Повний поздравлямс. Нас з незалежністю поздоровили всі – від Кіріла до Обами

Я не беруся судити, чи має право на життя таке явище, як офіційне звернення якогось політика до нації з приводу державних свят. Можливо, праві ті, хто каже, що українська традиція пишних привітань – це пережиток так званого «совка», і в світі так не робиться. З іншого боку, Україна – багато в чому держава унікальна. В нашому варіанті все значно важче – привчені ще большевицьким режимом читати поміж рядками, ми досліджуємо тексти привітань, шукаючи в них чогось недоказаного, якийсь натяк на те, що ж справді замислили наші очільники? Якби там не було, але давайте ж тепер разом прослідкуємо за тим, хто кого і яким чином вітав у переддень 20-ї річниці Незалежності.

Привітаня вивчав Микола Поліщук

Привіт від Барака

Найбільш вражає те, що хронологічно першим народ України поздоровив з двадцятою річницею незалежності… президент США Барак Обама. Вони, звичайно, зрозуміло, що між Україною та Сполученими Стейтами існують певні годинникові пояси, але присилати телеграму Януковичу ще 17 серпня – це якось занадто вже передчасно.

Телеграма нобелівського лауреата написана скупою дипломатичною мовою, хоч дещо в ній явно видається натягнутим, зокрема про те, що Америка підтримувала шлях до незалежності України «завжди».

Якраз Джордж Буш-старший, приїхавши в Київ за місяць до розвалу Радянського Союзу абсолютно несподівано висловився проти незалежності України, розкритикувавши «спалах націоналізму», - що в принципі довело: в Америці прогнозуванням політичних ситуацій і виробітком стратегії займаються такі ж шахраї, як і в усьому іншому світі.

Короткий текст нобелівського лауреата не містить ніякої практичної інформації, хоча фраза про підтримку демократичних перетворень мала б порадувати грантовзявчий спектр української опозиції.

«Двадцять років тому народ України здобув втрачені незалежність і свободу, до яких він так довго прагнув. Усі американці, зокрема ті, хто приїхав до нашої країни з України, вітали цю подію. Відтоді Сполучені Штати підтримували демократичний розвиток та європейські прагнення України і продовжуватимуть це робити, поглиблюючи наше стратегічне партнерство». – написав другу Віктору друг Барак.

І все ж таки, ну нащо тре було присилати цей текст за тиждень до свята, коли навіть українські чільники не роздуплились на поздоровлення нації, та з тюрем ще не вийшли перші амністовані? Якби я був конспірологом, то побачив би у синхронному падінні Тріполі і телеграмою Януковичу грубий натяк. Тим більше, що на захист Януковича не підніметься навіть його рідне донецьке плем’я, і це йому добре відомо. А може, й ні.

На офіційному сайті «Свободи», як це не дивно для партії, відомої своїми відкритими зверненнями і закликами, остання заява датована 6 березня.

Втім, поміж усіляких змістовних новин на кшталт вивішення портрета Міхновського в Прилуках, встановлення портрету Бульби-Боровця (який, до речі, воював проти бандерівців) в Олеську, встановлення пам’ятного знаку Кузнєцовською (місто назване на честь радянського розвідника Никандра-Ніколая Кузнєцова) організацією ВО «Свобода».

Річниці незалежності торкається тільки стаття івано-франківського очільника «Свободи» Олександра Сича під назвою «20 років незалежності: боротьба за зміст української держави», яка починається словами: «Українська Незалежність і Українська Держава – це найвизначніше досягнення й творіння Українсько Нації».

Досить сумнівне твердження, враховуючи що це «найвище творіння» явно потребує ще досить серйозної роботи над тим, щоб набути більш-менш нормальних рис повноцінного державного утворення. Тим більше незрозуміло твердження про націю, як державотворчий чинник на тлі того, що керівники «Свободи» не стомлюються повторювати про «неукраїнський» характер Української держави і підраховувати відсоток не українців у її керівництві – з невтішним для себе результатом, зрозуміло.

Колись в антикомуністичному самвидаві було популярним жартом давати текст гімну Радянського Союзу із знаками питання після кожного слова, що надихало задуматись над його прихованим змістом: «Союз? Нерушимый? Республік? Свободных? Сплотила? Навеки? Великая? Русь?» і т.д.

