Відхід активістів і нова спільнота. (спогади учасника сайту Майдан - частина 3)
В ювілей Помаранчевої революції, коли всі заговорили про якийсь "Новий Майдан", редакція ZaUAorg спробувала зрозуміти механізм Майдану старого - на прикладі спільноти сайту “Майдан”, яка із 2000 року працювала над поваленням Кучми. Наш колега Анатолій БОНДАРЕНКО бачив цю спільноту зсередини. Ми попросили його розповісти про те, що було в ній такого, що дозволило перемогти 5 років тому, як розвалилася спільнота, а громадські активісти стали простими громадянами - і чи можливим є виникнення подібних спільнот у майбутньому?
Розмовляли і конспектували: Павло НЕЧИТАЙЛО, Орест ЗОГ
Після історії з “яєчним відео” вплив сайту як оперативного джерела інфи значно зріс.
Були дуже цікаві випадки, коли близькі до влади люди, із самих різних сфер, виходили на знайомих форумчан, щоб злити інфу. Діяла така собі неформальна "соціальна мережа" в реалі. Декілька прикладів:
У жовтні 2004 року нам злили з міліції повний тактичний план охорони центру Києва і “спецоб'єктів” (ЦВК, телецентр, урядові установи). Всі деталі - хто де стоїть, скільки, позивні, техніка – і, головне, прізвища начальників. Ми оприлюднили цей план на кілька діб – і цього було достатньо, щоб менти дуже попустилися, бо одна справа, якщо вони діють анонімно, а інша, якщо їхні прізвища всі знають.
А пам'ятаєте історію з тонами незаконної агітпродукції - чорного антиющенківського піару, який був знайдений на складах на ВДНГ і в типографії на Лівому березі? Люди в погонах, які знали про склади з плакатами і листівками на кшталт “Трьох сортів України” вийшли на адмінгрупу і розповіли цю інфу, ми передали її знайомим депутатам з "Нашої України" - а ті вже “накрили” цей склад, з великим скандалом.
Активність читачів почала сильно зростати з серпня 2004-го. В пікові моменти революції на сайт заходили десятки тисяч (один раз навіть 70 тисяч) відвідувачів на день. Ми були змушені відключити систему фільтрації повідомлень, щоб сайт не впав.
Варто сказати кілька слів про систему фільтрації. ЇЇ зробили за зразком системи на на мега-популярному у світі сайті “Слешдот”, і її мета була все та ж – сприяти конструктивному спілкуванню всередині спільноти. Ми її запустили десь у 2003 році, коли вже мали кількасот адекватних учасників. Кожен отримав право виставляти посту оцінки за 10-бальною шкалою (від “мінус 5”, що означало “спам”, до “плюс 5”, тобто “дуже конструктивно”). І кожен зареєстрований читач міг виставити собі рівень фільтру – хоч “мінус 5”, хоч “нуль”, хоч “плюс два”).
Така система діяла досить ефективно – зазвичай достатньо було виставити рівень фільтру “нуль”, щоб не читати сміттятипу відповідей на питання хто ж із учасників форуму є агентом КДБ, або уникнути маячні на кшталт “Украина или Киевская Русь?”. Але довелося її відключити і налагоджувати систему перевірки якості інформації в реалі.
Перші декілька днів після появи наметів в листопаді 2004-го на форумі часто творився маразм.
Хтось писав про "танки на підходах до Києва" і "колони бритоголових, які рухаються в напрямку Хрещатику". Тоді нам дуже допомогла “Нічна варта”, яка перевіряла ці “качки”, водночас допомагаючи добровольцям-спостерігачам під час другого і третього турів. Це була мережа добровольців (понад 200 людей і 70 авто в третьому турі), яку координував користувач під ніком “Дедді” - Олександр Попов.
Хочу підкреслити, що “Нічна варта” - це не бойовики із пляшками запалювальної суміші в багажниках. Партизан у 2004-ому – це не ефективно, зате людина із журналістським посвідченням і знанням виборчого законодавства – дуже дієво.
Місія “Майдану” була не у створенні підпільної армії, а в тому, щоб знайомити людей і надавати їм можливість спілкуватися напряму, і діяти.
Ви пригадуєте, як тоді всі стали цікавитися виборчим правом? У мене є знайомий, доволі нудний у побуті персонаж – але ви б бачили, як він азартно поводився, будучи спостерігачем на дільниці!
Система повідомлень в день голосувань, з гарячими телефонними лініями і можливостями писати про порушення через інтернет працювала на сайті з першого туру. Ми організували декілька міні-офісів, де були робочі місця, телефони і вихід в інтернет – в різних місцях Києва.
Ми готувалися так серйозно, що зараз аж трохи смішно – завдяки одній конторі в нас був запасний вихід в Інет через супутник (від активіста!), команда кур'єрів-велосипедістів на випадок повного відключення комунікацій (добровольці!) та міні FM-передавач, зібраний з електронного конструктора – радіус дії 1,5-2 км.
