7 днів у морській піхоті. День перший - гуртожиток, їдальня й інтимне життя контрактника
Cпецкор ZaUAorg Анатолій БОНДАРЕНКО прибув у місце розташування наших морпіхів у Феодосії - оформив поселення, розпакував рюкзак і дістав ноут...
Вечір перший
Крим зустрів ніжною туманною поволокою над полями і дрібним дощем. В Джанкої ми з фотографом Льошею Гончаровим пропустили свій автобус на Феодосію, тому що дбали в першу чергу про те, як набити свої шлунки.
"Останній рейс був півгодини тому" - сказала нам касирка. Аякже, півгодини тому ми лише починали їсти борщ в привокзальній кав"ярні. "Спробуйте потягом з приміського вокзалу".
Зрештою, добралися "на собаках". Через чотири години і одну пересадку ми підЇзджали до Феодосії. Настрій значно покращився після того, як стало відомо, що в частині нас уже чекають.
На КПП матросик в чорному професійно стрельнув у Олексія цигарку. Матросик - тому що в батальйоні рядові морські піхотинці рахуються матросами, а офіцери мають сухопутні звання.
Двоє з присутніх вояків були в камуфляжі, - однак він вважається менш статусним, ніж чорна форма.
Черговий повів нас до заступника командира батальйону майора Юрія Єрьоменка. На плацу відбувалося шикування особового складу, бійці коротко подивилися на двох цивільних з великими рюкзаками, однак жодної зацікавленості не виявили.
Бесіда в кабінеті у майора, під час якої ми встигли поговорити про десять різних тем, від нестачі палива у цьому році, до відмінностей між міністрами Гриценком і Єхануровим, зайняла близько години.
Юрій обіцяв познайомити нас із священником, який окормлює частину. Батюшці 32 роки, він здав офіцерський норматив у бігові на 10 км та підтягується двадцять п'ять разів.
Майор - справжній військовий, який не знає слова "неможливо". Під час бесіди він декілька разів повторює, що "все можна вирішити", робить кілька телефонних дзвінків, отримає пару у відповідь - і таки вирішує усі наші проблеми щодо вечері то ночівлі.
Поїли ми в солдатській їдальні - з євроремонтом і великим телевізором на стіні. "Спробуйте солдатський харч" - сказала нам жіночка, що принесла нам тарілки. Вона цивільна, як і всі працівники в столовці - з часів міністра Гриценка наші вояки вже не займаються виготовленням їжі, це роблять залучені приватні структури.
"Раніше приходив вагон гороху. і солдат їв його тиждень, три рази на добу, на сніданок, вечерю і на обід. Приходила гречка - три рази на добу їли гречку. Зараз з"явилася різноманітність, вибір з"явився" - Єрьоменкові явно подобаються такі зміни. Картопляне пюре, пів-помідора, смажена морська риба і трохи вершкового масла на скибці білого хліба після подорожі смакують просто супер.
Після цього майор провів нас до гуртожитку контрактників, і показав кімнату, де ми будемо спати цю ніч. Кімната відносно чиста, з ремонтом, високою стелею та жалюзі на вікні. Саме з неї я і пишу цей перший міні-репортаж.
"Ні, дівчину контрактник сюди може привести, однак якщо це робити місяць підряд, йому розкажуть, у чому він неправий" - відкриває нам правила співмешкання у суворо чоловічому оточенні майор.
Завтра з шостої ранку - фізична підготовка. Подивимося, на що це схоже. І спробуємо злити перші фотки. Тепер холодний душ - і спати.
Про проект "7 днів у морській піхоті" читайте тут
