Що на допиті у суді сказав нового і про що відмовився говорити Шуляк, командувач ВВ часів Майдану

У Святошинському районному суді міста Києва відбулось чергове засідання у справі 48 загиблих протестувальників на вул. Інститутській 20 лютого 2014 року. Свідком зі сторони захисту виступав командувач внутрішніх військ часів Майдану Станіслав Шуляк. Після засідання він повідомив на прес-конференції, що погодився виступити у суді, щоб «допомогти» обвинуваченим беркутівцям.

Варто пояснити. До складу ВВ входив спецпідрозділ «Омега», яким теоретично і міг керувати Шуляк. «Беркут» має інше підпорядкування. Але «Буркут» часто діяв у парі із солдатами внутрішній військ.

Під час суду Шуляк називав події на Майдані державним переворотом, а говорячи про тих чи інших українських посадовців, додавав епітет «так званий» до назви посади. Ймовірно, найлогічніше його показання сприймати саме через цю призму.

Свідок говорив багато, рубленими фразами військового канцеляриту. Він часто погоджувався відповідати на питання, проти постановки яких протестували адвокати обвинувачених.

Деталізував, але лише різноманітні правила, схеми роботи, положення, статути і настанови, тобто розповідав «як би мало бути». Натомість уникав прізвищ, прив’язок подій до часу і місця, уточнень розташування підрозділів, конкретного змісту наказів і доповідей.

Версія про стрілків у готелі «Україна»

Генерал внутрішніх військ мав свій пунктик: він неодноразово вказував, що вогонь по протестувальниках на Інститутській вівся не силовиками, а невідомими з вікон готелю «Україна».

20 лютого 2014 року. Біля Жовтневого палацу невідомий підрозділ силовиків у чорному стріляє по протестувальниках

Про це йому буцімто доповідали чергові, яким у свою чергу доповідали зі спостережних пунктів, розташування яких Шуляку, за його словами, невідоме (пізніше він назвав один з них – Жовтневий палац).

При цьому жодних доповідей про ведення вогню з боку силовиків від цих спостерігачів, каже генерал, не надходило. Хто був спостерігачами і черговими, які акумулювали інформацію, він також не знає.

Щодо конкретних точок стрільби з «України», Шуляк каже розмито про «верхні поверхи» - знову-таки, зі слів спостерігачів. Сам він очевидцем подій, за його власним визнанням, не був, і буквально передає інформацію через «треті руки».

Він - третя ланка свідчення: після очей неназваних спостерігачів, які начебто бачили стрільбу з «України», і чергових на командному пункті, яким спостерігачі доповідали.

Екс-командувач визнає, що чіткої позиції стрільців не зафіксовано. Буцімто, діяли страшенні професіонали, «кожен постріл яких був заздалегідь порахований», і які жодного разу не повторювали постріл з однієї і тієї самої позиції.

Доказом своєї теорії Шуляк вважає те, що спецпідрозділ ВВ «Омега» не допустили в готель «Україна» разом з «Альфою» для його "огляду".

Нагадаємо, що на той момент на Інститутській вбили близько півсотні протестувальників силовики в чорній формі. І «Омега», і «Альфа» мають форму такого ж кольору і на момент бажання «оглянути» готель були озброєні.

Чому мітингуючі протидіяли доступу озброєних силовиків у готель, в якому було обладнано медпункт (та внаслідок дій силовиків – тимчасовий морг)? Здавалось би, відповідь лежать на поверхні.

Але Шуляк вважає це залізним доказом того, що у готелі «Україна» були снайпери, і що ті протестувальники, які блокували вхід до будівлі, знали про це і таким чином прикривали їх.

За версією самого ж Шуляка, ці снайпери розстріляли протестувальників на Інститутській.

Виходячи з викладу генерала, активісти в будівлі «України» одночасно намагались врятувати розстріляних на Інститутській і прикривали від «Омеги» і «Альфи» стрільців, які це зробили.

