Українська політична система знову "пострадянська", "Слуги" фактично співпрацюють з Медведчуком (ТОЧКА ЗОРУ)

Володимир Горбач з Інституту Євроатлантичного співробітництва поділився своїми враженнями від зміни уряду, яка відбулася за принципом східного шлюбу (коли наречений-уряд і наречена-Рада вперше бачать одне одного на весіллі).

1) Сьогодні реальна політична система України максимально відповідає визначенню "пострадянська". Вона набагато більше схожа на чинні політичні системи РФ і Білорусі, ніж на ту, яка описана в нашій Конституції. Стрижень цієї системи – особистий рейтинг президента (або його видимість), а не система стримувань, противаг чи балансів влади. Немає рейтингу у президента – вся система валиться разом з державністю. Тому всім і всіма будуть жертвувати в ім'я підтримки особистого рейтингу президента (культ особи).

2) Кожен новозеленський уряд буде кроком від Європи в бік Росії. Повільний, але поступальний рух від Майдану до Кремля. Нашу громадську думку, як жабу в банці, вже майже рік варять на повільному вогні. І дуже багато притомних людей цього не помічають або просто бояться помічати. Сподіваються, що цього не може бути, або якось воно буде. Типу, вони зроблять себе самі. Але ні, не самі. Зе-команду "зроблять" ті, хто їх веде від самого початку. І тоді, коли це буде максимально вигідно Кремлю – щоб завершити геополітичний розворот України.

3) Ми знаходимося на порозі періоду політичних репресій. "Слуги народу" думають, що "народ інтуїтивно знає, кого і за що можна посадить" (цитата голови цієї партії). А прокурори (насправді слідчі) не хочуть або не вміють це юридично правильно оформити і задовольнити суспільний запит. Запит на посадки – це насправді запит на політичні репресії. Зеленський і його куратори хочуть задовольнити цей запит коштом своїх політичних опонентів та загалом національно-патріотичних сил. І цей процес вже запущено з минулої осені. Справа Шеремета, Федина, Звіробій, Кіберальянс тощо.

4) Відставка старозеленського уряду Гончарука-Маркарової означає, що в антагонізмі МВФ із угрупуванням Коломойського президент Зеленський став на бік приватних інтересів і зрадив інтереси національні.

5) Відставкою Генпрокурора Зеленський показав, що навіть умовний Захід вже не є для нього стримуючим фактором. Тим зовнішнім балансиром, який довгий час заміняв українській демократії відсутність по-справжньому правової держави і культури. Зустріч Рябошапки з послами G7 його не врятувала. Не секрет, що "у Зеленського" хотіли розпочати переслідування Порошенка ще до Нового року. Але на всіх міжнародних зустрічах у приватному порядку йому говорили про неприпустимість таких дій. Тепер Зеленський думає, що саме поради Заходу призвели до падіння його рейтингу. А рейтинг для нього, як вже зазначено, це все.

6) Траєкторія подій тепер задана така: 16 березня суд по Приватбанку – розрив відносин з МВФ – анонсований рік тому Коломойським дефолт – кремлівська фінансова альтернатива – повернення в зону впливу Росії як "геополітична неминучість".