Інформаційна атака сайту "Заборона" на StopFake: що це було?
Коротко: "Заборона" використовує наклеп, декілька маніпуляцій та особисту точку зору одного західного журналіста, відомого своїми расистськими поглядами стосовно України, для того, щоб ударити по репутації найбільш ефективного фактчекера.
Відповідь спостережної ради StopFake на матеріал "Заборони":
StopFake не може блокувати повідомлення на Facebook
"Заборона" починає свою публікацію з того, що StopFake причетний до блокування та зняття одного із їхніх матеріалів на Facebook: "Ми не знали, чому (нас заблокували), але хотіли дізнатися та повернути допис. Тоді деякі наші читачі порекомендували шукати ймовірні відповіді в новому партнері Facebook в Україні — інтернет-проєкті StopFake". Це, звісно, відверта й груба маніпуляція. Хоча StopFake справді є учасником програми співпраці між Facebook та незалежними фактчекерами, він не міг фізично зняти жодну статтю.
В рамках партнерства з Facebook фактчекери можуть тільки маркувати пости, які містять недостовірну інформацію, та обов’язково долучати статтю-спростування, де обґрунтовується, чому ця інформація є недостовірною. Промаркований пост підсвічується сірим тлом, де користувачів соцмережі попереджають, що пост може містити недостовірну інформацію.
Тобто, вступна частина матеріалу "Заборони" — це груба маніпуляція, до того ж, із жалюгідною спробою перекласти відповідальність за наклеп на деяких анонімних читачів.
Неправдиве твердження "Заборони" про начебто підтримку головредом StopFake Євгеном Федченком неонацистів
Головним джерелом для підтвердження цієї інформації в статті “Заборони” є американській журналіст Крістофер Міллер. “Заборона” подає свою точку зору, спираючись, головним чином, на його цитати. (Від редакції: Крістофер Міллер неодноразово демонстрував свої погляди, які дуже нагадують расизм, стосовно того, що пов'язане з українською культурою, мовою та історією. Ці погляди дивним чином збігаються з поглядами, які постійно поширюють офіційні російські ЗМІ.)
Як ще один доказ "Заборона" наводить наступне: “У 2018 році він (Євген Федченко) розкритикував допис «Громадського телебачення» про затримання представниками організації С14 бразильського бойовика Рафаеля Лусваргі.
Йдеться про пост Федченка у твіттері, де він констатував реальні факти: Олександр Войтко (якого автори статті називають неонацистом) дійсно був студентом у Школі журналістики (є наказ про зарахування), потім став викладачем (є витяг з трудової книжки), а потім одним із перших зголосився добровольцем на російсько-українську війну і зрештою отримав статус ветерана війни (він має посвідчення УБД).
Це офіційна, відкрита інформація. Але саме на підставі цього поста був зроблений висновок про начебто симпатії Євгена Федченка до праворадикалів.
"Винен за асоціацією"
Усі "докази" зв'язку волонтера StopFake Марка Супруна з неонацистами базуються на кількох фото, де він перебуває в компанії людей, які пов'язані з українськими ультраправими. Марко Супрун, для довідки — ведучий, продюсер і доволі публічна людина. Як справедливо зауважує StopFake, Марко Супрун також фотографувався з членами ЛГБТ-спільноти України, різних мистецьких спільнот, кіноспільнот, політиками різних парламентських фракцій та послами. Він також був сфотографований поруч з рабином Яковом Блайхом, але це не робить його прихожанином синагоги.
StopFake зауважує, що "чорний піар" з боку "Заборони" є продовженням тривалого проросійського цькування команди StopFake, що нав’язується аудиторії з метою дискредитації проекту.
Читайте відповідь наглядової ради StopFake у повному обсязі.
