Кремль хоче скористатися заворушеннями в Білорусі, але це не значить, що протести "організовані Росією" (ТОЧКА ЗОРУ)

Цю статтю можна не тільки прочитати, але й прослухати:

Про це пише Тарас Шамайда, співкоординатор руху добровольців "Простір свободи".

Вуличні протести й сутички відбуваються в усіх областях Білорусі. І хоча режим кинув усі сили на їх придушення , зовсім не факт, що цього разу цей режим встоїть.

По-перше, схоже на те, що білоруси справді проголосували проти Лукашенка. Принаймні кількадесят протоколів, які всупереч протидії влади оприлюднені як у Мінську, так і в провінції, свідчать про перемогу Ціхановської з перевагою в півтора, два, іноді навіть три рази. Причому, слід розуміти, що більше половини всіх бюлетенів було вкинуто під час так званого "дострокового голосування". За офіційними даними, до відкриття дільниць у неділю зранку вже "проголосували" 42% виборців. Очевидно, що більшість цих голосів були намальовані на користь Лукашенка. Щоб переважити їх, перемога опозиційної кандидатки мала б бути просто розгромною.

По-друге, влада штучно не дала проголосувати десяткам, якщо не сотнями тисяч людей, які багато годин простояли в чергах до дільниць, але так і не змогли туди потрапити.

По-третє, оголосивши на цьому тлі провладний "екзіт пол", за яким у Лукашенка 80%, а у Ціхановської — 7%, влада спровокувала вихід людей на вулицю. Офіційні протоколи, які оголошує в ефірі голова ЦВК, взагалі малюють Лукашенку понад 90%.

По-четверте, в умовах, коли всі офіційні опозиційні структури розгромлені, інтернет по всій країні відключено, а майдани, мости і взагалі практично всі великі міста заблоковані міліцією, протести відбуваються децентралізовано і стихійно. Стихійні демонстрації й сутички з міліцією відбуваються в Мінську, Могилеві, Гродні, Барановичах, Пінську, Бресті, Кобрині та багатьох інших містах. З одного боку, це ускладнює координацію протестних дій і дозволяє міліції легше розганяти і затримувати протестувальників. З іншого — масовий безлідерний протест небезпечний для влади своєю стихійністю й непередбачуваністю. Особливо за такого розмаху.

Як правило, в усіх містах міліція одразу без розмов атакувала скупчення людей, застосовуючи кийки, світло-шумові гранати, гумові кулі, сльозогінний газ та іноді — водомети. Особливо жорстоко міліція діє в Мінську, куди її стягнуто зі всієї країни. Багатьох затримали. Відбулося багато розгонів. Але в багатьох містах протести тривають досі. В деяких місцях люди вдалися до опору та навіть змусили міліцію тікати.

Блокування інтернету та інші перешкоди дозволяють отримувати лише уривчасту інформацію. Але, безумовно, мова йде про справді серйозні й масові протести, подібних до яких у Білорусі досі не було.

Я чудово розумію всіх, хто пише, що Росія може скористатися протистоянням у Білорусі для захоплення цієї країни. Але дуже прошу — не примітивізуйте ситуацію, пишучи про "проросійську опозицію" чи тим більше "проросійські протести", й особливо про "антиросійського Лукашенка" — захисника білоруської державності.

Ситуація в Білорусі — дуже складна, і будь-які аналогії з Україною або поверхневі оцінки й тим більше — зверхні поради без усвідомлення прірви між нашими суспільствами — лише віддаляють від розуміння ситуації. Серед іншого, варто пам'ятати про кілька речей:

1. Лукашенко — ніякий не захисник білоруської державності. Це московська маріонетка, на його совісті втягування Білорусі у військовий, митний та ін. союзи з Москвою, зрештою в "союзну державу", перетворення Білорусі на московську колонію без східного кордону і власної безпекової та зовнішньої політики. На совісті Лукашенка — знищення білоруської мови, національної пам'яті, заборона національної символіки, розгром державницьких і патріотичних інституцій, репресії і вбивства, призначення на ключові посади московської гебні. І всі ці дії тривають.
2. Всі білоруські патріоти в Білорусі й за її межами, які роками борються за національну державність, за європейський шлях розвитку Білорусі, за звільнення з московського ярма — на боці і в лавах протестувальників. Всі рештки організацій і медіа, які виступають за вільну Білорусь - на боці протестувальників. Всі білоруси, які на боці України в нашій війні з Москвою — сьогодні на боці протестувальників і голосували проти Лукашенка. Ніхто не підтримує "державника" Лукашенка. І не тому, що вони ідіоти чи ними "маніпулює ФСБ", а тому, що вони знають ситуацію значно краще за тих українців, які зверхньо коментують ситуацію в Білорусі, не розуміючи її. Так, протести значно ширші за прихильників національної державності. Більшість білорусів сьогодні проти Лукашенка, включно з багатьма людьми, яких ми в Україні могли б назвати "ватниками". Але це аж ніяк не робить протести "проросійськими".
3. Чи вигідна Москві дестабілізація в Білорусі? Безумовно, так. Так само, як була вигідна дестабілізація в Україні під час Майдану. Українці вийшли на Майдан, щоб скинути Януковича, який порівняно з Лукашенком був просто суперпатріотом, державником і супердемократом. Попри те, що Росія могла скористатися (і скористалася!) Майданом для агресії. Не треба було виходити на Майдан? Хай би рулив Янукович? Саме це пропонують деякі українці білорусам сьогодні, при тому що, повторюся, рівень здачі Лукашенком білоруських інтересів Москві на порядки перевершує рівень здачі Януковичем українських інтересів у 2013-му році.
4. Відучора Лукашенко втратив легітимність в очах білорусів, і це неможливо "запхати назад у тюбик". Його режим або впаде, або триматиметься на жорстоких репресіях і поглибленні залежності від Москви. Підтримувати Лукашенка у його жорстоких розправах з білорусами — не лише глибоко аморально, але й безглуздо. Втручання Росії в білоруські справи є і буде. Але вистояти в цих умовах білоруси можуть лише скинувши режим, нав'язаний їм Москвою ще 26 років тому. Так, це ризиковано й небезпечно. Але без цього — шансів у Білорусі жодних.
5. Москва в особі Пуйла, а також комуністичний Китай і Казахстан уже привітали Лукашенка з "перемогою".

білорусь опініон аудіотексти росія протест