Продаж ліків без рецепту треба заборонити. Грішми з бюджету має розпоряджатися сімейний лікар.

- Чому ліки в Україні такі дорогі?

- Сьогодні в нас дикий ринок ліків – багато медикаментів дорожчі, ніж в Європі. Україна повинна впровадити процедуру ціноутворення на медикаменти - такий механізм діє в більшості країн Європи. Під час реєстрації чи ввезенні медичного препарату фіксується ціна виробника і встановлюється відсоток максимальної надбавки. Ось і все.

Такий механізм був розроблений в 2005 році і було підготовлено відповідний проект постанови Кабміну. Але прийшов новий уряд Януковича і це відмінив.

В Україні можуть продаватися препарати, які досі не зареєстровані. Адже за реєстрацію фармацевтичні фірми повинні сплатити кошти - і ця проплата може бути вища за виручку фірми від продажу ліків.

Верховна Рада нещодавно прийняла закон про мораторій на підвищення цін на ліки.

Цей мораторій не зовсім адекватний – просто говорити, що ціни на ліки не повинні бути вищі від цін станом на липень 2008 року – не вихід.

Адже за цей час змінився курс долара і євро, а отже - й витрати заводів на виробництво медикаментів. Через це може бути дефіцит медикаментів в Україні, в тому числі й життєво необхідних.

Українські виробники не завжди мають власні субстанції для виготовлення ліків, доводиться імпортувати. Часто за кордоном купується і якісна упаковка. Все це дуже вразливе до валютних коливань - а уряд просто пропонує "встановити на рівні, не вищому за липень минулого року". Де логіка?

Вітчизняні ліки дешевші, продається їх багато, але виручка заводів мала. Українських медикаментів продається більше, ніж імпортних, але в грошовому еквіваленті – утричі менше.

- Які проблеми в системі українських медичних відомств оголила цьогорічна епідемія грипу?

- Епідемія – як війна: її чекаєш, але не знаєш, коли прозвучить перший постріл. А якщо він прозвучить – обов’язково будуть жертви. Так сталося і в даному випадку.

Я вважаю, що для подолання епідемії в Україні було зроблено все можливе. Тому що таку мобілізацію медиків, яка була в нас, важко уявити собі в якійсь "країні капіталістичного ладу". Державна медицина і державна епідеміологічна служба визначили вогнище епідемії, провели заходи з ізоляції... Місця в лікарнях для хворих знайшли, допомогу надали.

На жаль, допомогти встигнули не всім - ось тут і починаються проблеми.

На сьогоднішній день в Україні біля тисячі ПЛР-лабораторій (які здатні оперативно визначати штам грипу за полімеразною ланцюговою реакцією - ZaUA.org), які можуть визначати в тому числі штам грипу. Вони хаотично розміщені в різних закладах охорони здоров’я - і дуже часто простоюють без навантаження і навіть без реактивів.

Повинна бути хоча б одна лабораторія в області, яка ефективно працює.

Ми маємо 27 адміністративно-територіальних утворень - і було б достатньо, якби ефективно працювало стільки ж ПЛР-лабораторій замість цілої тисячі неефективних. Це - одна із суттєвих проблем.

Другий недолік подібний до першого: санітарно-епідеміологічна служба повинна мати централізовані лабораторії з сучасним обладнанням, а не розпорошену кількість лабораторій у кожному районному центрі. Сьогодні нескладно доставити аналізи (в одну лабораторію - ZaUA.org) і отримати їх результати факсом або електронною поштою. Тобто потрібно, щоб більше працівників СЕС були задіяні в заходах оперативного характеру, а не сиділи в непрацюючих лабораторіях.

Третій недолік, який підтвердила епідемія грипу - безконтрольний, безрецептурний продаж медикаментів аптеками. Це однозначно призводить до неконтрольованого прийому антивірусних препаратів та антибіотиків, і як наслідок – збільшення ускладнень і відсутність ефективного лікування.

- Яких ускладенень?

- Люди вживають таблетки не за показами, і замість лікування отримують додаткові захворювання - шлунку, печінки, нирок і алергічного характеру. Оце найсуттєвіший недолік.

- Як це можна контролювати?

- У 2005 році був наказ міністра охорони здоров’я, який зобов’язував з першого жовтня 2005 року всі аптеки перейти на продаж медикаментів, які можуть спричиняти ускладнення, за рецептами – це було 69% від кількості ліків в аптеках.

- Чи був складений список таких препаратів?

- Був затверджений список, підготовлені всі акти, проведені відповідні конференції і колегії. Але міністр, який прийшов – Юрій Поляченко (очолював МОЗ з жовтня 2005-го до серпня 2006-го)-, відмінив це в догоду фармацевтичним компаніям.

Тому що після того, як аптеки зобов'язали продавати ліки за рецептом, продаж медикаментів зменшився на $200-300 млн...

"Грипозна" паніка викликала ажіотаж і зростання цін на ліки в декілька раз. І люди розкупили ті медикаменти, яких ніколи не потребували і які вони просто викинуть. Добре ще, якщо викинуть, а не почнуть самолікування.

Також важливим недоліком є те, що не проводилася вакцинація проти грипу. Антивакцинальна кампанія, яку провела Партія регіонів навесні - необґрунтована. І ця антивакцинальна кампанія вкупі з "сенсаційними" заявами політиків призвела до того, що люди відмовлялися не тільки від вакцини, яка захищає від кору чи краснухи, а й від "антигрипозної" вакцинації.

Зменшення захворювання грипом спостерігається у двох випадках: перший – коли проведено вакцинацію, другий – коли люди вже перехворіли і в них виробився імунітет.