Коли я читаю на сайті «Свободи» про те, що «20 років тому ми утвердили своє природне право бути господарями на власній, Богом нам дарованій, землі» мені, чесно кажучи, теж хочеться розставити знаки питання після кожного слова. І чому б це?

Набагато більш реалістично подивилися на ситуацію в країні чільники ОУН(б) – в заяві Стефана Романіва, зокрема, констатується, що «наше національне відродження проходить в нелегких умовах постколоніального суспільства, браку внутрішньої консолідації і перманентної експансії зовнішніх сил на економічному, інформаційному, політичному напрямках». Незрозуміло, правда, чому бандерівці вітають українців не 30 червня, хоча це, звичайно, дрібниці.

Праці письменницькі

Он Азаров свого часу переплутав і 1 липня привітав усіх архітекторів України з всесвітнім днем архітектора, який, втім, відзначається у першій половині жовтня…

Але на двадцятиріччя незалежності Микола Янович припас вже зовсім несусвітнє: справжнісіньку наукову працю під назвою, яку навіть вимовити неможливо, тим більше, такому лінгвісту, як Азаров: «Инновационные механизмы управления программами развития». Їй-богу, краще б він писав про капусту.

До речі, характерна особливість більшості ініціатив Азарова – це творіння чогось у співавторстві. Так, працю про «інноваційні механізми» він написав в співавторстві з міністром фінансів Федором Ярошенком.

Взагалі ж, потяг до написання книжок, в тому числі колективних, до двадцятиріччя української незалежності, набув рис просто загрозливих. На останній книжковій ярмарці, наприклад, можна було побачити колишнього автора альбому «В семне единой», та співавтора методички до 50-річчя «так званого голодомору» Леоніда Макаровича Кравчука із його новим фоліантом «Україна. Наша епоха: 1991-2011 роки». Хоча по-моєму, він не в повні розкриває свій талант. Якби Леонід Макарович написав би працю на тему свого досвіду бігати між крапельками, або якісь рекомендації щодо того, як можна годинами щось говорити і не сказати по суті…

Інша справа – поліглот Віктор Федорович, який видає у німецькому виданні англійською мовою книгу "Україна - країна можливостей", присвячену, зрозуміло, двадцятирічному ювілею.

Звичайно, що Віктору Януковичу, як професору Каліфорнійської міжнародної академії науки, освіти, індустрії та мистецтв, давно свербіли руки написати щось мовою Шекспіра. Книгу ж бо за його словами він «почав писати в опозиції, а закінчив – у відпустці».

За словами В.Януковича, він хотів показати всьому світу "справжню Україну, її непростий шлях і величезне прагнення до демократії та процвітання, її унікальні можливості і приголомшливий потенціал".

Щоправда, сам Віктор Янукович дав передсвяткове інтерв’ю «Дзеркалу тижня», де замість слів привітання українці почули все ті ж відверті погрози: «Сделан важный шаг — отныне в Украине нет касты неприкосновенных и, уверен, никогда в будущем уже не будет. И если кто-то надеется, что речь идет об отдельно взятой кампании, то он глубоко ошибается. Никакая должность, никакие накопления, бывшие или настоящие, не защитят преступника.

Восстанавливается базовый принцип правосудия — неотвратимость наказания».

Ні, не прислухається Віктор Федорович навіть до порад свого друзяки патріарха Кіріла, який в своєму поздоровленні з приводу державного свята закликав українського президента «відновлювати мир і злагоду в суспільстві».

Правда, потім Кіріл одразу ж згадав, що «шлях до майбутнього лежить через відродженя традицій минулого», - при тому, що в тих традиціях невідворотність покарання всіх, призначених на сьогодні винними, вирішувалась швидко і без отих ось зайвих судових процедур.

Справи партійні, справи тимурівські

Партія «Наша Україна» в святкуванні двадцятої річниці державної незалежності не проявила нічого нового, вчергове закликавши 24 серпня здійснити традиційне сходження на Говерлу. Хто не хоче дертися на вершину, може відвідати серйозний пропагандивний захід партії – виступ Віктора Андрійовича Ющенка перед когортами своїх прихильників на мітингу в будинку відпочинку «Заросляк», місто Ворохта. Запрошуються всі чисельні бажаючі.

