Н

Німеччина має сотні програм фінансової підтримки бізнесу. Особливо експортерів

Другий рік поспіль Німеччина отримує неофіційний титул чемпіона світу з позитивного сальдо зовнішньої торгівлі. Торік року німці продали товарів по всьому світу на +287 млрд доларів більше, ніж завезли до себе іноземних товарів. На другому місці опинилися Японія (сальдо у +203 млрд доларів), а найбільший експортер світу, Китай, виявився лише на третьому місці — німці випередили в цьому показнику китайців удвічі (сальдо китайців "тільки" +135 млрд доларів). Німці давно знають: щоб завалювати світ своїми товарами, потрібно підтримувати власні фірми державними грошима.

Автор: Антон Павлушко

Експортна орієнтованість економіки Німеччини та велике позитивне торговельне сальдо є однією з проблем єврозони й економіки ЄС. Роками німецька політика допомагає місцевим підприємствам виходити на іноземні ринки й намагається боротись за роль економічного локомотива та домінанта в Європі.

Але перш ніж виходити на світові ринки, німецькі фірми мають стати на ноги у себе вдома. Підтримка приватних ініціатив і розбудова німецьких фірм є одним із завдань німецького уряду. Як їм це вдається?

Фонди Європейського Союзу

Німецьким фірмам дуже пощастило, адже фактично вони можуть сподіватися на три великих джерела фінансування. Німеччина є членом ЄС — а отже, на неї поширюються всі програми ЄС щодо підтримки малого та середнього бізнесу.

Внесок німців у бюджет ЄС становить 23,2 млрд євро — від цієї суми німці отримують назад близько 10 млрд євро (дані щодо бюджету 2016 року). З року в рік ці дані змінюються на кілька відсотків, але загалом Німеччина має негативне сальдо щодо виплат до бюджету ЄС — перебування в європейській сім’ї коштує німцям від 10 до 15 млрд євро на рік.

Великі трансфери до Брюсселя стали однією з причин Brexit-а. У Німеччині цю тему теж час від часу порушують у пресі й використовують на виборах.

Але за 10 млрд євро, що Німеччина отримує з ЄС, точиться справжня боротьба. 62,55% іде на підтримку сільського господарства (6,31 млрд євро), 13% — на розвиток місцевих проєктів (1,35 млрд євро), 19% — на дослідницьку діяльність (1,98 млрд євро).

Дотації для сільського господарства є важливим інструментом впливу на політику збоку німецького уряду. Німецький уряд намагається підтримувати сільське господарство і штучно тримати ціни на продукти харчування на стабільному (низькому) рівні. Стабільні ціни на їжу є певним впровадженням римського принципу "хліба та видовищ". За дешевий "хліб" відповідає держава, яка рясно дотує сільське господарство.

Окрім прямого фінансування з бюджету ЄС, є також програми підтримки з боку інвестиційних фондів ЄС. Для молодих підприємців є можливість отримати кредити на пільгових умовах до 100 тис. євро або гарантії від ЄС — так звані ERP-Gründerkredit — StartGeld. Ідеться про фінансування з програм COSME (EU programme for the Competitiveness of Enterprises and Small and Medium-sized Enterprises, SMEs) та від Європейського інвестиційного банку (European Fund for Strategic Investments, EFSI).

Для розвитку інновацій і підтримання досліджень є програма ERP (European Recovery Programme), що забезпечує дешевими кредитами малі й середні підприємства для закупівлі техніки чи фінансує розробку програмних систем.

Сюди може підпадати оновлення парку комп’ютерів на фірмі, закупівля нового софту чи розроблення систем автоматизації.

Для підтримки стартапів чи молодих підприємців є безліч фондів і програм, які частково фінансують з різних фондів ЄС і частково з державних фондів.

Наприклад, програма Coparion для молодих фірм, підтримка регіональних проєктів INTERREG та багато інших.

У самому ЄС точиться певна боротьба за розподілення цих фондів, і кожна країна бореться за лобіювання власних інтересів, висування "своїх" єврокомісарів та єврочиновників на відповідні посади.

Федеральна підтримка

Німеччина є країною з федеральним устроєм з чітким поділом на федеральні та земельні програми, закони й уряди.

Майже кожне федеральне міністерство має програми підтримки для бізнесу — тут буде все: від підтримки сільського господарства (приклад — купівля нового енергоефективного трактора) до забезпечення пільговими кредитами (див., наприклад, пошук по більш ніж 300 програмах фінансування та грантах від Федерального уряду, федеральних земель та Європейського Союзу, програми Федерального міністерства освіти та наукових досліджень, програми Федерального уряду).

