Повноліття Незалежності: так святкувала Україна (ФОТОРЕПОРТАЖ)
Двадцять четвертого серпня 2009 року незалежній державі Україна виповнилося 18 років. Дата хоч і некругла, але вельми символічна.
Можливо, для країни з 46-мільйонним населенням та тисячолітньою національною історією 18 років власної державності - це не вік. Але саме цього року повні громадянські права отримали юнаки та дівчата, які народилися в незалежній Україні. І їм немає потреби чи то по краплі вичавлювати з себе "совка", чи навпаки, ностальгувати по "Союзу нєрушімому рєспублік свабодних". Для них незалежність української держави - не несподіваний трофей і не крах усіх світоглядних цінностей. Вони виросли і стали повнолітніми у вільній країні. І день Незалежності - це в першу чергу їхнє свято.
Напередодні Дня Незалежності час від часу можна було почути думку "експертів": а навіщо це все взагалі - витрачати кошти на парад, виводити війська маршем на Хрещатик, піднімати в небо літаки? Краще було б, аби...
Що - аби? Громадяни незалежної держави мають право на власні очі бачити, що в них є військо, авіація, танки і ракети. Що молоді українські курсанти маршируть Хрещатиком не менш вправно, ніж їхні однолітки в Москві чи Вашингтоні. Що десятки тисяч людей вчора прийшли на парад не тому, що їх хтось до цього змушував, а тому, що вони вважають свято Незалежності своїм святом.
Що ж до України як держави, то було б дуже добре, якби із досягненням 18-річчя для неї закінчився період підліткової незрілості. Досі багато що з наших негараздів чи невдач можна було списати або на юнацький максималізм, або ж на юнацьку недосвідченість нашої політичної системи. Цей етап пора завершувати. 18 років - це всі права, але водночас і всі обов'язки. Звикаймо.
