Партія Путіна здобула більшість, але програла вибори. Вибори до Держдуми РФ (ВІЗУАЛІЗАЦІЯ)
"Єдина Росія" у новій Держдумі отримає 238 депутатських мандатів. КПРФ, яка зайняла друге місце на виборах, одержить 92 депутатських мандати, "Справедлива Росія" - 64 мандати, ЛДПР - 56 мандатів. Таким чином, партія влади набрала менше половини голосів, втратила 77 депутатів та конституційну більшість.
На ранок 5 грудня результати недільних виборів до російської Держдуми були такими: за підсумками обробки 96 відсотків голосів "Єдина Росія" отримала 49,54 відсотки голосів виборців. За КПРФ проголосували 19,16 відсотків росіян, за "Справедливу Росію" - 13,22 відсотків, за ЛДПР - 11,66.
Автор: Сергій Лук'янчук, "ТЕКСТИ"
Решта партій не змогли подолати 7-процентний бар'єр, у зв'язку з чим до Держдуми шостого скликання вони не потрапляють. "Яблуко" набрало 3,30 відсотка голосів, "Патріоти Росії" - 0,97 відсотка, "Правое дело" - 0,59 відсотка.
Досвід виборчих кампаній показує, що ті 4%, які ще залишилися порахувати, навряд чи суттєво змінять картину. А вона вельми показова і заслуговує аналізу.
З суто формальної точки зору нинішні результати виборів є колосальною поразкою Єдиної Росії - "партии жуликов и воров", як її влучно охрестив адвокат та борець із корупцією Олексій Навальний. Так, на виборах 2007 року провладна партія мала 315 місць у Держдумі - це не просто більшість, а конституційна більшість, яка дозволяла єдиноросам самостійно проводити будь-які законодавчі ініціативи, а спікеру Гризлову заявляти, що "Дума - не місце для дискусій". І справді - про що тут дискутувати?
Зараз же все змінюється. Для затвердження конституційних змін ЄР муситиме вступати в коаліцію з кимось із опозиційних фракцій. Технічно тут особливих проблем не передбачається – опозиція в Росії керована, а тих, хто могли б порушити цю конструктивність, просто не допустили до виборів. Однак втрата 77 депутатських штиків – дуже серйозний симптом.
Загалом політична конфігурація Держдуми не змінилася – в ній так само представлені чотири партії (Єдина Росія, КПРФ Зюганова, ЛДПР Жиріновського та «Справедлива Росія»). Інші три партії не здолали прохідного бар’єру в сім відсотків.
Однак порівняно з попереднім складом дуже суттєво посилилися позиції комуністів – вони здобули ще 35 голосів (92 проти 57) і тепер є найпотужнішою – і, вірогідно, найбільш принциповою – опозиційною силою в Думі.
Не варто вважати, що ріст позицій КПРФ пов’язаний із зростанням в російському суспільстві симпатій до комуністичної ідеї. Причина інакша: в ситуації, коли влада не допустила до виборів найбільш небезпечні політичні сили, багато хто з російських виборців прийняли рішення голосувати за «менше зло». «Блювати, але голосувати не за ЄР», - як написав з цього приводу в своєму блозі Євгеній Ройзман, відомий у Росії борець із наркотиками та громадський діяч. Нагадаємо, що включення Ройзмана у списки партії «Правое дело» стали формальним приводом для її «зачистки», ініційованої кремлівською адміністрацією: в результаті в партії стався переворот у керівництві, кандидати, які могли привернути симпатії й довіру виборців, були виключені зі списків. Як наслідок, «Правое дело» повністю дискредитувало себе, втратило будь-які електоральні шанси, і зрештою набрало аж 0,59% голосів.
З усіх «дозволених владою» опозиційних партій, які мали шанс пройти 7% бар’єр (до речі, на наступних виборах його знижено до 5%), найбільш непідконтрольною владі є КПРФ. Ліберально-демократична партія Жиріновського – і це давно не таємниця – відіграє роль своєрідного клапана для випуску пари. Жиріновський має право говорити що завгодно – але його партія в усіх питаннях голосує так, як це потрібно Кремлю. Тому не дивно, що ЛДПР з усії опозиційних партій додала найменше голосів – лише 16. Схоже, що Жиріновський - це вже відпрацьований матеріал, його акторські імпрези вже не дають ефекту, і ЛДПР в умовах хоч якоїсь реальної конкуренції може опинитися на межі прохідного бар'єру.
Справедливая Россия – типова «кишенькова опозиція», приманка для ліберальних та правоцентристських голосів. Однак виборці, які фізично не змогли переламати себе й підтримати комуністів чи радикал-популістів, віддали свої голоси їм. Справороси отримали додаткові 26 голосів (64 проти 38) і стали другою після комуністів опозиційною фракцією в Думі.
Що могло б бути, якби виборча система Росії дозволяла участь у ній непідконтрольних Кремлю політичних сил, показують результати партії Яблоко. Її 3,3% більш ніж на половину не дотягають до прохідного бар’єру. Але при цьому значна частина виборців, знаючи про фактично нульові шанси яблучників пройти до Думи, та про те, що в разі їх непроходження їх голоси розподіляться серед інших, приймала принципове рішення голосувати за тих «неєдиноросів», які гарантовано пройдуть. Однак і в такій ситуації Яблуко змогло набрати 3% - за законом, це дає право на підтримку партії на державному рівні, і відкриває непогані шанси на подолання 5% бар’єра на наступних думських виборах.
Якщо ж оцінювати результати виборів загалом, то найголовніший висновок такий – Росія втомилася від Путіна. Дуже високий рівень фальсифікацій, примітивні в своєму нахабстві технології («карусельне голосування» відкріпними талонами, вкидання бюлетенів, надзвичайно висока явка в кавказьких регіонах, тиск на бюджетників та співробітників підприємств зі сторони керівництва і т.д.), фактично 100% блокування доступу опозиційних сил до телебачення – всі ці речі дозволили Єдиній Росії впевнено перемогти, але на фоні попередніх результатів ця перемога більше схожа на поразку. «Намалювати» на дільницях можна будь-які результати, але якщо народ відчуває до влади неприховану огиду, це зрештою закінчується або українським майданом Незалежності, або єгипетським майданом Тахрір.