Як терпів Беркут

Аби судити про міру об’єктивності Шуляка, варто розуміти, як він ставився до сторін конфлікту і як загалом оцінює те, що сталось.

Щодо обвинувачених зокрема і «Беркуту» взагалі, екс-командир ВВ має особливий сантимент:

«ніякої агресії від «Беркуту» і ВВ до протестуючих не було, ми терпіли». І лише коли «події виходили за межу», «коли наші товариші горять і в крові», силовики «діяли на свій захист».

Жодної агресивної дії на адресу протестуючих працівники МВС першими ніколи не робили, вважає генерал.

1 грудня на Банковій "Беркут" жорстоко побив випадкових людей

Прокурор: Ви кажете, що підсудні виконували свої службові обов'язки. Звідки Вам відомо, що конкретно вони робили у той день?

Шуляк: Всі представники силових структур виконували свої службові обовязки.

Прокурор: Я уточню - звідки вам відомо, що саме вони робили?

Шуляк: Я навіть не знаю, чи вони там були. Але з упевненістю кажу, що вони з честю виконували свій обов’язок .

Оціночних суджень про протестуючих екс-командир ВВ намагався не робити. Але як він їх сприймав тоді і зараз, можна зрозуміти з його ж аналогій.

«Настрой серед правоохоронців був такий: ми все зробим, щоб вирішити це мирним шляхом. А протестувальники нічого чути не хочуть, і по-мирному вирішувати не можуть. Я, щоб стриматись, то вмикав собі фільм “Государственная граница”, де [головним героям] також заборонялось відповідати на провокації гітлеровської Німеччини».

Прокурор: Чи відрізняли ви протестуючих і "тітушок"?

Шуляк: Бачив протестуючих і бійців. Жодної особи з характерними ознаками тітушок я не бачив. Це були невидимі тітушки якісь. Зіткнень з тітушками я і мої підлеглі не зафіксували.

Прокурор: В Маріїнському парку знаходились тітушки чи протестуючі?

Шуляк: В Маріїнському парку знаходились мирні люди, які приїхали підтримати нас в нашій правоті.

Прокурор: Чи відомо вам, що у Маріінському парку знаходились озброєні люди, схожі на тітушок?

Шуляк: Я не бачив

18 лютого 2014 року. Тітушки в Маріїнському парку

Кількість вбитих за час протистояння Шулякові не відома - ані демонстрантів, ані силовиків. Щодо протестувальників - він пам’ятає, що першим загинув Нігоян, але не пам’ятає коли. Всього протестувальників, на його думку, загинуло близько 70.

При цьому Шуляк називає неправильну цифру і щодо силовиків. Він каже, що з листопада 2013 по лютий 2014 в ході акцій протесту загинуло 23 правоохоронці. Натомість і самому МВС, і слідству відомо лише про 13 загиблих у зв’язку з протестами силовиків у цей період.

Події на Банковій 1 грудня

Нагадаємо, що тоді, використавши як привід дії групи радикалів, які намагался прорвати кордон біля АП, "Беркут" жорстоко розігнав мирну демонстрацію і по-звірячому бив мирних протестувальників, які не встигли утекти.

Головна лінія Шуляка щодо подій 1-го: жодних спеціальних планів протидії мітингувальникам не було, як і особливих наказів, а все, що робили бійці ВВ – вони робили ледь не автономно, виходячи зі своїх обов’язків, орієнтуючись по ситуації відповідно до статуту, закону та інструкцій.

Зокрема, така лінія проглядається у твердженні Шуляка, що вулиця Банкова була заблокована бійцями ВВ не за чиїмсь наказом, а за рішенням молодших командирів на місцях.

Щодо особового складу під Адміністрацією президента - начебто це були патрулі, які несли службу в штатному режимі, і побачивши дії мітингувальників, діяли на власний розсуд і по ситуації.

Те саме стосується його відповідей щодо наказу на застосування спецзасобів – «таких наказів не давав, їх застосування регулюється законом».

