Матеріали автора Микола Бєлєсков

Warfare expert Mykola Bielieskov explores Ukraine’s military strategy, which has allowed the country to successfully fight off Russia for the second week in a row, despite being written off by western experts as doomed by default, and finds it is similar to Finland’s Winter War.

Яка ситуація на українських фронтах? Чому західні експерти помилялись і як мають відповісти за це? Чим вторгнення Росії нагадує Зимову війну СРСР з Фінляндією? На ці питання відповів експерт Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков в інтерв’ю Ukrlife.TV. Розмова відбулася 3-го березня, публікуємо конспект. Текст розшифрувала Валерія Павленко.Цю статтю можна прочитати в англійському перекладі.

Упродовж восьми років збройного російсько-українського протистояння тривають дискусії щодо принципів військового будівництва України. Це відбувається з огляду на обмеженість наших ресурсів, а також кількісні та якісні переваги ЗС РФ. Майже ні в кого не викликає заперечень той факт, що симетрична відповідь у військовій сфері є фактично самогубством для України. Проте далі згоди, що нам потрібні асиметричні підходи, дискусія практично не рухається. Пропонуємо її актуалізувати.

Модернізація і переозброєння ЗС РФ були ключовим пріоритетом політики російського керівництва в останні 12 років. Росія щороку витрачає на збройні сили $40-60 млрд. Україна в 10-15 разів менше. Видання «Білої книги» Міноборони України фіксують зменшення темпів постачань військової техніки за низкою критичних високотехнологічних категорій протягом 2019-20 років. Аналізуємо ключові покращення в армії ворога і в нашій.

Знаковою в цьому є доповідь колективу авторів аналітичного центру RAND під назвою «Російська велика стратегія. Риторика і реальність», яка з’явилася в середині серпня 2021 року. Автори поставили собі цікаве завдання – прослідкувати на окремих кейсах на скільки задекларовані на рівні документів і заяв цілі відрізняються від російської політики на практиці. В аналізі експерти RAND спиралися на оцінку офіційних документів, заяв найвищих посадових осіб РФ, дискусій в російському експертному середовищі і практичної політики протягом 2012-18 років. Ми скорочено переказуємо суть.

Коли РФ почала додатково стягувати війська до українських кордонів, як вони казали: «в рамках контрольної перевірки за результатами зимового періоду навчання», одна річ об’єднувала більшість повідомлень на цю тему. Йдеться про згадки так званих батальйонних тактичних груп (БТГр), якими рахували російський наступальний потенціал біля наших кордонів. Але мало хто розумів, що таке ці БТГр, бо навіть більшість військових звикли мислити у категоріях полків, бригад, дивізій.

Безпрецедентне із 2014 року скупчення сил і засобів РФ біля кордонів України (до 56 батальйонних тактичних груп, одна така група – це приблизно 800 бійців) породило очікування щодо отримання військової допомоги від західних партнерів. Насамперед від США, в чию безпеку Україна зробила чи не найбільший внесок, повністю відмовившись у 1994 році від ядерної зброї – частки стратегічного ядерного арсеналу СРСР, спрямованого на США. Що ж нам потрібно?

Україна восьмий рік поспіль продовжує жити в умовах можливого повномасштабного військового вторгнення РФ. Але схоже на те, що події останнього тижня матимуть окреме місце в історії з гіпотетичною повномасштабною агресією Росії.

Мова може йти про точкове захоплення вертикальними десантами ключових об’єктів, рейдові наземні дії за підтримки гелікоптерів і літаків, точкове підключення посилених батальйонних і ротних тактичних груп із Криму. В таких умовах головне — швидкість реакції з боку військового керівництва на місцях. Слід враховувати, що на класичне погодження всіх заходів із Києвом не буде часу.