Часто в таких програмах партнерами є одразу кілька міністерств. Так, наприклад, міністерство економіки, закордонних справ та зовнішньої торгівлі через програму AUMA допомагає німецьким компаніям брати участь у міжнародних виставках.

Окремо треба відзначити, що велику увагу приділяють підтримці експортерів — тут і спеціальні програми для підтримки аграрних експортерів чи загальні програми для виходу на іноземні ринки (BMEL-Exportförderprogramm).

Для допомоги молодим підприємцям є окрема програма EXIST — тут ідеться про стипендії, консалтинг і фінансову допомогу на старті бізнесу.

Між міністерствами є неофіційне змагання за федеральний бюджет — що більше грошей генерує для економіки певне міністерство, то більшою буде бюджетна частка наступного року.

Окрім міністерських програм, що працюють у рамках бюджету міністерства, також є федеральні фінансові установи, що займаються фінансуванням проєктів.

Насамперед ідеться про KfW (Kreditanstalt für Wiederaufbau, дослівно "Кредитна установа для відновлення") — спеціальний державний банк розвитку, який було засновано після війни для відбудови німецької економіки та частково профінансовано через План Маршалла.

Це третій за розміром банк Німеччини з загальними активами близько 500 млрд євро.

Для підтримки сільського господарства є окремий банк федеральний Landwirtschaftliche Rentenbank (дослівно — Сільськогосподарський пенсійний банк) — загальні активи банку, що підтримує німецьке сільське господарство, перевищують 90 млрд євро.

Підтримка на регіональному рівні

Окрім федеральної підтримки, підприємці можуть сподіватися на різноманітні регіональні програми фінансування. В кожної федеральної землі (Bundesland — "федеральна земля", аналог "області" в Україні) є теж свої міністерства, що мають власні локальні програми. Бюджети та різноманіття програм залежить від земельного бюджету.

Наприклад, у Баварії є окрема програма Digital Bonus — підтримка з упровадження IT-рішень, дешеве кредитування та часткове покриття витрат до 2 млн євро.

Скажімо, 460 тис. євро на рік баварські чиновники виділяють на підтримку та розробку навчальних комп’ютерних ігор.

Або ж земля Північний Рейн-Вестфалія організовує конкурс CreateMedia.NRW — спільна програма місцевого уряду та фонду регіонального розвитку ЄС з загальним бюджетом 40 млн євро.

І таких програм безліч у кожній з 16 бундесземель у Німеччині. Важливу роль у цьому відіграють місцеві філіали Торговельної палати (IHK, Industrie- und Handelskammer). Часто вони стають певним медіатором між державою та підприємцями й надають велику кількість корисної інформації для підприємців.

Також кожна бундесземля має власний банк реконструкції та розвитку, що працює за зразком федерального KfW-банку. Тобто це ще 16 регіональних банків, що допомагають тільки місцевим компаніям. Тут уже все залежить від потужності кожної землі окремо — це можуть бути великі банки на кшталт NRW.Bank (Північний Рейн-Вестфалія, сукупні активи у 142 млрд євро) чи L-Bank (Баден-Вюртемберг, 70 млрд євро), або маленький SIKB (Saarländische Investitionskreditbank) найменшої бундесземлі Саар з сукупними активами у 1,5 млрд євро.

Висновки для України

Залучення допомоги держави є важливою складовою розвитку багатьох галузей економіки Німеччини. Певною мірою це можна вважати розумною плановою економікою. З одного боку, держава намагається не заважати приватним ініціативам. З іншого — кожну приватну ініціативу можна підтримати відповідними програмами з фондів ЄС, федеральними коштами чи регіональними програмами.

Однак для реалізації всіх цих красивих ініціатив треба окремо відзначити, що економіка Німеччини є однією з провідних економік світу, тому держава може собі дозволити виділяти сотні мільярдів євро на розвиток певних проєктів. Проте найголовніше те, що на рівні відносин держави та приватних підприємств є не тільки гроші, а й розуміння, що загалом держава і підприємці працюють на спільну справу. Було б розуміння, а гроші знайдуться.

Інші країни

Таку політику застосовує не тільки Німеччина. У книжці "Чому Азії вдалося" автор детально описує, як Китай, Південна Корея, Японія та Тайвань вирвалися з бідності завдяки продуманій державній підтримці експортерів.

Також автор на прикладах інших країн, які не досягли успіху, пояснює, як НЕ ВАРТО підтримувати вітчизняного виробника. Дуже короткий опис — ідея з книжки.

досвід уряд експорт економіка дотації німеччина

Знак гривні
Знак гривні