Спіймати лагідного вбивцю. За що дали Нобелівку з медицини?
Стисла відповідь — за відкриття вірусу гепатиту С. Але щоб це стало можливим, знадобилися десятки років кропіткої робити багатьох дослідників у різних країнах.
Вирішальний внесок зробили Гарві Олтер та Чарльз Райс зі США, а також Майкл Гоутон із Канади. Саме вони цього року порівну поділять між собою Нобелівську премію з фізіології або медицини.
Про це йдеться в матеріалі Громадського.
Переможений і все ще небезпечний
Сьогодні багато хто не сприймає гепатит C як щось страшне. З одного боку, мільйони людей у світі просто не здогадуються, що вони хворі на гепатит C. Як і не знають, що з роками він призводить до важких наслідків і смерті. Все тому, що захворювання часто не має помітних симптомів. Через це його і назвали лагідним убивцею.
Але є й інші, більш утішні підстави не боятися цього захворювання. В Україні, наприклад, будь-хто може піти в медичну лабораторію, здати кров на аналіз і за кілька днів дізнатися — є в його організмі цей вірус чи ні. Навіть простіше: можна піти в аптеку і купити експрес-тест, який розвіє страхи й сумніви з досить великою точністю.
Якщо не пощастило і людина інфікована, то це не біда, за винятком справді запущених випадків. По-перше, є препарати, які не просто гальмують розвиток хвороби, а повністю виліковують людину у більшості випадків. По-друге, в Україні ними безкоштовно забезпечує держава. Одначе система працює недосконало, і багато людей змушені лікуватися власним коштом. Курс лікування коштує від $400, хоча іноді може сягати кілька тисяч доларів. Це, звісно, не безкоштовно, але й зовсім не астрономічна сума.
Але ще якихось пів століття тому люди не знали про існування вірусу гепатиту C, тому не могли його діагностувати, а 10 років тому могли лише мріяти про сучасне лікування.
Дуже різні гепатити
Запалення печінки, або гепатит може виникати з різних причин. Наприклад, якщо людина зловживає алкоголем або внаслідок аутоімунних захворювань. Але здебільшого причиною є віруси. Важливо розуміти, що ці віруси різні – А, B, C, D і E. Кожен має свої шляхи передачі, й наслідки хвороби, які вони спричинюють, також дуже різні.
Гепатит A раніше називали «хворобою Боткіна». Цей вірус можна «підхопити» з водою або їжею. Це неприємна хвороба, яку складно не помітити. Але зазвичай вона минає без якихось серйозних наслідків для здоров’я.
Гепатити B і C схожі між собою тим, що люди, які ними заразилися, зазвичай навіть не підозрюють про це, адже хвороба ніяк не дає про себе знати. Проблема в тому, що за кількадесят років в інфікованої людини розвивається цироз печінки або рак печінки, й вона може померти. Саме ці дві хвороби є причиною 96 % смертей від усіх гепатитів.
Гепатит D також дуже небезпечна хвороба, але він ніколи не буває самостійним, а трапляється лише «в комплекті» з гепатитом B. Нарешті гепатит E передається через заражену воду і найбільше поширений у Східній та Південній Азії. В загальній структурі смертності від гепатитів на його частку припадає близько 3 %.
Історія досліджень
У 1940-х роках минулого століття про існування конкретних вірусів, які спричиняють ці хвороби, ніхто не знав. Але науковці вже зрозуміли, що всі випадки гепатитів можна поділити на дві групи. В одному випадку люди заражаються через їжу та воду і зазвичай потім нормально одужують. Сьогодні ми вже знаємо, що це гепатит A.
Люди із другої групи заражаються через кров, і їхня хвороба набагато підступніша. У 1960-х роках причину цієї недуги знайшов американський науковець Барух Бламберґ — це вірус гепатиту B. У 1976 році він отримав за це Нобелівську премію в галузі фізіології або медицини. Завдяки цьому відкриттю були створені тести, які дозволяють діагностувати хворобу. А пізніше винайшли й вакцину, яка ефективно захищає від цього смертельного захворювання.
До речі, найнебезпечніше воно саме для дітей, оскільки у дорослих гепатит B значно рідше переходить у хронічну форму, а частіше зникає сам собою. На щастя, для дітей щеплення від цього захворювання в нашій країні безкоштовне, а дорослі можуть зробити його за власні кошти — це незрівнянно дешевше, ніж лікувати цироз печінки.
Відкриття Баруха Бламберґа дало змогу помітно зменшити кількість гепатитів у людей, яким переливають донорську кров. Але багато випадків захворювання все одно лишалися, а їхня причина була незрозумілою.
Досліджувати цю проблему взявся Гарві Олтер із Національного інституту охорони здоров'я США. Саме завдяки його роботі з’ясувалося, що хронічний гепатит спричинює ще один вірус, який не є збудником гепатиту A або гепатиту В. Сьогодні нам може здаватися, що це елементарно, але на тоді (до 70-тих) ніхто не знав, бактерія це чи вірус. А це знання може вирішальним чином впливати на методи лікування хвороби. Основні наукові публікації Олтера на цю тему вийшли з 1972 по 1978 рік.
Але цього вірусу, який «не А і не В», досі ніхто не міг «побачити» або ж ідентифікувати. Було лише зрозуміло — він існує. Це вдалося зробити британському досліднику Майклу Гоутону, який працював на фармацевтичну компанію Chiron (згодом її купила інша компанія — Novartis) аж наприкінці 1980-х років.
Нарешті вірусолог Чарльз Райс з американського Університету Рокфеллера вже у 90-х роках остаточно довів, що саме цей вірус, а не щось інше, є причиною вірусного гепатиту C.
Революція на наших очах
Завдяки цим відкриттям буквально на наших очах відбулася справжня революція в лікуванні гепатиту С. Насамперед вона пов’язана з препаратом софосбувир, який FDA (Управління з продовольства і медикаментів США) схвалило для використання у 2013 році, та деякими іншими препаратами.
У різних комбінаціях вони дають змогу сьогодні вилікувати щонайменше 90—95% хворих (залежно від стадії захворювання). У цих препаратів небагато побічних ефектів, а курс лікування триває від 3 до 6 місяців. Оригінальні препарати коштують дорого, але генерики (тобто «копії») роблять лікування доступним навіть у бідних країнах. Успіхи в лікуванні гепатиту C настільки великі, що йдеться навіть про те, що людство може позбутися цієї хвороби повністю, як це, наприклад, вдалося зробити 40 років тому з натуральною віспою.
Але до цієї мети ще дуже далеко. За даними ВООЗ, у світі на хронічний гепатит C хворіє 71 млн людей. Водночас приблизно лише кожен п’ятий знає про свій діагноз. В Україні, за оцінкою МОЗ, хворіє 2 млн людей, але точної цифри ми не знаємо. Більшість хворих так само не здогадується про свій діагноз, часто люди дізнаються про нього випадково. Наприклад, під час вагітності, бо аналіз на гепатит C обов’язково призначають усім вагітним.
Що треба знати на практиці
Щоб максимально убезпечити себе, треба розуміти, що вірус гепатиту C може передаватися через використаний кимось шприц, під час нанесення тату чи в косметичному салоні, а також під час переливання неперевіреної крові та процедури гемодіалізу. Статевий шлях передачі вважається нетиповим та рідкісним. Вакцини проти гепатиту C не існує.
Гарна новина полягає в тому, що приблизно у третини тих, хто заразився гепатитом C, він минає безслідно упродовж одного року. Решті потрібно вчасно виявити його і пройти курс лікування.