Питають про усний чи письмовий наказ на участь ВВ у подіях 1 грудня — ухиляється від прямої відповіді.

Прокурор: правильно розумію, що письмового чи усного наказу не було?

Шуляк: його не було і він не потрібен.

Така інтерпретація потрібна для того, щоб розвалити схему виконавці-організатори-замовники, заперечувати існування конкретного задуму, плану його виконання і звести все до окремих дій окремих людей, ну максимум перевищення повноважень якимось окремим сержантом, позбутись букету важчих статей та низки посадових злочинів.

Однак, генерал раз-по-раз проговорюється і в його свідченнях існує безліч моментів, які вказують саме на накази, плани ти координацію дій силовиків. Зокрема, він свідчить, що:

• Прийнято рішення про підсилення патрулів. «Посилення відбулось в момент початку безладів на Майдані. Тоді була вказівка посилити патрулі»

• Згадує про розподіл території між силовиками – «на ввіреній мені території були припинені спроби масових безладів», «Приміщення КМДА знаходилось не в моїй зоні відповідальності».

• Існував оперативний задум зачистки Банкової і затримання присутніх протестувальників: «Щоб припинити ці дії, потрібні були основні сили. Тому очікували прибуття підкріплення. Щойно накопичили необхідні сили — затримали мітингуючих».

• Віддавав накази, наслідком яких стало застосування спецзасобів (світлошумові гранати) у гущі людей: «Щодо трактору — я дав команду вивести його з ладу будь-яким способом. Закидали світлошумовими гранатами. Іншого способу не було, трактор був оточений людьми».

Ця лінія збережеться у його свідченнях і щодо наступних епізодів. Як і подальше озвучення фактів, які їй суперечитимуть.

Штурм Майдану в ніч з 10 на 11 грудня

Тоді Беркут і Внутрішні війська намагалися «виштовхати» протестувальників з Майдану без брутального побиття. Обгрунтування дій силовиків 10\11 грудня пішло недалеко від «Йолки» 30 листопада. І хоч спочатку Шуляк ще тримався лінії про очищення дороги від сміття, наприкінці таки втратив пильність і таки засвітив справжню задачу.

Шуляк: Неможливо було проїхати пожежним, швидкій. Зазначалось, що будуть задіяні комунальні служби для прибирання цього сміття.

Горошинський (захист "Беркуту"): Вам вдалось звільнити вулиці, якщо ні, то чому так сталось?

Шуляк: В ніч з 10 на 11 число всі ці барикади були прибрані.

18 лютого

Тоді Тучинов повів Майдан у так званий «Мирний наступ», який вилився у побиття демонстрантів і контратаку силовиків на Майдан та знесення ряду барикад. Цього дня відійшли у кращий світ чимало людей.

Запитання щодо 18-го лютого зі сторони захисту обвинувачених беркутівців переважно стосувались кількості загиблих силовиків та причин їхньої смерті. Представників потерпілих та прокуратуру у першу чергу цікавили накази на видачу бойової зброї та рішення про застосування спецпідрозділу «Омега».

За словами Шуляка, рішення про застосування Омеги було прийнято ним після того, як загинуло п’ятеро бійців ВВ. За його словами, у підрозділів, які несли службу в штатному режимі, не було зброї (окрім помпових рушниць Форт-500, які він вперто називає спецзасобом і стверджує, що про стрільбу мисливськими набоями з «Фортів» йому не відомо).

Тож «Омегу», у якої є вогнепальна зброя, оскільки вони несуть службу в режимі бойового чергування, він вирішив залучити на випадок виявлення озброєних людей і необхідності їм протидіяти.

Щодо загиблих п’ятьох бійців ВВ, Шуляк каже, що вони загинули в Урядовому кварталі, від вогнепальних поранень, ймовірно у рукопашних сутичках, від пострілів з короткоствольної зброї. Винними у їх загибелі він вважає «протиборствуючу сторону». Однак з місцем і часом загибелі у генерала дещо не сходиться.