Навіщо нам був потрібен FM-передавач – тепер уже навіть важко сказати. Це був засіб відчаю на випадок акцій біля ЦВК. Одна з багатьох ідей – організувати безстрокову акцію біля ЦВК, якщо вибори тотально фальсиіфікують. Була домовленість із Миколою Томенком, який мав свій кабінет у будинку ЦВК (частину поверхів тоді займали депутатські приймальні), що ми занесемо своє радіо (особливо цікаво було б заносити – по частинам – саморобну двометрову антену, виготовлену з хвильовода, мотку дроту і пластикової каналізаційної труби :) ) і будемо транслювати пісні і промови для демонстрантів, якщо всі засоби зв'язку повимикають.
Але головним було не підпільне радіо, а легальний ненасильницький інструментарій. Ми – на власному практичному досвіді – виробили алгоритм охорони дільниць від провокацій. Збиратися гуртом, знайомитися з однодумцями, мілціонерами, нагадувати працівникам виборчкомів про відповідальність тощо. Пригадую класну пораду, яку хтось дав у коментах: “Просто разговаривайте с друзьями возле участков, желательно выгуливая бойцовских собак”.
Нагадаю, що після Мукачево був ризик того, що бритоголові можуть увірватися в дільницю, розгромити її і вкинути сфальсифіковані бюлетені. Перед першим туром протидія цьому здавалася дуже складним завданням, яке люди проігнорують. Але виявилося, що всі були готові – наш інструмент був на часі для суспільства. Часто навіть в Києві підозрілі молодики крутилися біля дільниць, але коли бачили там скупчення народу, десь дівалися.
Ще один креатив, створений “майданівською” спільнотою – адресна розсилка членам ДВК, де були допущені порушення під час першого і другого туру. Перед третім туром ми обробили повідомлення про порушення на місцях - вийшов список із приблизно 500 прізвищ членів комісій, з усіх регіонів – це лише ті, яких можна було ідентифікувати і знайти адреси. Один із активних форумчан “Майдану”, власник бізнесy з адресної реклами запропонував свої послуги.
Ми написали листа-попередження про кримінальну відповідальність за фальсифікацію на виборах, для більшого ефекту зробили бланк з логотипами одразу всіх організацій “Пора!” та емблемою сайту “Майдан”. Потім наш доброволець розіслав за кошти своєї фірми всі ці листи за призначенням.
Історія мала продовження – якийсь депутат-регіонал скаржився з трибуни ВР перед третім туром, що фашисти з “Пори” залякують учасників виборів – а там жодного залякування не було, лише текст типу “обережно, ми все бачимо – не порушуйте виборче законодавство, а то отримаєте стільки то і стільки то, по статтям таким то і таким”.
Перед другим туром, коли всі були на грані зриву, ми зробили сторінку англійською. Підтримка зовні – необхідна компонента для внутрішніх змін у країні. Переклад робили переважно українці з еміграції, які зголосилися на сайті. Вони випрошували давати їм переклади – бо вийти на Майдан не мали фізичної можливості. На англійську версію заходило не дуже багато відвідувачів, зате вони були “якісні” – західні ЗМІ і політики Європарламенту.
Після перемоги Ющенка чималенька спільнота, побудована за чотири роки, досить швидко почала розпадатися.
Це було природно, адже своєї мети спільнота досягнула – Кучма пішов геть. Один із законів розвитку спільноти – коли щезає зовнішній ворог, починається внутрішні конфлікти. Після перемоги щезла ціль – і це був початок закономірного кінця. Навіть не кінця, а перетворення спільноти на щось інше.
Хочу розповісти про кількох людей, які чимало доклалися до створення спільноти сайту, але зрештою пішли.
Ще з часів “України без Кучми” на сайті з'являлися статті від судді Юрія Василенка та його дружини, адвоката Тетяни Монтян. Ці люди не тільки забезпечили аналіз корупційного юридичного механізму, збудованого Кучмою і Медведчуком, але й постійно допомагали консультаціями. Василенко в 2002-му відкрив проти Кучми кримінальну справу. А в 2004-ому Монтян практично сама поїхала “в поле”, у проблемну Миколаївську область, і за кілька тижнів розбудувала мережу спостерігачів, поки місцеві опозиційні штаби дерибанили бюджети.
Ще в грудні 2004-го Монтян написала текст, де звертала увагу - рішення Верховного суду про третій тур проведене з порушенням процедури. Буква закону відступила перед духом справедливості, тому Монтян пропонувала чітко заявити, що мовляв, це революційний виняток, який більше не повториться.