Однак характерно, що інші партії також відмовилися від будь яких заяв та гучних заходів, обмежившись проведеням числених дрібних акцій із серії «для галочки». В принципі, партійні бюджети в Україні допіру небагаті, інформаційний розголос доводиться досягати роздачею прапорців.

Так, наприклад, місцеві організації Партії Регіонів подарували кожному району Львова по сотні національних прапорів, Івано-Франківські регіонами провели фестиваль карпатської кухні «Смачний Спас», в Харкові розгорнули «самий великий прапор» (при цьому побившись з опозиціонерами, які розгортали свій самий великий прапор), а в Запоріжжі обмежилися лише святкуванням Свята Двору в Заводському районі.

Тим часом активісти партії «Фронт Змін» до дня незалежності теж займалися активною тимурівською працею: очищав від бруду вулицю Маршака у Києві, перевіряв на екологічність газові заправки у Луганську і перевіряв дотримання законодавства про торгівлю алкоголем та тютюном біля шкіл у Черкасах. Справедливості заради варто сказати, що активісти партії намагаються відзначитись в усіх протистояннях з владою – від протестів проти закриття шкіл і до участі у зіткненнях навколо скандальної будови на Троєщині.

Синьо-жовті стрічки роздавав і мер Черкас Сергій Одарич. Оскільки не так давно він так само активно просував у місті георгіївські «лєнточкі», можемо припустить, що цьому міському голові в принципі байдуже, що роздавати.

Більшість новин партії «Удар» Віталія Кличка взагалі стосуються того, хто де із її чільників виступав по телебаченню.

Так із сайту партії ми можемо дізнатися, що Рустам Раупов, голова Житомирської обласної організації «УДАРу», на обласному телебаченні та радіо привітав всіх мешканців міста та області з 20-ю річницею Незалежності України, а Ігор Ткачук, голова Вінницької обласної організації партії «УДАР» на Вінницькому державному телебаченні презентував програму партії.

Крім того, сайт містить довгий перелік шкіл, гімназій та дитячих садків, які приводили до ладу активісти партії, хоч не зовсім зрозуміло, яке це все має відношення до політичної боротьби.

І от тільки партія «Батьківщина» ніким не опікується, і нікого не вітає – їй не до того. Зате вітають її. Неоднозначний, але без сумніву щирий лист Ліни Костенко та та її доньки Оксани Пахльовської Юлії Володимирівні до тюрми, без сумніву, стане колись одним із знакових символів нашого часу політичної розгубленості мас та чергової спроби української інтелігенції знайти точку опори в цьому хаосі візантійства і «понятій». На всякий випадок, нагадаємо його текст:

Шановна Юліє Володимирівно!

Вітаємо Вас із Незалежністю України. Для святкового настрою підстав немає, а для привітання Вам – є. Тому що надто багато людей поводять себе й на волі, як в’язні. А Ви є незалежною людиною навіть у тюрмі.

На жаль, символом 20-ліття вільної України стали обличчя опозиціонерів за ґратами. Але кожен Берлінський мур рано чи пізно впаде. Його розбирають на сувеніри.

Бажаємо Вам уже найближчим часом мати уламок Лук’янівської в’язниці в якості сувеніра на Вашому робочому столі. В Україні, залежній, нарешті, лише від смислу, закону і честі.

Зовнішня реклама без художнього смаку

В нашій поздоровчій зовнішній рекламі цього року чомусь фігурують лише два «півники» - Ляшко та Янукович, причому перший прописався фактично виключно на лайтбоксах, а другий – на біллбордах.

Ляшка на сітілайтах не менше ніж Януковича на більбордах

Нічого особливого зовнішня поздоровча реклама собою не становить: у Віктора Федоровича вона є втіленням тупо-бюрократичного стилю, який не допускає будь-яких відходів від канонів, складених іще за Кучми. Найбільша вольність, яку дозволив собі Віктор Федорович – це сфотографуватися на деяких з дощок без краватки, піджак же ця «людина в футлярі» взагалі панічно боїться знімати.

Таке враження, наче він побоюється, щоб разом із костюмом не втратити свою енергетику – як це було з чуприною у Самсона. Допитливі спостерігачі також мали помітити, що останнім часом з зображень Віктора Федоровича зникли окуляри «а-ля Піховшек», з якими він фотографувався на передвиборчих плакатах, і з якими його ніхто не бачив у житті.

