Гуманізм привів людство до екологічної катастрофи — і помер. Грета Тунберг стає месією нової ідеології: жахливої або рятівної

Меседж і поведінка Грети Тунберг, шведської дівчинки-підлітка, яка почала кліматичні страйки, пропускаючи школу щоп'ятниці, такі, що це стає основою ідеології - яку я називаю "тунбергізм". Я думаю, це одна з найкращих політичних змін останнього десятиліття.

Ще кілька років тому я писав, що гуманізм помер і що я чекаю на нову ідеологію. Можливо, час цієї нової ідеології настав.

Ідеологія - це набір дуже простих ідей, які достатньо сильні, щоб підтримувати цілу соціальну систему. Вона складається з певної неправдивості, яка потрібна для послідовників цієї ідеології з метою демонстрації віри й об'єднання проти інших, конкурентних ідеологій - а також із мети.

Наприклад, у християнстві ключовою неправдою є повернення Христа з потойбіччя (це неможливо). Мета - спасіння душі, яке досягається через віру.

В гуманізмі неправда полягає в тому, що всі люди народжуються вільними й рівними (це неправда, бо фактично різні паспорти, наприклад, дають їхнім власникам різні права). Мета - досягнення щастя через накопичення якомога більшої кількості капіталу в різних формах (або через досягнення самореалізації - що, по суті, те саме іншими словами).

Базова неправда тунбергізму

Базова неправда тунбергізму полягає в тому, що можна зупинити кліматичну катастрофу. Я не знаю майбутнього - але не знаю, що значуще, справді зроблене за останні сорок років, щоб обмежити зміни клімату. Викиди парникових газів і видобуття викопних вуглеводнів зросли, й не видно ознак призупинення цих процесів. Скоріш за все, кліматична катастрофа лише наростатиме. Збереження віри в можливість стабілізації клімату - тим більш потрібна для прихильників тунбергізму.

Ключова ціль турбергізму - стабілізувати клімат, радикально скоротивши викиди парникових газів та зменшивши концентрацію газів, які вже присутні в атмосфері.

Перетворення цієї цілі в дії - просте. Воно передбачає пересування лише за допомогою наземного громадського транспорту, харчування переважно рослинною їжею та, більш загально, отримання більшої кількості потрібної енергії з власного тіла, водночас зберігаючи та висаджуючи дерева (дуже багато дерев).

Несумісні ідеології

Можна погоджуватися з Гретою Турберг і водночас лишатися вірним іншій ідеології. Наприклад, існує група "Християни за майбутнє". Але бувають взаємовиключні ідеології. Можна заявляти, що дотримуєшся двох або більше водночас - але на практиці це не працює.

Наприклад, деякі капіталісти ходять до церкви - але коли вони діють з метою збільшення свого багатства, то мусять обходити базовий християнський принцип самообмеження в цьому світі в обмін на блаженство в наступному.

Тунбергізм несумісний із гуманізмом. В гуманізмі капіталістичне накопичення (або ж самореалізація та пошук максимального щастя) передбачає використання такої кількості енергії, яка буде необхідна для досягнення цієї мети. Якщо ти мрієш їздити на швидкій машині, гуманізм каже "купи її". Тунбергізм каже - "не пощастило тобі".

Гуманізм вважає роботу та виробництво хорошими, бо за їх допомогою створюється багатство. За тунбергізмом, краще поменше працювати й побільше лінуватися, бо тільки це дозволяє не випускати парникові гази.

Тунбергізм не дуже сумісний і з християнством, адже всі відтінки цієї релігії радять своїм прибічникам плодитися і розмножуватися.

Дуже мало людей розуміють зв'язок між використанням енергії та кліматичною катастрофою. Але не обов'язково розуміти, що спалення пального у двигуні призводить до збільшення парникового ефекту та зростання температур, аби перейти з машини на велосипед.

Так само, дуже мало католиків розуміють поняття перетворення хліба на тіло, вина на кров і водночас "діофізитизм" (цей теологічний конструкт пояснює, чому ти їси під час меси тіло Христове, але не Його геніталії) - але все ж вони ковтають сакраментальний хліб, коли їм кажуть.

Нема зв'язку між успіхом ідеології та розумінням його прихильниками інтелектуальних засад цієї ідеології.

