Звільнені політв'язні терористів вимагають закону про воєнні злочини
Під Верховною Радою 21 липня відбувся арт-перформенс “Картковий будиночок Путіна”. Центр громадянських свобод та культурний фонд “Ізоляція” у такий вигадливий спосіб спробували привернути увагу народних депутатів, які зволікають із прийняттям законопроєкту №2689 про воєнних злочинців. Це дозволяє уникати відповідальності тим, хто причетний до організації та виконання злочинів на тимчасово окупованих територіях.
Про це пише Олена Максименко для Новинарні.
Законопроєкт був написаний ще чотири роки тому. Попередній парламент навіть встиг проголосувати за нього в першому читанні. Однак проєкт і розгляд пішли по новому колу. Наразі владці повторюють, що такий закон не на часі. Громадські активісти й колишні жертви тортур – іншої думки.
Гра в карти на людські життя
Акція скромна за чисельністю, однак концептуальна. Організатори принесли під ВР велетенські гральні карти, на яких зображені найвідоміші російські і донбаські терористи та ватажки незаконних збройних угруповань. Декого з персонажів уже немає серед живих, декого – на порядку денному. Гіркін, Моторола, Гіві, Захарченко… На “джокері” зображений головний винуватець подій – президент Росії Путін.
Автор зображень на картах – донецький художник Сергій Захаров, який також побував у полоні бойовиків. Власне, на підвал він також потрапив за свою творчість – в окупованому місті малював промовисті графіті: то Гіркін, що прицілюється собі в голову, то булгаковський Шаріков із прапором “Новоросії”.
Під Радою Захаров збудував “картковий будинок”.
Художник вибив джокера-Путіна, розташованого в основі – і вся конструкція посипалася.
Активісти взяли по одній карті й стали в ряд, тримаючи портрети злочинців.
Захаров тим часом червоною фарбою вивів слово “БЕЗКАРНІСТЬ”, малюючи по літері на кожному портреті.
“Ця інсталяція – ще з 14-го року, – каже митець. – Я думав, що за до цього часу всі будуть знайдені й покарані. Але процес триває… Тут є на той час деякі медійні персони – ми їх вже забули. Є ті, що вже не дожили до цього моменту… Але “джокер” – це карта із зображенням Путіна. Вона тримає цю конструкцію. І Путін мін має бути покараний. Усі утворення “ЛНР/ДНР” побудовані на цій основі. Путін – такий самий воєнний злочинець. Якщо вибити цю основу, то посипеться весь цей так званий “русскій мір”.
Слова, які найчастіше лунають із вуст промовців на акції – “катування” і “зґвалтування”.
Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод: “На цій акції немає випадкових людей. Тут присутні рідні політв’язнів, рідні полонених. Люди, які вийшли з донбаських підвалів, які пережили катування, пройшли через біль і через все те, що ми називаємо міжнародними злочинами. Люди, які вийшли із російських тюрем в окупованому Криму. Правозахисники, автори цього законопроєкту, науковці, митці – ми всі прийшли сьогодні до парламенту, щоб запитати у народних депутатів: а коли питання справедливості та покарання за воєнні злочини стане на часі? Ми вже сьомий рік чуємо, що закон про воєнних злочинців 2689 “не є актуальним”, “ми обов’язково внесемо, але, напевно, на наступній сесії”. І все це триває”.
Олександра нагадала, що законопроєкт 2689 має внести зміни до Кримінального кодексу, які встановлять додаткову відповідальність за злочини проти людяності та за воєнні злочини.
Цей проєкт узгоджує українське кримінальне законодавство з нормами міжнародного кримінального й гуманітарного права, щоб здійснити належну правову кваліфікацію злочинів, скоєних у районі бойових дій і на окупованих територіях, та унеможливити амністію осіб, які скоїли такі дії.
“На сьомому році війни маємо багато воєнних злочинів, порушень прав людини, багато жертв цих злочинів, болю. І багато людей, які їх вчиняли, – коментує Матвійчук. – А відповідальності досі не маємо. Цей закон має вирішити цю проблему. Він дає правові інструменти органам національного слідства, судам, для того, щоб притягти до відповідальності злочинців”.
“Ізольована” тема
На акцію прийшов колишній політв’язень із Донецька, журналіст Станіслав Асєєв. Із початком війни не покинув окуповане місто та писав звідти на “велику землю” репортажі під псевдо “Васін”. Із 2017-го по 2019 рік він розплачувався за свою сміливість підвалами “ДНР”.
Одне з місць, де тримають бранців і де карали Асєєва – це “Ізоляція”. У минулому – донецький мистецький простір, тепер – фактично концтабір. Організатори мистецького простору “Ізоляція” переїхали до Києва і долучилися до цього перформансу.
“Після свого звільнення я провів дуже багато зустрічей із високопосадовцями, починаючи з президента, і кожна така розмова починалася зі слова “Ізоляція”, – коментує Станіслав. – Я розповідав, що протягом шести років діє концтабір – це не метафора, це не фігура мови. Це місце, де катують, ґвалтують, вбивають, принижують людську гідність, примушують до важкої фізичної праці полонених. І я казав, що ми маємо щось робити із тим. Багато хто з цих людей ще на початку розмови ставили мені запитання: “Ізоляція” – ето што, тюрьма такая?”.
І коли сьогодні Саша Матвійчук каже, що нам потрібен закон про воєнні злочини, а їй відповідають, що він “не на часі”, то ця відповідь, власне, тотожна тому питанню. Бо не на часі – не закон. Не на часі – ті люди, які сидять у цих будівлях. Це вони відповідають вимогам часу”.