Щодо місця загибелі бійців, він називає «перетин Банкової і Липської», «перетин Банкової і Шовковичної», (таких перетинів не існує, Банкова, Липська, і Шовковична – паралельні вулиці).

Також місцем загибелі ВВшників він називає «перетин Кріпосного провулку та вулиці Грушевського». Таке перехрестя існує, і у цей день на ньому загинуло щонайменше троє протестувальників від вогнепальних поранень – у їх вбивстві підозрюють беркутівців, зокрема Бєлова та Гончаренка, у «Фортах» яких знайдено сліди свинцю від мисливських куль.

Відповідаючи на інше питання, Шуляк вказує події біля офісу «Партії Регіонів» (офіс захопили протестувальники і там виникла пожежа) в урядовому кварталі місцем загибелі бійців ВВ.

Але 18 лютого хронологія загибелі бійців ВВ виглядає так: двоє бійців – близько 17:00, двоє – близько 21:00, ще один – близько 22:00. Тобто:

• На момент першого загиблого бійця ВВ о 17:00 сутичок в Урядовому кварталі уже не було, його було повністю зачищено від протестувальників.

• Події біля офісу «ПР» і на Кріпосному провулку трапились на кілька годин раніше, ніж загинув перший боєць ВВ.

• Станом на 17:00 силовики вже оточували «Український Дім» та розгортали позиції біля самого Майдану – під Жовтневим палацом, над «Глобусом».

Особливо дивним виглядає така плутанина екс-командира ВВ з часом та місцем загибелі його бійців з огляду на те, що під час допиту Шуляк зазначає: «моя задача була дати якомога більше інформації про місця вбивств і характер поранень».

Окрім того, якщо Шуляк справді прийняв рішення на застосування «Омеги» після загибелі п’яти бійців, то таке рішення мало бути прийнято після 22:00, тобто після загибелі п’ятого бійця ВВ. Натомість, за деякими даними, представники спецпідрозділу «Омега» прибули на позиції силовиків близько 18:00.

На питання щодо конкретних підрозділів, свідок каже, що - окрім київської «Омеги» - були спецпідрозділи ВВ з Донецька, Криму, Олександрії та Івано-Франківська.

Шуляк: перший раз отримані поранення, які привели і до смерті - 18-го числа. Загинули як бійці ВВ, так і співробітники МВС ["Беркут"].

Горошинський: де саме і за яких обставин це відбувалось? З прив’язкою до місця, часу і способу вчинення.

Шуляк: я можу дати таку інформацію щодо бійців ВВ. Про загиблих співробітників підрозділу “Беркут” я не можу, до мого величезного жалю та сорому, я не можу сказати місце, де це було здійснено. Загибель бійців ВВ відбувалась переважно на перетині вулиці Банкова та Шовковична, перетині вулиць Банкова та Липська, Кріпосний провулок та Грушевського.

***

Шуляк: Силами підрозділів ВВ і міліцїі весь цей натовп протестуючих було витіснено назад в бік Майдану. При цьому частина протестуючих нанесла збиток будівлі офісу Партії регіонів, підпалила його, і за даними оперативних зведень, всередини загинули люди. Як раз під час цих подій і загинули співробітники ВВ.

Відповідаючи на питання про 18 лютого, генерал ВВ також сказав, що протестуючих було «витіснено на Майдан», «відігнано назад на Майдан» і що «координація заходів здійснювалось головним управлінням МВС міста Києва».

(Про запровадження АТО)

Шуляк: Мені як керівнику ВВ ніяких розпоряджень ні в усному, ні в письмовому вигляді про такі заходи не надходило.

Горошинський: тобто, вам не відомо, що такий режим запроваджувався?

Шуляк: еее…

Адвокат Шуляка: свідок вже відповів на це питання.

