Постанова Кабміну про нові обмеження – неконституційна (Точка зору)

Одна із фундаментальних засад демократії – принцип обмеженої влади. Полягає він у тому, що органи та посадові особи, наділені владними повноваженнями, зобов'язані діяти "лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами" конкретної держави. Що чорним по білому записано в частині другій статті 19 Конституції України, яку я й зацитував вище. Про це пише правник Геннадій Друзенко у своєму блозі на Цензорі.

Здається, все гранично просто та зрозуміло. Суб'єкти владних повноважень можуть робити ТІЛЬКИ те, що їм дозволяють чи прямо приписують робити правові акти, а особи приватного права, не наділені владними повноваженнями, – все, що прямо не заборонено законом.

Конституція України, як правовий акт найвищої юридичної сили (т.зв. акт установчої влади), норми якого є нормами прямої дії (обидва принципи закріплені в ст. 8 Основного Закону), містить невичерпний перелік прав і свобод людини і громадянина. Цьому присвячений цілий другий розділ Конституції, який може бути змінений тільки на референдумі. Стаття 22 Конституції України урочисто проголошує: "Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані", а ст. 64 уточнює: "Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України".

Конституція передбачає лише 2 (два) випадки універсального (тобто не конкретної особи, а необмеженого кола осіб) обмеження цих засадничих прав та свобод – запровадження надзвичайного або воєнного стану (ст. 64 Конституції). Рівно два. Але навіть за воєнного чи надзвичайного стану не можуть бути обмежені "права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції".

Уряд своєю постановою від 2 квітня2020 р. № 255 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211" обмежив одразу низку фундаментальних прав, гарантованих Конституцією:

- право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції);

- право на свободу пересування (ст. 33 Конституції);

- право на свободу віросповідання (ст. 35 Конституції);

- право на мирні збори (ст. 39 Конституції);

- право на підприємницьку діяльність (ст. 42 Конституції);

- право на працю (ст. 43 Конституції);

- право на страйк (ст. 44 Конституції);

Зовсім невдовзі ми відчуємо (а деякі наші співгромадяни вже відчувають) обмеження та фактичне позбавлення права на медичну допомогу (ст. 49 Конституції), а медики – на безпечні та здорові умови праці (ст. 43 Конституції). Але обмеження та позбавлення цих прав не оформлятимуть жодним правовим актом. Тому повернемось до шедевральної постанови Кабміну № 211 (в редакції Постанови КМУ від 2 квітня 2020 р. № 255).

Отже, Уряд своїм актом обмежив наші права і свободи, порядок і випадки обмеження яких чітко встановлені Конституцією. Повторюсь, цих випадків ЛИШЕ два: надзвичайний та воєнний стан, який вводить своїм указом Президент і затверджує своїм рішенням Верховна Рада.

Отже, постанова Кабміну № 211 (в редакції Постанови КМУ від 2 квітня 2020 р. № 255) – це відверте перевищення повноважень. Бо Кабінет Міністрів, згідно з Конституцією України, зобов'язаний вживати "заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина" (пункт 2 статті 116 Конституції України), але аж ніяк не свавільно обмежувати їх.

З правової точки зору дії Кабміну порушують щонайменше дві статті Основного Закону (6-ту та 19-ту), а також містять склад злочину, передбачений ст. 365 Кримінального Кодексу України "Перевищення влади або службових повноважень". Конституційне право називає такий вихід державного органу за межі своїх повноважень узурпацією влади, і тому стаття 60 Основного закону звільняє від відповідальності осіб, що відмовляються підпорядковуватись незаконним наказам узурпатора: "Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази."

Посилання на статтю 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" в преамбулі постанови КМУ від (в редакції Постанови КМУ від 2 квітня 2020 р. № 255) є нікчемним, оскільки норми законів не можуть суперечити прямим приписам Основного Закону: "Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй" (ст. 8 Конституції).

Отже, 6 квітня в країні завершиться заздалегідь оголошений державний переворот, коли неуповноважений орган державної влади обмежить наші фундаментальні права та свободи у непередбачений Конституцією спосіб, а "правоохоронні" органи почнуть застосовувати штрафні санкції за невиконання незаконних приписів.

Внесу ясність. Я не проти карантинних заходів – я всіляко за. Однак коли ці заходи запроваджуються у відверто антиконституційний спосіб, я категорично проти. Відносна свобода – це все, що залишилось в цій країні. Якщо ми обміняємо її та рештки права на примарний шанс вижити в умовах пандемії, вона може ніколи не повернутись на ці терени. Тоді ми остаточно перетворимось на бідну євразійську периферію. Жебрацьку і невільну.

авторитаризм коронавірус уряд карантин