Табачник триєдиний: Табачник-українець, Табачник-єврей і Табачник-росіянин

Українець. У минулому

Втім, Дмитро Володимирович ставиться до подібних документів без особливого пієтету. «Запис «українець» у документах і переписах ні про що не говорить, для більшості це просто ознака наявності українського паспорта», - пояснював він у своїй черговій статті, де громив «помаранчевих».

Три частини

І якщо говорити про українську складову в світовідчутті Табачника, а не про кров, то треба визнати, що вона колись була. Сьогодні в це важко повірити, але ще в 2003 він говорив у стінах Верховної Ради: «Мі мусімо донести до світу, що штучні голодомори радянської епохи були нашим українським Голокостом. Це був свідомий геноцид українського народу, який наклав свій безжальний відбиток на всю нашу історію, на національну самосвідомість».

У 2004 р. на міжнародному форумі «Запобігання геноциду: загрози та відповідальність" у Стокгольмі Табачник сказав: «ми будемо домагатися визнання міжнародною спільнотою Голодомору як акту геноциду проти українського народу».

А на початку девяностих Табачник навіть підписується "Тютюнник" і публікує статті де закликає гідно шанувати Симона Петлюру.

Дивно також, що Табачник стверджує, ніби його кандидатська дисертація, захищена в 1990, називається «Масові репресії в Україні в другій половині 30-х - на початку 40-х рр.» Докторська - «Феномен тоталітарно-репресивного суспільства в Україні в 20-х - наприкінці 50-х рр.».

Щоправда, тексти кандидатської та докторської дисертацій відсутні у вільному доступі. Це грубе порушення вимог ВАК України, яке змушує засумніватися в достовірності ступенів, але нам важлива зараз не історія, а самоідентифікація Табачника.

Бо щось змушувало його говорити, що він пише роботи з такими назвами. І як це відрізняється від його сучасних висловлювань: "галичани - це лакеї, які ледве навчилися мити руки", які "практично не мають нічого спільного з народом Великої України ні в ментальному, ні в конфесійному, ні в лінгвістичному, ні в політичному плані". У 2010 Табачник вже не вважає Голодомор геноцидом українського народу.

Настільки українець

Стовбовий єврей

У книзі Георгія Зубченко "Знамениті українці" (все ж таки українці!) згадується про єврейське коріння Міністра освіти і науки: " Дедушка (Д. Табачника) родился в семье бедного ремесленника-еврея ... Летом 1920 года Исер Табачник вступил добровольцем в отряд ЧОН, действовавший под Винницей. ЧОН можно сравнить с современным спецназом - его задачей была ликвидация терроризировавших местное население банд". ЧОН - це «части особого назначения». Те, що їх діяльність більшовики оцінювали як «ликвидация терроризировавших местное население банд», сумнівів немає. Як усе було насправді, говорити навіть не хочеться.

Втім, Табачник не довго захоплювався своєю єврейськістю, хоча такий період і був. Зараз він практично ніколи не говорить про свого діда-єврея. Сьогодні його улюблена тема, особливо на тлі "боротьби між римсько-католицько-галицького і російсько-православним етносом", - Руськість. І тут міністр не відмовляє собі ні в чому.

Ні для кого не секрет, що по материнській лінії його предки дворяни. Причому чим далі, тим більше подробиць ми про них дізнаємося. І якщо в одних випадках, предком Табачника був київський губернатор барон фон Штакельберг, то в інших - генерал-аншеф Іван Глєбов. Втім, можна допустити, що його російськими предками був як фон Штакельберг, так і Глєбов. Але ось що цікаво. В одних інтерв'ю Табачник говорить про те, що його прабабуся Наталія Францівна Глєбова, яка закінчила Київський інститут шляхетних дівиць, була представлена імператриці Олександрі Федорівні. В інших вона вже «удостоїлася честі вальсувати з государем імператором Миколою II у числі трьох кращих учениць курсу».

В інтерв'ю газеті «Факты» в 2007 Табачник говорить, що його прадід, чоловік Наталії Францівни, був забезпеченою людиною. Він «мав 23 000 десятин землі, що становить 25 тисяч гектарів (!). Ще він володів заводом сільськогосподарського машинобудування, кількома цукровими заводами. Йому, у свою чергу, це дісталося від предків, яких протягом 300 років правляча династія Романових щедро винагороджувала за чесну службу батьківщині». Що ж, Табачник продовжує традиції своїх предків, вірою і правдою слугуючи російським царям.

Але цікаво ось що. Дмитро Володимирович говорить про те, що його предки служили Росії 300 років. Це значить, вони були не просто дворянами, а стовбовим дворянами, тобто представниками старих родів. У стовбових не було ніяких привілеїв перед іншими, зате скільки понтів. «Не хочу быть крестьянкою, а хочу быть столбовою дворянкою», - говорила пушкінська стара зі «Сказки про рыбака и рыбку». Героїня не дурепа, хотіла бути такою ж статусною, як наш Дмитро Володимирович.

Це ще не все. Словосполучення «російський народ» Табачник тлумачить широко: росіяни для нього - це малороси, великороси й білоруси. Виходить, у міністра є ще три сутності. Все б нічого, та тільки у перелічених народів національність визначається по батькові, у євреїв - по матері. Виходить, Табачник ні той, ні троє інших.

І лише настільки єврей

фріки табачник