекуди навіть успішні, але це все ще на низовій ініціативі окремих військовослужбовців, окремих спеціалістів або цивільних фахівців, аніж якась системна державна робота.

Щодо інформаційної накачки, однозначно зараз відбуваються і певні політизовані процеси щодо Збройних сил, яким активно сприяє Росія для того, щоб зменшувати довіру суспільства до армії, і вносити більше розладу всередині самої армії", – зазначає керівник "Повернись живим".

284667896_2314135622077195_1755344946532442316_n.jpg

Фото: фейсбук-сторінка фонду "Повернись живим"

Тарас Чмут каже, що швидка втрата півдня та інших територій у перші дня війни є наслідком неналежної підготовки до повномасштабного вторгнення.

"Якби ми вісім років готувалися до війни, то вона б не відбулася. Ми вісім років робили щось, тобто ми йшли в НАТО, ми проводили АТО, потім операцію Об'єднаних сил, ми проводили паради, якими всі пишаємося, ми купували 10 бронетранспортерів на рік і вкладали гроші в корвети, які будуть десь через надцять років або не будуть.

Ми щось робили, але ми не готувалися до війни з конкретним противником в конкретних умовах. Це вимагає певної кількості сил, засобів, техніки, резервів різних: людських, озброєння, боєприпаси. І, очевидно, що десь на війні ти програєш, ти не можеш завжди вигравати. Це приклад того, що нам не вистачило десь планування, десь ресурсу, десь резерву", – каже він.

Чмут додає, що погоджується з тезою голови РНБО Данілова про те, що тимчасова втрата території в умовах повномасштабної війни – це нормально.

"Втрата територій навіть з історичної точки зору, з точки зору військової стратегії – це допустимо. І це те, що ми робили, наприклад, в лютому і березні на півночі. Ми свідомо відступали, затягуючи противника в глибину для того, щоб його виснажити, а потім перейти в контрнаступ. І нам це вдалося, північ очищено так чи інакше.

Наскільки критичний Сєвєродонецьк? Просто так здавати його, напевно, не варто. Чи треба заради нього класти всі Збройні сили? Напевно, теж не дуже розумно. Але давайте розуміти, що на одиницю наших втрат – три-п'ять втрат ворога", – пояснює волонтер.

Чмут наголошує, що не потрібно недооцінювати ворога і вважати Росію слабкою державою, і зазначає, що росіяни досить швидко вчаться і роблять висновки.

"Якщо ми говоримо про північ, то небезпека, на мою думку, не зникла, але вона залежить від того, як розвиватиметься ситуація, в першу чергу, на сході, потім на півдні.

Навряд чи Росія спробує з усіх боків знову піти в наступ, тому що вони це спробували, у них не дуже вийшло. Виявляється, й мало підготовлені або без досвіду люди з ТРО, але з величезною мотивацією й трохи із сучасним західним озброєнням можуть робити нормальну війну регулярним збройним силам. Тому це потребує більш виваженого підходу.

З іншого боку, якщо ми дивимося на переформатування конфлікту в довгограючу історію, то тут, на жаль, ми закінчимося швидше, ніж Росія.

У цій війні ми залежні від Заходу від слова "повністю". Якщо Захід нам буде гарантовано давати достатню кількість техніки і озброєнь, не автоматів і пістолетів, не помпових рушниць, які ми отримували, а нормальне озброєння, тоді ми можемо воювати довго.

Якщо ми отримуємо 0,3 умовних одиниці, а втрачаємо 0,5 умовних одиниць, а Росія втрачає 0,5 і отримує 0,5, то ми просто з часом швидше закінчимося. І от зараз поки що все йде до того, що ми закінчуємося швидше, тому що Захід багато говорить і відносно мало що робить", – пояснює Чмут.

ігла-4-e1654106835454-1024x640.jpg

Фото: сайт фонду "Повернись живим"

Керівник "Повернись живим" зазначає, що Росія може обстрілювати територію України десятиліттями і перераховує, якої зброї гостро потребує Україна.

"Перше – це реактивні системи залпового вогню MLRS з дальністю до 300 кілометрів, те, що ми просимо. Навіть 85 км нам добре, 120-130-150, будь-що, що далі 70 кілометрів – дальності роботи "Смерча" – нам ОК, якщо це ще й нові боєприпаси і їх буде безліміт.

Друге – це бронетехніка, нормальні БМП "Бредлі", бронетранспортери "Страйкери", М-113 або аналоги в великих кількостях, це бойові броньовані машини "Хамві", "Мастіфи", "Мрапи", "Бушмастери" ...

Умовно кажучи, БМП треба тисяча, БТРів треба тисяча або 2-3 тисячі в залежності від того, про які говоримо, якщо М-113, то значно більше, якщо "Страйкери", то очевидно, їх дадуть менше. Якщо ми говоримо про автомобільну техніку – це 30-40 тисяч одиниць. Це нам треба умовно замінити все що є, всі ЗІЛи-130, "Урали", КамАзи, яким по 30 років, купа шасі спеціальних, від авіації до перевізних радіостанцій – це все треба міняти. І це величезні об'єми.

Потім ПВО, безпілотники, РЕБ, РЛС контрбатарейні, повітряної установки, потім все решта", – підсумовує Чмут.

військове забезпечення волонтери зброя війна

Знак гривні
Знак гривні