Що Україна втратила. Захист екології в Угоді про Асоціацію з ЄС (ІНФОГРАФІКА)

Щоб збільшити малюнок клікніть на нього

Мета таких обговорень – не переконати у необхідності побудови чогось ризикованого для довкілля, а проінформувати, зокрема і про те, що влада провела розрахунки всіх ризиків, має план ліквідації позаштатних ситуацій, а також для того, щоби всі зацікавлені групи могли висловилися з проблеми. Наносити шкоду довкіллю треба свідомо.

Змістовні вимоги Угоди:

– Покращення якості повітря. Першооснова тут – моніторинг якості. Це вже робиться Укргідрометцентром, але Угода про асоціацію вимагає змінити метод замірювання і розширити перелік речовин, що потрапляють під моніторинг.

А також модернізувати процес обробки та поширення зібраних даних (зараз ці дані в Гідрометцентру купують). Потрібно розробити плани з поступового зменшення шкідливих викидів і покращення якості повітря. В Україні найбільші забруднювачі повітря – це теплоенергетичний та металургійний комплекс. За час незалежності України практично жодне з підприємств не модернізувало систему очистки викидів, а контроль якості повітря на підприємствах поступово занепав через відсутність коштів та тиску з боку держави.

На малих підприємствах його взагалі немає. А ті ж виробники металопластикових вікон чи меблів викидають в повітря небезпечні органічні сполуки (бензол та інші), навіть не знаючи про це та про те, яку шкоду працівників і населенню вони завдають.

Після підписання Угоди підприємствам доведеться вкладати кошти в модернізацію та замінювати застаріле обладнання відповідно до планів, які складатимуть контролюючі органи. Водночас вимоги закрити шкідливі підприємства в Угоді нема.

Протягом 3–5 років Україна має імплементувати Директиву 2008/50 ЄС, якою встановлюються гранично допустимі концентрації (ГДК) у повітрі для діоксидів сірки, азоту, оксидів вуглецю, а також важких металів, свинцю, бензолу, озону та дрібнодисперсного пилу 2,5 та 10 мікрон. Україна також перегляне класифікацію санітарно-захисних зон навколо небезпечних об’єктів та план дій в разі забруднення повітря у цих зонах.

Система контролю якості повітря в Україні була розроблена і впроваджена більше півстоліття тому, більшість пунктів спостереження за станом атмосферного повітря були встановлені ще в 40-50-х роках. З того часу значно змінився індустріальний ландшафт, були збудовані нові міста, заводи і фабрики, а пункти спостереження залишилися осторонь від джерел забруднення.

Крім того, багато забрудників, характерних для тієї чи іншої місцевості, взагалі не визначають, обмежуючись найпоширенішим списком із 6-7 пунктів, оскільки немає відповідного обладнання або ж воно несправне. Таким чином, в Україні немає адекватної картини про стан повітря та його безпечність в населених зонах.

Тобто ці вишки стоять собі зараз в тих місцях де забруднення може і не бути, бо вже змінилась інфраструктура і викиди вже викидають в іншому місці. Вони мають ставитись біля джерела забруднення, мало того – враховувати в яку сторону вітер дує викиди. У нас зараз виходить ситуація коли формально вишки стоять десь далеко від джерела забруднення, а біля джерела забруднення нічого нема абсолютно – міряємо не зрозуміло що.

В ЄС збір і обробку даних про стан повітря здійснюють приватні лабораторії, які зацікавлені в якісній роботі, оскільки таким чином можуть конкурувати за держзамовлення. В Україні – Гідрометцентр, який залежить від державного фінансування, а результати його роботи не впливають на отримання ним коштів.

Які показники міряємо?

Бензол – леткий ароматичний вуглеводень, який використовується для синтезу органічних сполук та як розчинник. Україна вимірює, але не за стандартами ЄС. Входить до складу бензину, широко застосовується у виробництві. Токсичний для людини, канцероген, впливає на кровоносну систему, викликає анемії та лейкемії. За європейськими нормами, вміст бензолу в бензині має бути в 5 разів нижчим, ніж за українським стандартом. Але, як показують перевірки, навіть українські норми вмісту бензолу не виконуються. Вміст бензолу в атмосферному повітрі, за винятком робочих зон на виробництві, де застосовується ця речовина, взагалі не перевіряється.

Є 2 групи речовин, які Україна взагалі не вимірює:

1) Дрібнодисперсний пил

2) Стійкі органічні забруднювачі (СОЗ)

Дрібнодисперсний пил – в Україні його вміст в повітрі взагалі не вимірюється. Такий дрібний пил (менше 10 мікрон) не затримується в носоглотці й не виводиться з кашлем чи чханням, потрапляє глибоко в легені та бронхи. Може викликати рак легенів та інші захворювання органів дихання. Пил менше 2,5 мікрон може проникати з легень в кровоносну систему та внутрішні органи.

Осідаючи на стінках кровоносних судин, викликає атеросклероз, інфаркти та інші серцево-судинні захворювання. Наночастинки пилу можуть проникати навіть у мозок.

Відповідно до Угоди, більшу увагу приділятимуть контролю якості пального, а отже, й вихлопних газів. Продаж небезпечного для людини етилованого бензину (октанове число якого підвищують, розбавляючи з тетраетилсвинцем) для усіх видів техніки буде заборонений. В Україні використання такого бензину заборонено з 2003 року (в ЄС – із 2000), втім, дотримання цієї заборони жорстко не контролюється. І минулого року Верховна Рада дозволила ввезення і продаж в Україні етилованого авіапалива. Крім того, суворо контролюватимуть вміст сірки в паливі, зокрема, для морських суден.