20 лютого

Це день розстрілу Небесної сотні. Загальна лінія свідчень Шуляка щодо подій 20 лютого досить суперечлива: з одного боку, його бійці діяли по обстановці, без окремих наказів, ситуативно. З іншого боку, раз-по-раз виникають згадки про накази і керування боєм з командного пункту.

Найімовірніше, це пов’язано з усе тією ж причиною – відійти від схеми посадового злочину, в якій є замовники, організатори і виконавці, певна злочинна група з розподіленими ролями. Окрім того, заперечення задуму та плану операції, її координаційного центру створює труднощі для доведення мотиву і складу злочину.

Можна також припустити, що заперечення координації між силовиками дає маневр для лояльних стосовно інших підрозділів свідчень у стилі «не бачив, не знаю, не впізнаю» і сподіватись на взаємність у разі аналогічного судового процесу.

Ранок 20 лютого, за версією Шуляка, для нього виглядає так. Спершу йому доповідають про роздачу невідомими автоматів з Жигулів на вулиці Заньковецької.

Потім його спостерігачі фіксують обстріл силовиків з консерваторії. Він віддає наказ підрозділам Внутрішніх військ відійти по Інститутській угору. У той же час інші підрозділи ВВ, з Жовтневого палацу, також почали відхід угору, але це було «ситуативне рішення командирів на місцях», без його наказу.

Чому Шуляку може бути так важливо, що з Жовтневого підрозділи відходять за власним рішенням? Бо саме прикриттям їхнього відходу виглядають на відео дії силовиків з жовтими пов’язками, які ведуть від Жовтневого палацу вогонь з автоматів по протестуючим.

Шуляк, звісно ж, «не знає», що це за підрозділ, «не впізнає» їх і жодним чином ні він, ні його підрозділи з жовтопов’язочниками «не координуються».

Слідство вважає, що автоматники з жовтими пов’язками – це «чорна рота» «Беркута», на чолі з командиром роти Дмитром Садовником. Шуляк під присягою спершу заперечує знайомство з ним, але прокурори озвучують дані про телефонні дзвінки між Шуляком та Садовником. Аброськін, Зінченко, Тамтура і Маринченко з «чорної роти» знаходиться на лаві обвинувачених у цьому суді.

З тих же причин він не дуже радіє великій кількості питань про те, які конкретно підрозділи ВВ були у Жовтневому палаці в ніч на 20 лютого. Він називає будівлю «пунктом обігріву та надання медичної допомоги», і заперечує, що Жовтневий утримував якийсь конкретний підрозділ – мовляв, по черзі там відігрівались і відпочивали всі.

Окрема історія з перехрестям Інститутської та Ольгинської, яка не дає спокою ні адвокатам беркутівців, ні представникам потерпілих. Саме там знаходилась барикада, яка слугувала ще одним рубежем для ведення вогню відступаючими силовиками.

І саме на цю точку відійшли відступаючі бійці ВВ, в тому числі з Жовтневого палацу, де була озброєна «Омега». На предмет розташування на перехресті Інститутська\Ольгинська «Омеги» не запитав Шуляка у цьому судовому засіданні, певно, тільки лінивий.

Закревська(представник потерпілих): скільки осіб з Омеги знаходились в ніч на 20 у Жовтневому? Вся «Омега»?

Шуляк: ні, тільки від 30%-60%

***

Галабала (представник потерпілих): чи була «Омега» в районі перехрестя Інститутська\Ольгинська?

Шуляк: так, частина підрозділу там була.

Адвокат: в який період часу?

Шуляк: не можу сказати, це ситуативна обстановка, залежить від подій навколо, приймають командири рішення про заняття тих чи інших позицій.

Адвокат Шуляка: наказу від вас саме зайняти це місце не поступало? Рішення командирів?

Шуляк: так

***

Варфоломєєв (захист беркутівця): чи відомо вам про знаходження озброєних вогнепальною зброєю спецпідрозділів ВВ[це і є «Омега»] 20 лютого на перехресті Ольгинська\Інститутська і Банкова, починаючи з 9 ранку?

