Ш

Шантаж Ахметова: або збільшуйте ціну на вугілля, або його не буде

Олігарх видобуває половину вугілля в Україні і володіє близько 70% потужностей теплових електростанції (ТЕС). У Ахметова борги і він хоче, аби держава збільшила ціну на вугілля. Для цього привозить на протести шахтарів та шантажує зменшенням запасів вугілля на ТЕС. Влада заявляє, що і нинішня ціна дозволяє його компанії заробляти і звинувачує її у монополізмі. Виконати вимоги Ахметова означає підняти ціну на електроенергію для усіх.

Автор: Олександр Колосовський

Крім металургії Ахметов володіє і потужною енергетичною компанією ДТЕК. Були часи коли уряд без особливих проблем враховував її побажання. Тепер все змінилося.

Наприкінці квітня Київ пережив дежавю – столицею прокотились «шахтарські» акції протесту, яких вона вже не бачила 13 років. Учасники протестів стукали касками та вимагали від уряду того ж, що і у 90-ті – грошей, а саме – погашення боргів з заробітної плати.

Прем'єр -міністр Арсеній Яценюк визнав, що борги були, але вони не такі вже й величезні, аби викликати невдоволення гірників – близько 400 млн грн. До того ж більшу частину боргу уряд погасив, відправивши у вугільні регіони 300 млн гривень.

Але шахтарі висували ще кілька вимог – звільнення з займаної посади міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина та підвищення закупівельної ціни на вугілля, що постачається на українські теплові станції.

Електрична арифметика

В організації шахтарських акцій уряд звинуватив енергохолдинг ДТЕК Ріната Ахмєтова. І хоча керівництво ДТЕК свою участь заперечило, вимоги шахтарів щодо цін на вугілля та звільнення міністра дивним чином співпадають з бажанням енергохолдингу, який хоче підняти ціну на чорне золото з 1100 до 1500 гривень за тону. ДТЕК на сьогді видобуває 50% вугілля в Україні і володіє близько 70% потужностей теплових електростанції (ТЕС), що використовують це вугілля в якості палива для виробництва електроенергії.

Чому ж ДТЕК наполягає на підвищенні ціни, хоча забезпечує власні ТЕС власним же вугіллям?

Для відповіді на це питання треба описати будову українського ринку електроенергії.

Спрощено схема ринку виглядає так: всі виробники (атомні станції, ТЕС, ГЕС, вітро- та сонячні станції) вироблену електроенергію продають в спільний "казан" (Енергоринок). З Енергоринку електроенергія продається розподільчим компаніям (обленерго), які, в свою чергу, здійснюють її роздрібний продаж споживачам.

Але тарифи, за якими Енергоринок купує енергію у виробників, та потім продає її обленерго, визначає незалежний регулятор (Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та коммунальних послуг – НКРЕКП).

Суттєвий вплив на формування тарифів має і Міністерство енергетики. Ключовим питанням для всіх виробників електроенергії є саме тариф на її продаж в Енергоринок, адже це для них – єдине джерело надходження грошей.

"Темна" ціна вугілля

ДТЕК майже 100% видобутого вугілля використовує для власних потреб, але не може вільно встановлювати ціну на нього – це прерогатива уряду. Справа в тому, що ціна на вугілля ДТЕКу прямо впливає на ціну електроенергії, яку цей приватний енергохолдинг продає Енергоринку.

Якщо уряд дозволить ДТЕКу підняти ціну на вугілля, він змушений буде встановити для енергохолдингу і вищий тариф на електроенергію, яку той продає в Енергоринок.

ДТЕК апелює до того, що його вугілля навіть після підвищення ціни буде дешеве ніж ціна на "чорне" золото з Південно-африканської республіки ($80 за тонну або близько 1600 гривень на сьогодні) чи навіть російське вугілля (1700 гривень).

В свою чергу міністр енергетики Володимир Демчишин, що виступає проти підвищення ціни, звинуватив ДТЕК у приховуванні інформації про реальну собівартість видобутку вугілля на шахтах ДТЕК. Міністр наголошує, що саме у вугільному сегменті ДТЕК – основний заробіток енергохолдингу, оскільки реальні витрати на видобуток вугілля, за його словами, дуже легко завищити і сховати.

Ахметов виходить до активістів, які під час Євромайдану пікетують його маєток у Донецьку. Тепер він мешкає у Києві, частина його підприємств на окупованих територіях не працюють.

За підрахунками міністерських чиновників, ДТЕК витрачає на видобуток однієї тони вугілля близько 800 гривень, тому навіть ціна у 1100 забезпечує непогані прибутки.