Текст на “Майдан” зрештою поставили, але потім зняли – щоб “не зашкодити перемозі”. Тетяна виявилася Касандрою – Ющенко відчув, що якщо він “народний президент”, то на процедуру можна наплювати. І це наплювання на процедуру стало потім постійним алгоритмом для усіх політиків. Тож Монтян з того часу була на “Майдані” нібито в опозиції, а згодом пішла.
У 2002 році на адмінгрупу сайту вийшов Андрій Ігнатов – він умів працювати з інет-платежами і запропонував зробити збір коштів на сайт. Тоді ми вперше використали Pay Pal. Потім він став одним з нових членів адмінгрупи. Закінчилося це не дуже добре – у хлопця з'явився з часом комплекс “директора сайту Майдан”, почалися скандали з іншими учасниками адмінгрупи, і зрештою, він пішов - правда, було це вже після 2005, здається.
Інша учасниця адмінгрупи з “нового покоління” - Мар'яна Сварник - придумала схему, як налагодити волонтерську роботу – декілька десятків людей, які погодилися ставити новини, реагувати на майданівську редакційну пошту тощо. І адмінгрупі стало набагато легше. У новинарів був свій форум, де вони координувалися, і намагалися знаходити компроміси. Мар'яна пішла з сайту сама - з причин, які я досі не дуже розумію.
Хтось стомився. Хтось переріс, як йому здавалося. Хтось пішов з образою - як Авґусто, якому здалося, що на сайті з'являється диктатура - і повернувся жорстким ворогом.
Почалися дурні сварки – десь через півроку – між юлефанами і ющефанами, на яких раптом перетворилася значна частина нібито адекватних людей на форумі. Почалася говорильня замість справи. Тобто в окремих людей було розуміння, що треба стежити за владою, змушувати її виконувати обіцянки. Але нову мету, на котру були б готові працювати усі ми так тоді і не виробили.
Мій нік на "Майдані" - devrand. Десь iз кінця 2007 року я на сайті не дуже частий гість, хоча формально є учасником адмінгрупи і досі.
Фактично останній спільний проект “старої гвардії” - так званий Меморандум Майдану, підготовлений на початку 2005 року. Там були накинуті головні напрямки реформ, те, що треба робити.
Але от що цікаво – в той час як стара гвардія зайнялася особистими справами, а стара спільнота (принаймні частково) пересварилася між собою, “Майдан” не вмер.
Після Помаранчевої революції він існує вже п'ять років, а до неї існував тільки чотири! Механізм роботи новинарів, який налагодила Мар'яна Сварник, зберігся і розвинувся – і зараз сайт функціонує як ЗМІ, збирає кілька тисяч хостів щодня, і має свою спільноту, хоч і дещо іншу, ніж раніше.
Я багатьох не назвав. Інколи згадую своїх улюблених персонажів, які дуже багато зробили для створення тої атмосфери інтелектуального свята, спонтанних сеансів мозкового штурму, креативності, яка виникала на “Майдані”. "Пані", про яку я вже згадував. “НеДохтор” - майстер шукати в інтернеті, джерело дуже цінної інфи - його справжнє ім'я мені не відоме.
Думаю, що не треба говорити про те, в які спільноти перейшов “Майдан” чи яким буде “новий Майдан”. Спільноти будуть виникати завжди. Я не буду прогнозувати, на основі чого технічно, але це може статися будь-де, де є початкове ядро по-хорошому безумних людей. Зараз спільноти виникають у соціальних мережах. “Майдан” мав стратегічну мету, а зараз є багато локальних спільнот – та ж боротьба проти Нацкомісії з питань моралі, Збережи старий Київ, є спільнота, яка воює з блокувальниками коліс.
Для спільноти у рамках країни треба стратегічна мета.
Я зараз бачу одну мотивацію для створення такої спільноти – загроза військової агресії з боку Росії.
Три рівня залучення - зручне правило для побудови будь яких спільнот, і головне – воно діє. Перші – це ядро: ті, хто вважає мету справою свого життя; далі нерегулярні волонтери; далі зовнішнє коло – співчуваючі. І сильна спільнота – це активна міграція між цими колами, причому приходить до центру більше, ніж відходить.
Я думаю, що у випадку президентства Януковича виникнення таких спільнот є більш ймовірним, тому що він все таки обмежуватиме свободу і діятиме прямолінійно. А з Тимошенко буде по-іншому. Вона все буде робити не менш жорстко, але її вміння піаритися, тактичний метод міняти заяви щотижня доволі успішно затирає пам'ять виборців, яка й без того не надто глибока.
Для спільнот, які переслідують довгострокову мету, найменш пристосована платформа, на мою думку - це твітер. Щоправда, він дуже добре підходить для миттєвого оповіщення А найкращий спосіб координації, як на мене, це модель Usenet'у: стара добра група розсилки або форум з гарною модерацією, що сприяє дискусії.