Шуляк: в цьому районі розташовувались чергові підрозділи спецпризначення, озброєні вогнепальною зброєю, для можливості їх задіяння у випадку застосування зброєю зі сторони протестуючих.

***

Варфоломєєв (захист беркутівця): З якої причини співробітники МВС почали відступ 20 лютого вранці по вулиці Інститутській вгору, вам відомо?

Шуляк: […] Щоб не дати продовжувати вести вогонь по беззахисним людям, я дав команду відійти на рубіж Ольгинська\Інститутська.

***

Адвокат беркутівця: 20 лютого, «Омега» і інші підрозділи на Ольгинській — в чому була їх задача?

Шуляк: задача - явно агресивно налаштованих людей не пропускати до державних будівель.

***

Дейнека (представник потерпілих): Хто на Інститутській виконував ваш наказ по відходу до Ольгинської, Банкової, прізвища командирів?

Шуляк: Ніколенко і Клімчук найстарші.

Головне питання цього діалогу - хто давав наказ на відхід до рубежу Ольгинська\Інститутська. Якщо коротко, то Шуляк один раз каже, що давав наказ, інший - що не давав. Також він то каже, що Омега там діяла на свій розсуд, то вказує, що мала задачі.

Врахуйте, що «Омега» є підрозділом ВВ. А Ніколенко і Клімчук керували і звичайними підрозділами, і «Омегою». І що частина «Омеги» була у Жовтневому, але є ще інша частина. І що відхід вгору по Інститутській проходить повз Жовтневий.

Доповнено 7.12 о 14.09 Фото 18 лютого 20014 року під час штурму Майдану. Судячи з форми, шолому і зброї - людина у чорній формі найімовірніше - з "Омеги", вона теж з автоматом

Схоже, що найбільше некорисно Шуляку признаватись у двох речах:

• у власній команді на відхід з Жовтневого, який прикривали жовтоповязочники з автоматами;

• у перебуванні «Омеги» за його наказом («не пропускати явно налаштованих агресивно людей», наприклад) на перехресті Ольгинської\Інститутської у той час, коли там були зафіксовані невідомі стрілки, які стріляли по протестуючим.

Він поки що і не признається. Але після цих свідчень, здається, саме час переглянути недооцінену роль «Омеги» у подіях 20 лютого. Існує велика ймовірність, що їхня роль у розстрілах може поступатись вагомістю лише беркутівській «чорній роті».

Прокурор: чи відомо вам про застосування вогнепальної зброї бійцями ВВ?

Шуляк: докладов о использовании огнестрельного оружия личным составом не поступало.

***

Шуляк: Я не бачив, щоб бійці стріляли. Я бачив, що по бійцям стріляли.

Суддя: суд просить вас надати відповідні докази

Розповідаючи про події 20 лютого, Шуляк також не забуває нам нагадати про горизонтальну систему автономно діючих бійців ВВ, які не потребують наказів навіть у найскладніших ситуаціях:

Шуляк: Всі необхідні функції військ для виконання ними своїх службових обов’язків визначені законом про міліцію, і це не потребує віддання якихось окремих наказів.

Проте на керування боєм, накази та розпорядження можуть вказувати наступні свідчення Шуляка:

• Наказ про відхід підрозділів. «20 лютого – відхід почався за моїм розпорядженням (по вул Інститутській вгору)»;

• Формулювання задач підрозділам: «Задача: явно агресивно налаштованих людей не пропускати до державних будівель».

• «Управління військом» з Адміністрації президента: «Переніс його [командний пункт] в одне з приміщень АП. Прибув туди близько 10 ранку, звідти вів управління військами цілий день. Приймав доповіді, віддавав розпорядження. Ввечері відбув назад в Главк, десь близько першої ночі».

• Розпорядження по стрільбі на ураження: «поставив задачу — при виявленні осіб, які ведуть вогонь — припинити ці дії аж до застосування зброї». Мова йде про консерваторію, за його словами, через задимленість від цієї ідеї пізніше відмовились.