Суперечка між Міністерством енергетики і ДТЕК може тривати довго, але щоб визначити, на чиєму боці правда потрібен не один місяць роботи фінансових ревізорів, які мають перевірити дуже довгий перелік витрат на приватних шахтах. У вугільній галузі за наявності досвіду можна "сховати" величезні витрати, яких насправді не було, і перевірити це традиційно важко.

Потрібні гроші

Саме зараз ДТЕК переживає ненайкращі часи – всі негаразди, що відбуваються в українськії електроенергетиці, не могли не зачепити найбільшого гравця. В результаті енергокомпанії, що входять до енергохолдингу, почали нарощувати збитки. Наприклад "Київенерго" у першому кварталі 2014 року отримало 15,4 млн гривень чистого прибутку, а у першому кварталі поточного року – збитки в розмірі майже 45 млн гривень.

Енергогенеруюча компанія "ДТЕК Західенерго" за цей же період збільшила збитки майже в 5 разів до 1 млрд гривень, а збитки "ДТЕК Дніпроенерго" зросли майже в 11 разів – до 1,4 млрд гривень.

В той же час ДТЕК конче потрібні гроші, аби платити відсотки по кредитах. Бо саме на кредитні кошти розпочалася масштабна модернізація придбаних у держави енергокомпаній, яка триває і досі. На сьогодні ДТЕК володіє 72,9% акций енергогенеруючої компанії «ДТЕК Дніпроенерго», 70,91% акцій «ДТЕК Західенерго», 72,4% акцій «Київенерго» та "ДТЕК Східенерго".

Тут варто зазначити, що свій важливий актив «Дніпроенерго» Ахметов придбав за часів прем’єрства Януковича і у 8-10 разів дешевше від ринкової вартості. Про цю оборудку йшлося навіть у дипломатичних повідомленнях посла США, оприлюднених WikiLeaks:

«Вільям Тейлор, колишній посол США в Україні, у своїй депеші від 26 листопада 2007 року, опублікованій на сайті WikiLeaks характеризує спосіб, в який найбагатша людина України (Ахметов - ред) отримала 40 відсотків однієї з найбільших енергогенеруючих компаній України, зразком “непрозорої приватизації, що приносить зиск нечисленним впливовим інсайдерам”.

Згідно з повідомленням Тейлора, станом на вересень 2003 року, сума боргу “Дніпроенерго”, що вже тривалий час стикалось з фінансовими труднощами, досягла $275 млн. Як наслідок, суд призначив в компанію керуючого санацією, що до цього, згідно повідомлень преси, працював в раді директорів однієї з шахт, яка належала компанії ДТЕК. Ця компанія є частиною холдингової компанії “Систем Кепітал Менеджмент” (СКМ), що належить Ахметову.

В серпні 2007 року урядом Віктора Януковича було вирішено провести додаткову емісію акцій “Дніпроенерго” в обсязі 52 відсотків з метою уникнення банкрутства. Згодом, як пише Тейлор, ДТЕК виявилась єдиним кредитором “Дніпроенерго”, що отримав можливість викупити ці акції в обмін на погашення боргу.

Таким чином, сплативши близько $200 млн боргів енергокомпанії, ДТЕК збільшила свою частку власності в компанії з 9 до 40%. Додатково, ДТЕК зобов’язалась інвестувати в компанію $200 млн протягом наступних п’яти років. В той же час, ринкова вартість “Дніпроенерго” на той момент складала від $1.5 до $2.2 млрд, а це означає, що частка в компанії дісталась ДТЕК зі суттєвою знижкою, пише Тейлор», - повідомляло спеціалізоване видання Укррудпром.

«Київенерго» держава продала Ахметову формально на відкритому конкурсі, але учасників було лише два і ціна покупки не надто відрізнялася від стартової ціни. «Західененрго» Ахметов купив на конкурсі де він взагалі був одним учасником.

Оскільки практично всі блоки на ТЕС цих компаній було побудовано в радянські часи, ДТЕК вирішив провести масштабну модернізацію своєї нової власності. Згідно з офіційною інформацією ДТЕК, в 2014 році компанія інвестувала у модернізацію ТЕС більш ніж 1 млрд грн. До речі, в минулому році ще більше грошей було вкладено у вугледобувні підприємства – 3 млрд гривень.

Для того, щоб оцінити обсяги залучень кредитних коштів для модернізації цих активів, варто вказано, що тільки у 2010 році ДТЕК випустив 5-річні євробонди на $500 млн, а наступного року 60% цих паперів рефінансував, випустивши нові 5-річні єврооблігації вже на $600 млн. Наприкінці квітня цього року ДТЕК вдолося реструктурувати $200 млн боргів, але великі витрати на сплату відсотків чекають на компанію у третьому кварталі цього року.

