Як діє партизанський рух на окупованих територіях України, – розбір The Economist

Російські війська захопили Мелітополь, який є стратегічно важливим залізничним вузлом, на третій день повномасштабного вторгнення. Однак контролювати його виявилося складнішим завданням. Кожні кілька днів у місті трапляється щось несподіване: там то знищують бронепотяг, то обстрілюють командні пункти (18 травня), то підривають залізничні колії та радіолокаційні станції (19 травня), то проводять проукраїнські мітинги (29 травня), то підривають будинки колаборантів (30 травня). Українська сторона стверджує, що її партизани вбили понад 100 російських військових у Мелітополі.

«Наші люди роблять усе, щоб земля горіла під ногами окупантів», – каже мер міста Іван Федоров, який нині перебуває у безпеці на підконтрольній Україні території.

Мелітополь – неофіційна столиця українського опору на окупованих територіях. З середини березня воєнні карти, створені американським Інститутом вивчення війни, показують, що це територія, на якій діють партизани. Але це далеко не єдине місце, де були такі операції. У сусідньому Херсоні підконтрольну Росії авіабазу підірвали майже два десятки разів. В Енергодарі об’єктом невдалого замаху став призначений окупантами "мером" колабораціоніст Андрій Шевчик. В Ізюмі, за даними перехопленої розмови російського солдата, привітна на вигляд літня жінка пригостила загарбників отруєними пиріжками, що призвело до смерті вісьмох із них. Коли росіяни десь залишають свої танки чи бензовози, українські фермери відбуксовують їх. А з окупованих районів Донецька та Луганська надходять повідомлення про вибухи на складах зброї.

Партизанський рух на окупованих територіях України координує підрозділ збройних сил, який називається Силами спеціальних операцій (ССО). Його було сформовано у 2015 році після невдалих спроб партизанської діяльності на ранніх етапах війни на Донбасі.

Колишній оперативник підрозділу, який попросив залишитися анонімним, каже, що робота поділена на три частини: військові дії, операції підтримки та психологічна війна. «Скажімо, є завдання — не дати противнику перекинути додаткові резерви до Мелітополя. ССО доручає спецвійськам підірвати міст, партизанам — пошкодити залізницю, та здійснює психологічну операцію: розповсюджує листівки з посланням про те, що українські сили опору — на сторожі. Тож зрештою лише половина російських військових наважується прийти».

Джерело каже, що його колеги витратили чимало часу на підготовку потенційних партизанів — «простих місцевих, але з секретом» — у роки перед війною. Він відмовляється розголошувати подробиці навчання, але каже, що основи можна знайти в Total Resistance, класичній партизанській інструкції, написаній у 1957 році для підготовки швейцарців до потенційної окупації країнами Варшавського договору.

За словами Володимира Жемчугова, який у 2014—2015 роках організував десятки підпільних операцій в рідному Луганську, а сьогодні допомагає навчати волонтерів, нинішній рух опору спирається на професійних бійців та цивільних у співвідношенні 60 до 40. За декілька місяців до початку повномасштабного вторгнення в Україні було закладено основи руху підпільного опору із мережею таємних сховків зброї, конспіративних квартир та потенційних учасників спротиву; в деяких випадках було залучено кримінальні структури, розповідає Жемчугов. Але підготовка була менш ретельною, ніж передбачалося. Очевидно, її підірвали чиновники, які пізніше перейшли на бік Росії. "Служби безпеки та поліція виявилися нашою найслабшою ланкою" — констатує Жемчугов.

Як і у 2014 році, коли на сході України почалася війна, російські спецслужби, вочевидь, отримали доступ до секретних військових баз даних. В результаті, в Херсонській області відбуваються обшуки помешкань колишніх службовців ЗСУ. Тих, хто не встиг змінити адреси, затримують, б'ють, катують або ще гірше. «Ця робота не завжди корисна для здоров’я. Ризики реальні, і це не прогулянка парком», – каже джерело видання в ССО. Росія також, схоже, активізує зусилля з придушення українського опору, посилюючи арешти та демонстративні покарання. Але перехоплені розмови окупантів, оприлюднені СБУ, свідчать про те, що деякі російські солдати бояться партизанського руху.

За словами мера Мелітополя Івана Федорова, Україна продовжить вербувати нових партизанів, попри всі ризики. Лише кожен десятий мешканець Мелітополя перейшов на бік ворога, що не є критичною масою, зауважує він.

Але справжня сила українського опору буде перевірена лише на новому етапі війни: якщо західна зброя надійде у достатній кількості, Київ сподівається розпочати потужний контрнаступ, щоб повернути південь країни. Анонімний співробітник української розвідки передбачає, що підпільна армія України виявиться великою перевагою. Тоді війська Володимира Путіна будуть змушені швидко відступити, прогнозує він.

південь України херсон мелітополь партизани