Як покидав країну

Шуляк каже, що покинув Київ з одним з регіональних підрозділів ВВ. Майже одразу йому стало відомо, що «опозиція розшукує його». Він у той час знаходився у одній з лікарень Харкова під чужим іменем, яке відмовився називати суду.

Там він дізнався про призначення на свою посаду Полторака. Цю подію він називає «зрадою в середовищі генералів ВВ». Отримавши підтвердження того, що перебуває у розшуку, виїхав у бік кордону.

Шуляк: В ніч з 26 на 27 я прибув на КПП на кордоні з РФ, був приємно здивований, що офіцери-прикордонники знали мене в обличчя. Вони могли лише поспівчувати мені. Без жодних перешкод вони мені дозволили покинути територію України.

Що нового сказав екс-командувач ВВ

Шуляк розповів, що на вулиці Заньковецької близько 8 ранку його спостерігачі нібито зафіксували роздачу зброї людям у цивільному, візуально класифіковали як автомат Калашнікова. За його словами, роздача відбувалась з автомобіля Жигулі 5 чи 7 моделі.

Номер автомобіля, фото чи відеофіксацію цієї події він суду не надав. Шуляк також відмовився називати прізвища спостерігача, уточнюючи, що він належить до силових структур і досі працює.

Окрім того, генерал розповів, що йому телефонували з партії «УДАР», пропонуючи за матеріальну винагороду і обіцянку підвищення по службі перейти на бік протестуючих.

Після відмови йому зателефонувала особа, яка представилась Віталієм Кличком і запропонувала хоча би просто покинути управління військами і виїхати у будь-яку країну за його вибором. Після відмови «Кличко» буцімто розсердився і погрожував йому, але без конкретики.

Відповідаючи на питання про літак АН-26 з бортовим номером 07 і його політ у Москву 19 лютого, Шуляк не зміг згадати цього рейсу, хоч у телеграмі з його підготовки і стоїть підпис генерала. Натомість екс-командуючий ВВ пригадав інший рейс цього транспортника – до Криму. Мовляв, літали доставляти поранених.

Шуляк: старшим у літаку був Могильов. Хоч я його і не призначав

Також Шуляк привідкрив завісу щодо того, на даних якої достовірності будувались операції проти мітингуючих.

Захист: чи була зброя у профспілках?

Шуляк: з неофіційної інформації.

Захист: конкретизуйте.

Шуляк: Серед офіцерів йшло багато розмов про це. У зведеннях було припущення, що на Майдані може бути зброя.

Що нового сказали прокурори

Ставлячи питання свідку, прокурори розкрили нову інформацію та дані слідства, які раніше не були публічними.

Зокрема, ми дізнались що:

• Існують показання свідка про те, що на одній з нарад на початку лютого Шуляк віддав усний наказ про висунення «Омеги» до Адміністрації президента. Окрім штатної зброї, за підрозділом було закріплено ручний кулемет Калашнікова та снайперські гвинтівки [Шуляк каже, що його вказівку неправильно зрозуміли, і це було лиш міркування про необхідність готовності до такого маневру]

• Існують дані про телефонні розмови 20 лютого між тодішнім командувачем Внутрішніми військами Шуляком і телефоном, яким користувався Янукович. З цього телефона на телефон Шуляку також надходила смс. Змісту розмову генерал не зміг пригадати.

• 20 лютого, в тому числі під час активної стрільби між телефоном Асавелюка («Асси», якого вважають керівником снайперів «Омеги» на Майдані, він заперечує) і Шуляка відбулось 31 з’єднання.

• Шуляк контактував 20 лютого перед фазою активної стрільби з керівником Івано-Франківської «Омеги».

• О 7 ранку 20 лютого з телефона Шуляка було здійснено дзвінок тодішньому нардепу-регіоналу Шатворяну.