- А якщо людина перехворіла на звичайний грип, то вона «свинячим» не захворіє?

- В цьому випадку ймовірність захворіти значно менша. Тому що в нас люди, як правило, хворіють на грип типу А. Зараз ми маємо грип A/H1N1 – в ньому є білок типу А, який дозволяє вірусу «приклеїтися» до клітини, а другий білок - Н - дозволяє проникнути в клітину і розмножитися.

Якщо ж людина мала щеплення від вірусу А, то ймовірність захворіти значно менша, так само як і у людей, які вже перехворіли на грип.

- Чи варто зараз вакцинуватися від грипу?

- Є наказ МОЗ про те, що на територіях, де ще не поширилася епідемія грипу, рекомендовано проводити проводити вакцинацію.

Імунітет від грипу виробляється через місяць, але антитіла, які чинять опір вірусу, утворюються вже на 10-ий день після вакцинації.

В Україні є вакцини проти звичайного грипу, а зараз проходить реєстрацію і вакцина проти "свинячого".

- Які основні заходи треба зробити, щоб ефективно реформувати медицину?

- По-перше, здійснити структурну перебудову галузі охорони здоров’я. На сьогоднішній день не важко визначити потребу в медичній допомозі: не певних територіях кількість захворювань залишається однією і тією ж щороку. Тому потрібно залишити відповідну кількість територіальних лікарень.

Фельдшерсько-акушерські пункти, сільські амбулаторії не виконують свої функції – вони повинні бути змінені на амбулаторії лікаря загальної сімейної практики.

Голова Національної ради з питань охорони здоров’я,

завідувач кафедрою нейрохірургії Національної медичної академії

післядипломної освіти Микола Поліщук

Цим амбулаторіям необхідно надати транспортне забезпечення, зв'язок і доступ до медикаментів.

Якщо людина захворіла, до неї треба вчасно приїхати, визначити діагноз, виписати ліки, а коли хвороба серйозна - везти в територіальну лікарню.

Частину дільничних лікарень треба перепрофілювати в заклади соціальної та медичної реабілітації, а частину з них зробити амбулаторіями загальної сімейної практики.

Таким чином ми створимо заклади первинного і вторинного рівнів і чітко визначимо їхні функції.

Лікар первинної ланки (в амбулаторії) повинен бути юридичною особою-фондорозпорядником.

От є в лікаря 1000 людей і 500 тисяч фінансів - по 500 грн на кожного. І на цей бюджет він повинен утримувати свій заклад, наймати персонал, здійснювати профілактику і купувати медикаменти невідкладної допомоги.

Якщо такий лікар не зможе надати допомогу хворому, то спрямує його у заклад вторинного рівня (лікарню) - до вузького консультанта, який краще лікує. Цей спеціаліст повинен отримувати заробітну плату від обсягів якісно зробленої роботи по кінцевому результату, а не по кількості обстежень.

Ще залишаться заклади третинного рівня - спеціалізовані лікарні.

- А звідки візьмуться згадані вами фінанси?

- Заклади первинного і вторинного рівня можуть фінансуватися з районних і міжрайонних бюджетів, адже районам на 20-50 тисяч населення не потрібна своя лікарня – лікарня повинна бути одна на 120-150 тисяч населення. І якісне транспортне сполучення, звичайно.

Закладам охорони здоров’я потрібно надати статус самостійних суб’єктів господарювання, де встановлюється певний об’єм роботи і фінансування на неї. Законопроект про це був внесений мною і Володимиром Бондаренком ще у 2004 році. У жовтні 2005, коли я вже не працював ні в парламенті, ні на посаді міністра, Верховна Рада цей закон успішно провалила.

Далі - необхідно законодавчо визначити базовий гарантований рівень медичної допомоги.

Щоб пневмонію однаково лікували і депутатові, й селянинові, і тими препаратами, які допомагають, а не тими, які дешевші.

Треба ввести систему стандартів - такі-то симптоми означають такі діагнози, а лікувати їх треба отак. Протоколи стандартів також дозволять чітко визначити, скільки грошей треба на те чи інше медичне втручання.

Відносно амбулаторного лікування (лікування вдома), то тут може бути така система, яка була в радянські часи – люди самі купують ліки, а держава компенсує їхні витрати (за певними програмами або окремим групам населення).

- Як зробити, щоб люди повірили в чергові реформи?

- Реформи в галузі охорони здоров’я зробити легко, бо люди зрозуміли, що треба щось змінювати.

Народ і без того звик, що лікарю треба доплачувати, люди бачать, що медична допомога cьогодні - неякісна і не завжди доступна.

Головними противниками реформ буде медична верхівка. Високоваліфіковані вузькі спеціалісти теж не хочуть, скажімо, розвитку амбулаторій загальної сімейної практики, бо тоді в них буде менше пацієнтів.

Лікар загальної сімейної практики – спеціаліст, який проходить загальну медичну підготовку і здатний надати допомогу пацієнту при будь-яких станах. І він працює не тільки на надання допомогу, а на й на профілактику.

Адже якщо він буде самостійним суб’єктом господарювання, то старатиметься працювати так, щоб в нього були менші витрати. А це можливо тоді, коли лікар працює над профілактикою і менше грошей витрачає на лікування.

- А страхова медицина при цьому може існувати?

- Хай існує добровільне медичне страхування, але не загальнообов’язкове - бо воно все завалить. Навіть зараз часто буває, що лікарні, до яких приходять застраховані, просять гроші "наперед".

україна реформи медицина