Більш доречно було б чекати чогось оригінального з фірмовим гендерним присмаком від Олега Валерійовича – ну, наприклад, щоб він з приводу незалежності цілував дівчат у бікіні, або – щоб чарівні створіння в прозорих туніках (варіант – талісмани Евро-2012 Славек та Славко) цілували його.

Проте з креатином у Ляшка останнім часом відчуваються проблеми – якраз після того, як він оголосив конкурс на нового креативного прес-секретаря. Поза з піднятим догори пальцем швидше наводить на алюзії щодо образу Калігули на якихось гладіаторських битвах – тільки, що у Ляшка немає на голові лаврового вінка, а у Калігули – був.

Характерно, що привітання не пішли вниз по адміністративній вертикалі, як це було за двох попередніх президентах: голови районних та обласних державних адміністрацій постаралися від гріха подалі не висовуватись із своїми «свиними рилами» у президентський «калашний ряд».

Офіціоз від Януковича

Хоча особисто еліта південного сходу таки ходила в напередодні свята в народ і традиційно молола там щось малозрозуміле. Як завжди найбільше здивувало звернення чільників до української класики. Правда, перлів класу поезій Чехова там не було, однак голова Донецької облдержадміністрації видав щось загадкове

-Сегодня у нас праздник – вся неделя праздничная. День флага, День Независимости, День Шахтера. – проголосив на мітингу Андрій Шишацький, - Область работает, город активно включился. Что касается двадцатилетия Независимости Украины, я сейчас вспоминал «Сон» Тараса Шевченко. У нас действительно прекрасная страна, с прекрасным потенциалом и я верю, что следующий юбилей мы будем праздновать в семье самых развитых европейских государств. И то, что мы войдем в двадцатку самых развитых стран мира к тридцатилетию Украины это реальность.

І хоч Андрій Володимирович не уточнив, який із двох шевченківських «Снів» йому раптом згадався, ні жоден з них потенційно не може навести на такі висновки. Якщо ми візьмемо поезію «Сон (На панщині пшеницю жала)», то в ній український потенціал розкривається через рабську виснажливу працю – «і щоб дожать до ланового, ще копу дожинать пішла». Чим тут пишатися – невідомо.

Тим більше, що нещодавно шахтар, який розповів про такі ж умови праці у донецьких копальнях, вимушений був переховуватись від погроз розправи. Що стосується поеми «Сон (у всякого своя доля)», то там ніщо не наводить на думку про G-20, навпаки.

Прочитавши її неважко переконатися, що всі наймерзенніші риси деспотизму Миколи І взяті на озброєння південно-східною елітою: «Гуля наш батюшка, гуля! Ура!.. ура!.. ура! а-а-а...». Там і пророцтва про появу Роми Ландика є – в образі панича. А як у поемі змальована цариця – то Людмилі Янукович краще й не читати.

Варто сказати, що заява його сумського колеги, Юрія Чиря була не менш загадкова і могла б стосуватися будь-якої іншої країни, окрім нашої. Розпочавши з незмінної десятиріччями формули «нашим подарунком до двадцятиріччя України буде обмолот першої тонни ранніх зернових», сумський губернатор вдався малювати картину якоїсь утопії:

-Відроджується виробництво, оживають села, розвивається медицина, освіта, наука, спорт. – навіть не почервонівши запевнив він, - Розбудовуючи рідний край, ми досягли помітних зрушень у соціально-економічному та культурному розвитку. Сумська область однією з перших розробила Стратегію економічного і соціального розвитку «Нова Сумщина-2015», побудовану на інноваційних підходах і методах господарювання – знятті обмежень та знаходженні точок зростання.

Я тільки одного не розумію: чому в сумах обговорюють стратегію до 2015-го року, коли в Києві Попов замахнувся уже на стратегію-2025? А ще краще прийняти якусь стратегію до сторіччя незалежності, наприклад. Адже нинішня влада певна, що саме стільки їй реально вдасться протриматись…

* * *

Сайт TEXTY.org.ua існує завдяки пожертвам читачів.

Якісна і нерозважальна журналістика, яка працює в інтересах публіки, потребує затрат і в принципі не може бути прибутковою. Але натомість вона є суспільним надбанням, як, наприклад, чиста вода.

Тому фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.