Іншим джерелом цього пилу є дорогі і великі автостради. За нормами – не можна жити біля дороги чи автостради. Під час руху стирається резина на колесах автомобілів, вона перетворюється на ці дрібні частки і попадає в легені.

Звідти ці речовини не виводяться взагалі – натомість вони накопичуються і можуть привести до летального випадку – раку легенів.

Стійкі органічні забруднювачі: є найбільш токсичними та небезпечними для навколишнього середовища та здоров’я людей хімічними сполуками.

Конвенція вступила в дію 17 травня 2004 р. і налічувала первісний список СОЗ, що включав 12 речовин, які одразу ж отримали назву «брудна дюжина».

Конвенція закріпила зобов’язання країн, які її ратифікували щодо заборони виробництва та використання (за певних обмежень) дев’яти речовин із списку СОЗ — альдрин, хлордан, дільдрин, ендрин, гептахлор, гексахлорбензол, мірекс, токсафен, поліхлоровані дифеніли (ПХД); обмеження використання ДДТ (тривіальна назва — дихлордифенилтрихлорметилметан) для контролю малярії та розробки програм з припинення ненавмисного утворення діоксинів та фуранів (тривіальні назви — поліхлордибензодіоксини та поліхлордибензофурани).

Також Конвенція передбачає знищення накопичених запасів СОЗ у безпечний спосіб.

Список СОЗ Стокгольмської конвенції не є закритим, і у травні 2009 р. на Четвертій Конференції Сторін Стокгольмської конвенції про СОЗ до цього списку було надано ще 9 нових речовин, рекомендованих Комітетом з розгляду нових СОЗ:

• Пестициди: хлордекон; альфа-гексахлорциклогексан; бета-ексахлорциклогексан; линдан; пентахлорбензол.

• Промислові хімікати: гексабромдифеніл; гексабромдифеніловий та гептабромдифеніловий етери (входять до складу комерційного октабромдифенілового етеру К-октаБДЕ); пентахлорбензол; перфтороктанова сульфонова кислота(перфтороктанова сульфокислота) — ПФОС) та її солі, перфтороктановий сульфонилфторид (ПФОСФ); тетрабромдифеніловий та пентабромдифеніловий етери (комерційний пентабромдифеніловий етер К-пентаБДЕ).

• Побічні продукти: альфа-гексахлорциклогексан; бета-ексахлорциклогексан; пентахлорбензол.

Ці додатки до переліку СОЗ Стокгольмської конвенції вступили в дію 26 серпня 2010 р.

На П’ятій Конференції Сторін Стокгольмської конвенції у травні 2011 р. до переліку СОЗ було додано наступний СОЗ — технічнийендосульфан (пестицид) та його ізомери, додаток вступив у дію 27 жовтня 2011 р.

Для прикладу нам розказали дію діоксину на людський організм – він викликає проблеми з печінкою - рак, з жировим обміном, цукровий діабет.

Альдрин – приводить до виникнення діабету 2 виду, порушення імунної та серцево судинної системи.

Хлордан – порушує діяльність імунної системи.

Робота із сміттєзвалищами.

Всі сміттєзвалища мають бути паспортизовані, для кожного такого об’єкту слід буде розробити план рекультивації, щоб нейтралізувати утворення токсинів і відновити родючість ґрунтів, керуючись принципом «хто забруднює, той і платить». У нас на папері це вже прописано, але затверджені нормативи виконуються лише для нових сміттєзвалищ, на ті ж, що існували на момент прийняття цих нормативних актів, а також стихійні звалища, ці вимоги поки не поширюються.

Переробка сміття.

В ЄС на звалища потрапляє лише 35% відходів, все решта переробляться. В Україні попадає всі 100%.

Інтегральне управління ризиками промислового забруднення.

Підприємства самі аналізують ризики своєї діяльності, обирають оптимальний спосіб зменшення шкідливого впливу на довкілля, розробляють і презентують план відповідним контролюючим органам, а держава лише слідкує за виконанням робіт.

Угода про асоціацію передбачає, що Україна сама визначатиме час та тривалість проведення реформ для покращення екологічної ситуації. Не потрібно негайно вкладати величезні кошти у модернізацію підприємств або закривати заводи. Загалом процес приведення до екологічних норм ЄС складе 3-7 років.

В частині Угоди про створення Зони вільної торгівлі є розділ про торгівлю й сталий розвиток. У ньому йдеться про те, що сторони не будуть заохочувати інвестиції, поступаючись вимогами угоди – тобто не допускається «екологічний демпінг».

Отже, угода спонукає Україну організувати політику щодо безпечного довкілля. ЄС не вимагає, а лише оцінює дії в цьому напрямку, а також надає посильну підтримку українській сторони. Угода також гарантує, що Україна не стане звалищем для небезпечного сміття, базою для шкідливого виробництва, яке країни-члени ЄС переноситимуть зі своєї території на нашу. В ній немає загрози для економіки українських підприємств, дає шанс нам привести виробництво до європейських екологічних стандартів. Адже безпечне довкілля – це те, від чого виграють усі.

Повний цикл статичної інфографіки, в якій пояснюється суть Угоди про Асоціацію з ЄС дивіться тут

Більше матеріалів про зміст Угоди читайте тут

єс єврографіка асоціація екологія інфографіка