Стартапи для перемоги. Як дешево модернізувати стару радянську зброю

В Україні є досить багато зброї старих поколінь, неточної, "тупої", яка була вироблена ще в середині минулого сторіччя і навіть раніше. З іншого боку, є величезний попит на точну зброю, і бажано дешеву.

Водночас за останні роки різко здешевіли необхідні електронні компоненти. Повноцінні комп'ютерні системи, що мають інтерфейси для взаємодії як з аналоговими, так і з цифровими пристроями (Arduino, Raspberri Pi, Beagle) мають розмір кредитної карти та коштують лише десятки доларів.

Ще важливіше, в сотні разів упали у ціні MEMS-датчики (гіроскопи, магнетометри, акселерометри тощо) та GPS-чіпи, - тобто пристрої навігації можна робити мініатюрними та доволі точними. Значно доступнішими стали лазерно-оптичні системи, теплочутливі елементи і цифрові матриці для роботи із зображеннями. (До речі, саморобні безпілотники, є підтвердженням, наскільки доступними стали всі ці технології)

Тобто, маємо ситуацію коли старий ринок ("тупа" зброя) може бути радикально змінена за допомогою нових дешевих технологій та програмного забезпечення: ситуація потенційно дуже вигідна для створення стартапів!

Розумний детонатор

В 2013 році у США на озброєння армії надійшов пристрій під назвою XM1156 Precision Guidance Kit (PGK - набір для точного наведення). Його вкручують у звичайний артилерійський снаряд калібром 155 мм, замість детонатора. Всередині - процесор і GPS-датчик. Перед використанням артилеристи заносять у пам'ять детонатора координати цілі і роблять постріл.

Приблизно після третини польотного часу детонатор переходить у активний стан, визначає координати снаряду, а також розраховує кінцеву точку прильоту. Якщо вона відрізняється від запрограмованої, включаються мікро-стабілізатори керування і снаряд корегує свою траєкторію.

Завдяки цьому пристрою, споряджені таким чином снаряди мають максимальний розліт в 50 метрів, на яку б відстань ви не робили постріл, на 10 чи на 30 км. У класичній артилерії помилка зростає з відстанню, і на 30 км досягає величини у 300 метрів (йдеться про ймовірну кругову помилку - діаметр кола, у яке потрапить снаряд, з ймовірністю близькою до 1).

XM1156 Precision Guidance Kit

Ця система виявилася настільки вдалою, що стала більш популярною ніж відомий Ескалібур - спеціальний снаряд з точністю до 5 м., який щоправда у десятки разів дорожче ніж "розумний" детонатор. Виявилося, що точності XM1156 вистачає у 90% випадках (на стрільбах у Німеччині помилка складала 9м на відстань до 10 км).

Поточна собівартість аналогу такого пристрою, при масовому виробництві, може складати приблизно 1000 доларів США - мізер, якщо порівняти із вартістю техніки, що може бути знищена з першого пострілу. Схожими пристроями також почали споряджати 120мм мінометні бомби.

Гради 21 сторіччя

Ще більш ефективною переробкою "тупої" артилерії в розумну є модифіковані системи залпового вогню. По перше, за досвідом бойових дій армії США в Іраку та Афганістані, більш ефективними показали себе пускові установки, що несуть невелику кількість ракет (6 штук, аналог ракет для "Ураганів").

Подібні легкі системи значно більш мобільні та їх важче накрити вогнем у відповідь, ніж батарею великих пускових машин. Є можливість швидко перекидати їх в точки конфлікту за допомогою транспортної авіації.

Однак головна модифікація - це не пускова установка, а зміни в конструкції ракет. Як відомо, системи залпового вогню дуже потужні і так само неточні. Тому, знов таки, в кожну ракету додається механіка для хвостового керування, процесорна система та GPS-датчик, а в якості резервної системи наведення - інерційна навігаційна система з датчиками прискорення та гіроскопами.

Подібні модифіковані системи залпового вогню стали справжнім хітом у військових США з моменту їх запровадження у 2005 році Зауважте самі - при вазі бойової частини у 89 кг і дальності польоту до 70 км, точність потрапляння - лічені метри.

За досвідом американців, для вирішення задач прикриття піхоти, на 140 км фронту досить одної подібної установки залпового вогню. Одна модифікована ракета досягає результату, на які потрібно було декілька десятків ракет старого зразку. Не дивно, що США перестали закуповувати некеровані реактивні ракети чотири роки тому.

Ідеї для стартапів

Навіть при побіжному огляді, можна знайти багато інших можливих поєднань між старою зброєю та новими технологіями, які можуть радикально змінити картину озброєння української армії за дуже помірну ціну:

- комп'ютерні системи керування вогнем (що вже зроблено: артилерійська гео-інформаційна система)

- модифікація невеликих зенітних систем (наприклад, ЗУ-23 з коефіцієнтом враження у 0.7-0.9 допоможе ефективно боротися з безпілотниками)

- SDR-системи (програмоване радіо) для створення захищеного від перешкод та надійно зашифрованого радіо-зв'язку, який буде коштувати в сотні(!) разів дешевше, ніж наявні закордонні аналоги.

- SDR-системи для створення дешевих, розподілених по великій території, пасивних мікро-радарів.

- ... і багато, багато іншого

Що може зробити держава?

Для початку, відкрити доступ до зразків військового "заліза" - наприклад, провести низку хакатонів для майбутніх розробників, так само як були проведені дві дуже успішних виставки "волонтерського військпрому". В ідеалі, запровадити режим економічного сприяння. Дуже ефективним було б створення свого аналогу DARPA - американської агенції, що виділяє гранти і формує замовлення на перспективні розробки у військовій сфері - нагадаю, саме вони спонсорували створення мережі інтернет і тисячі інших надзвичайно успішних винаходів для військової (і цивільної сфери)

війна технології