Але проблеми Ахметова на відміну від попередньої влади, нинішню не турбують. Як зазначив голова НКРЕКП Дмитро Вовк, ціна вугілля, що враховується в тарифі на електроенергію, тільки за минулий рік виросла на 60%, тоді як зарплатня невдоволених шахтарів – навпаки, знизилась на 4%.

Разом з тим, зазначив Дмитро Вовк, бізнес у видобутку вугілля та виробництві електроенергії генерує для ДТЕК чистий грошовий потік у 30 млрд гривень.

"Тому будь-які питання з кредитним портфелем вони можуть вирішувати самостійно", - зазначив голова НКРЕКП. Дмитро Вовк пояснив, що підвищення ціни на вугілля тільки на 100 гривень на тону дозволить ДТЕК отримувати додатково 2 млрд гривень, тоді як підвищення ціни на вугілля до 1500 гривень призведе до зростання оптової ціни на електроенергію майже на 20%.

Як наслідок, це потягне за собою підвищення цін для споживачив. Отже, врешті-решт, за підвищення ціни на вугілля для ДТЕК заплатять споживачі – ми з вами і українська промисловість.

Вугільний шантаж

ДТЕК у відповідь на незгоду підвищити ціни на вугілля погрожує зменшити інвестування у власні шахти, що призведе до падіння видобутку вугілля. Погрози небезпечні тим, що українська енергетика тільки-но оговталась після серйозного дефіциту вугілля минулого опалювального сезону, який призвів до перебоїв з енергозабезпеченням споживачів.

І хоча країною прокотились віялові відключення світла, ситуацію вдалось втримати під контролем. Що чекає на українську енергетику наступної зими, поки сказати важко – надто багато непередбачуваних чинників треба врахувати. Але поки що перспектива далека від райдужної: основний показник стабільності роботи вугільних ТЕС – запаси вугілля на їхніх складах. Поки що вони катастрофічно малі.

Наприклад, запаси на 1 квітня 2014 року (вже після закінчення опалювального сезону) складали 3,8 млн т, а на 1 квітня цього року – тільки 789,5 тис тон. Різниця, як кажуть, кричуща. Якщо ДТЕК зменшить видобуток вугілля, як обіцяє, на вулицях столиці знову з'являться шахтарі, невдоволені падінням заробітку або навіть звільненнями.

Ще одна претензія

У відповідь на шантаж влада зробила свій хід і звинуватила ДТЕК у монополізмі. Обмежити найбільший енергохолдинг, що володіє 70% теплової генерації, пробував ще попередник Демчишина – Юрій Продан. Але в нього нічого не вийшло.

Тепер в гру включився президент Петро Порошенко, який 6 травня заявив, що частка будь-якого постачальника будь-якого виду енергоресурсу не повинна перевищувати 30%. Хоча президент говорив здебільного про газ, але чітко промовив: "частка будь-якого постачальника будь-якого виду енергоресурсу".

ДТЕК в цьому випадку балансує на межі: якщо рахувати його частку у загальному виробництві електроенергії в країні, враховуючи і атомні станції, його частка складає 29%. Але якщо рахувати тільки частку у виробництві електроенергії тепловими станціями – тут вона вже досягла 70%.

Тому ключове питання – як саме рахувати. Наприклад, енергокомпанія, яка об’єднує атомні станції в Україні виробляє майже 50% енергії – і ніхто її у монополізмі не звинувачує. Тут ще накладається питання майбутньої моделі енергоринку, яка має запрацювати з 2017 року, але це вже тема іншої статті.

І визначити монополіст ДТЕК чи ні має Антимонопольний комітет (АМКУ). До недавнього часу АМКУ був прихильний до енергохолдингу – виконуючий обов'язки голови Микола Бараш (був в.о з березня 2014 по травень 2015 року) заявив, що останні 10 років витратив на розбудову існуючої моделі енергоринку, яка врівноважує виробників з різним потенціалом, і не може назвати її анти-конкурентною.

Нещодавно Верховна Рада таки призначила голову АМКУ, ним став Юрій Терентьєв, колишній юрист «АрселорМіттал Кривий Ріг». Саме йому доведеться приймати не легке рішення: визнавати підприємство Ахметова монополістом чи ні. Визнає монополістом - ДТЕК змусять продати частину своїх активів.

Генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко вже заявив, що його компанія монополістом не є, і свої активи так просто не віддасть.

ахметов олігархи вугілля монополія економіка енергетика

Знак гривні
Знак гривні