• Після фази активної стрільби 20 лютого зафіксовано контакт телефонів Шуляка і Щоголєва (його вважають керівником АТО в Будинку профспілок 18-19 лютого, він заперечує)

• Попри те, що Шуляк заперечує знайомство з командиром «Чорної роти» Дмитром Садовником, зафіксовано дзвінки між їх телефонами.

• Озвучені дані про переліт літака АН-26 з бортовим номером 07, який належить до ВВ. Переліт відбувся 19 лютого за маршрутом Київ-Москва-Київ. За свідченнями екіпажу, транспортник літав «практично порожній», і, простоявши кілька годин у Москві, повернувся назад до Києва ні з чим.

• Існують показання свідка про присутність на нарадах ВВ депутата-регіонала, через якого потім здійснювалось позабюджетне заохочення представників ВВ за участь у боротьбі за акціями протесту. Шуляк це заперечує.

Про що Шуляк прямо відмовився говорити:

Озвучивши інформацію про роздачу зброї на вул. Заньковецької, свідок сказав, що припинити це не було можливості, оскільки роздача відбувалась на території, яку контролювали протестуючі, і можна було лише спостерігати. Він не зазначив, чи було зафіксовано цей факт на фото чи відео, і також прямо відмовився називати прізвище спостерігача, який міг би це підтвердити. Пояснив це тим, що переживає за його безпеку.

Відмовився називати прізвища старшого зі спостерігачів на Інститутській, з яким, за його словами, підтримував контакт.

Відмовився називати пункти спостереження, з яких начебто бачили постріли з готелю "Україна". Пізніше він назве один з пунктів – Жовтневий, але про решту скаже, що вони йому невідомі. Однак, відповідаючи на питання адвоката, чи було з них видно снігову і бетонну барикаду, він стверджуватиме, що ні, не було видно. Хоча робити висновок про огляд зі спостережних пунктів, не знаючи де вони – навряд чи можливо.

Окрім того, Шуляк відмовився сказати, під чиїм прізвищем він лежав у лікарні у Харкові з 22 по 27 лютого.

Також він не назвав пункт пропуску на кордоні з Росією і прізвища українських прикордонників, які, за його словами, упізнали його в обличчя і безперешкодно відпустили.

Міфи, які розвіяв

Один з обвинувачених беркутівців скористався своїм правом поставити питання і почав розпитувати у екс-командуючого ВВ про захоплені частини внутрішніх військ і те, куди могла подітись зброя з таких частин. Але Шуляк задумку, ймовірно, не вловив, і щиро заперечив, що до 21 лютого жодної частини ВВ захоплено не було.

Адвокат обвинувачених також почав розпитувати генерала про майно внутрішніх військ, яке ж певно знищили протестуючі під час штурму 10-11 грудня. Але навіть не зважаючи на прозоре уточнення адвоката про можливо знищені транспортні засоби військовиків, Шуляк заперечив – таких безповоротних втрат на той момент не було.

Також Шуляк спростовує ще одну міську легенду про закатованих у Жовтневому палаці бійців. За його словами, всі до одного бійці внутрішніх військ покинули Жовтневий палац, там нікого не залишилось і, відповідно, протестувальники нікого не схопили.

Ну і нарешті щодо полонених бійців ВВ, над якими, за деякими чутками, страшно знущались протестувальники. Під присягою генерал посвідчив – майданівці здали їх цілими, ледь не під акт прийому-передачі:

Шуляк: я ще раз прошу мене вибачити, я не можу сказати, чи 19 чи 20 числа це було. Але був факт, я не можу сказати, що полону, але обмеження їх свободи. Але всі ці військові вночі були доставлені представниками опозиції в Главк ВВ (Народного ополчення 9а), були оглянуті лікарями, з їх боку не надійшло скраг на якісь фізичні впливи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Київський суддя відпустив на свободу беркутівця, підозрюваного у вбивстві трьох майданівців. ДЕТАЛІ

Беркутівець Гончаренко залишився під вартою. Сумнозвісний суддя Лашевич не прийшов на розгляд справи

шуляк справимайдану