Звідки стільки ненависті

Уявлення про тунбергізм як ідеологію дає дуже багато. Наприклад, це пояснює ненависть до Грети Тунберг.

У багатьох країнах політики й інтелектуали застосовували до неї дуже сильні епітети - називаючи її то неповносправною, то небезпечною (на противагу цьому, зазвичай виправдовуючи інших так само білих і молодих активістів, кажучи, що вони ще не розуміють, наскільки помиляються).

Така сильна реакція пояснюється тим, що ці політики й інтелектуали, хай не зовсім свідомо, розуміють, що у потенційному тунбергістському суспільстві вони не матимуть жодного впливу.

Це чимось нагадує ненависть папи й інших католиків високого рангу до лютеранства (аж до Івана Павла другого). Їхня ненависть не просто грунтувалась на інтелектуальних аргументах. Вони знали, що їхнє соціальне становище у протестантському суспільстві зазнає краху.

Грета Тунберг часто фотографується з плакатом у різних місцях. Крім цього, виступає в парламентах впливових країн та зустрічається зі світовими лідерами

Це також пояснює, чому Тунберг об'єднує сильніше, ніж екологічні рухи 1980-х або ж "анти", альтернативні глобалісти початку 2000-х. На відміну від неї, ці рухи виражали свої цілі й ідеї в межах чинних ідеологічних рамок, таких як гуманізм або комунізм - або ж намагалися будувати великі плани з нуля.

Грета Тунберг ніколи цього не робила. Вона просто втовкмачує дуже простий меседж: "слухайте вчених".

Тунбергізм на практиці

Тунбергізм на практиці може виявитись пеклом. Тунбергізм може закінчитись, як повстання анабаптистів у Мюнстері в 1534 році, чи як бразильська війна Канудус 1896 року. В обох випадках було створено мікросуспільства, якими керували ідеологи, в межах окремого міста, де після початкової хвилі ентузіазму виникали диктатури, а далі починався голод. Обидва таких мікросуспільства швидко було зруновано.

Або тунбергізм може піти шляхом більшовизму, коли невелика озброєна фракція здобуває владу в країні. Одного дня ми можемо побачити "воєнний тунбергізм", як існував уже "воєнний комунізм".

Але тунбергізм на практиці може виявитися блискучим. Він може досягти влади через скриньки для голосувань і запровадити поєднання податків на багатство й податків на викиди з метою фінансування загального базового доходу та публічних заходів, які обмежать кліматичну катастрофу.

На даний момент практичний тунбергізм не має великого значення. Значення ж має те, що тунбергізм пропонує альтернативу як дискредитованому гуманізму, так і ультраправій ідеології ненависті.

Вже саме існування й набуття прихильників тунбергізмом може спричинити тиск на можновладців. Ультраправа політика, яка існує в Європі (подумайте про депортацію шукачів притулку в Афганістан, відродження цензури й не тільки), зазвичай запроваджується не самими ультраправими. Натомість, ідеологічно нестійкі політики просто беруть ідеї, які стали популярними, й використовують їх.

Якщо брати позитивніший бік - то більшість із того, що ми так цінуємо в Європі, включно з оплачуваними відпустками, восьмигодинним робочим днем, п'ятиденним робочим тижнем і страхуванням на випадок безробіття - також були результатом зовнішнього ідеологічного тиску. Їх запровадили через страх перед соціалізмом і комунізмом люди, котрі терпіти не могли ці дві ідеології. А оскільки соціалізм і комунізм загубили значну частку свого блиску від 1980-х - то й значна частка цих чудових речей була з'їдена під упливом неолібералізму - ще однієї ідеології.

Тунбергізм у двадцять першому столітті має потенціал стати настільки ж потужним, наскільки потужними були соціалізм і комунізм у столітті двадцятому.

Головна сила Грети Тунберг, крім її відмови від компромісів (які ще екологи плавали до США, щоб не летіти на конференцію?) - її особиста скромність. Вона ж не каже "слухайте мене". Вона каже "слухайте вчених". Вона не хоче, щоб об'єднувалися навколо неї - вона каже об'єднуватися навколо науки. Й це дозволяє багато різних тлумачень тунбергізму. Можливо, моє неправильне. Але якщо існує тунбергізм, то я - тунбергіст.

екологія майбутнє тунбергізм