Щоденники мотоцикліста: із Заходу на Схід в пошуках України (спецпроект)
Потеплішало, асфальт висохнув - і редакція TEXTYorgua з гордістю представляє читачам наш черговий спецпроект "Щоденники мотоцикліста: подорож із Мамайотою в пошуках України". Мамайота - це беушний легкий мотоцикл Yamaxa YBR125 (в народі - Йобрик), який везе наших героїв з Заходу на Схід України. Старт - на початку наступного тижня.
В пошуках України подорожує: Артем ЧАПАЙ
Колись Джон Стейнбек мандрував, шукаючи Америку, і написав у результаті «Подорож із Чарлі в пошуках Америки». Чарлі – це його пес. Ми ж із дружиною наразі спробуємо просто описати Україну, як її видно із сідла мотоцикла.
Робоча назва цієї спроби – «Подорож із Мамайотою в пошуках України». Мамайота – це наш мотик, добряче беушний та вже покоцаний. Ось він на фото:
Ми вирішили на якийсь час узяти творчу відпустку, щоб помандрувати. За зиму назбирали трохи грошей, з'їхали з квартири, а тепер-от і позвільнялися з фул-тайм роботи.
Хочеться перетнути мотоцикликом всю Україну від Заходу до Сходу, і переважно їхати маленькими дорогами, із зупинками та зигзагами - поспілкуватись із людьми, поглянути на повсякдення простих українців у провінції.
Ну, а наскільки все це вийде, хто та що нам зустрінеться в дорозі - передбачити, як ми побачили вже з пробних виїздів, неможливо. Саме в цьому весь кайф неорганізованої поїздки непрофесіоналів.
Всю інфу про проект ви можете подивитися за тегом "щоденники мотоцикліста" або на блозі Чапая. В блозі мандрівник вестиме прямий СМС-репортаж в онлайн=режимі, а коли добиратиметьcя до нету, писатиме більші тексти і заливатиме фотки.
Чапай, Ромашка – молода родина, чоловік і жінка, тут усе більш-менш зрозуміло. А Мамайота? В дитинстві я хотів мати коня і їздити ним Україною. Він називався би Мамай. А тут з’явився кінь японського походження: тож ми японізуємо ім’я – виходить Мамайота. Як Бабайота в незабутній п’єсі Леся Подерв’янського про самураїв.
Колись давно Україною мандрував Сковорода – один з топ-трійки українців для мене, поряд із Кармалюком і Нестором Махном. І я подумав - а чом би й ні?
Ми будемо повідомляти про наші пригоди на ZaUA.org у смс-режимі - а вечорами, якщо буде доступ до нету, додаватимемо фотки і деталі.
Всі області ми, звісно, за раз не охопимо – та все ж це може стати гарним документом про країну.
Учасники проекту:
Звичайно, все залежить від того, як це описати… І тут нічого наперед не можемо гарантувати. Усяке може бути.
Як і усі, ми їздили по Україні в різні точки – від міста в місто, в Крим, Карпати; різні великі міста й окремі невеличкі бачили всі. Але яка Україна в цілому, які українці від заходу до сходу – я, чесно кажучи, так і не знаю.
Кожен має свої уявлення про це – й чомусь багато із думок про «наш народ», які я чув, були доволі негативні. Але я щиро спробую ставитися до простих людей із максимальною симпатією. Ага, і навіть до гопів: я дуже постараюся.
Про архітектуру та історію тут не буде - читайте вікіпедію.
Звичайно, як і погляди будь-кого, ця розповідь – це чистий суб’єктив. І як у будь-якій розповіді від першої особи, тут буде, мабуть, надто вже багато про нас самих. Втім, гонзо-журналістики Україні поки що теж бракує. Дуже постараємося висвітлювати подорож цікаво – сподіваємося, щось із цього вийде.
Як завжди, подорож трохи відклалася: то погода, то пробите якраз на свята колесо та неможливість докупити запасну камеру. Як завжди, ми не знаємо заздалегідь, що буде далі і як усе складеться. Але останнє – це навіть і краще, як на мене.
Віддаємо себе дорозі, випадковим людям і просто випадковості. Іншими словами – шукаємо пригод на свої дупи. Побажайте нам удачі :)
Підготовчий етап подорожі - від Коломиї до Калуша і назад - показав, що спершу тебе зустрічають із сумішшю недовіри та цікавості, зрідка навіть із домішкою неприязні – проте значно частіше з іронією, за якою, схоже, ховається сором’язливість.
Але досить кілька промовлених щирим тоном слів – і, якщо тільки ти сам не мізантроп, уже можеш розраховувати на певну дружність і навіть обмежену дозу довіри. Принаймні, такі перші асоціації, коли починаєш замислюватися над тим, «які українці?»
Узагальнення кульгають так, як аналогіям і у страшному сні не снилось – і мабуть, їх не варто робити зовсім (у тому числі це); але спробуйте усвідомити себе «незнайомцем» і простежте перші хвилини зустрічі.
------------------------------------------------------------------------------------------------
Перший етап подорожі (з Заходу до Києва) складатиметься з семи орієнтовних частин:
1
Коломия-Косів-Кути-Вижниця-Берегомет-Старожинець-Новоселиця-Хотин-Кам'янець-Подільський
2
Кам'янець-Подільський-Дунаївці-Нова Ушиця-Бар-Кармалюкове
3
Кармалюкове-Жмеринка-Могилів-Ямпіль-Крижопіль
4
Крижопіль-Вапнярка-Тульчин (не бренд)-Немирів (не бренд)-Вінниця (в обхід)-Калинівка
5
Калинівка-Козятин-Бердичів-Житомир
6
Житомир-Коростень-Овруч-Поліське
7
Поліське-Іванків-Димер-Київ
Зустрічайте Чапая з Ромашкою по дорозі! :)
Всю інфу про проект ви можете подивитися за тегом "щоденники мотоцикліста" або на блозі автора.
Читайте також:
Опис проекту "Щоденники мотоцикліста: у пошуках України"
ПАУЗА на техогляд та загальний маршрут поки що (+ МАПА і ПІДСУМКИ мандрівки Правим Берегом)
Дні 8-10. Полісся: Штунд на мотоциклі, Чорнобильська пуща та вирубування лісів. ФОТО
День 9. Рівненщина: "У нас є люди, які не знають, чим пісний борщик заправляти"
День 8. Мертвий райцентр, Зона і понти для приїзжих у мотелі
Дні 6-7. Шевченківський край: алкоголізм, безробіття, чорний гумор і ввічливі трактористи
День 5. "Вас вітає Черкащина": На дорозі - менти і проститутки
a href="https://texty.org.ua/pg/blog/chapeye//read/21540/">День 5. Про крижопільську гостинність і хутір-пасіку дядька Василя (нарешті з ФОТО!)
День 4. Йде дощ і дуже холод-д-дно!!!! Нарешті знайшов село, де хвалять владу
День 3. Вінничина: яри і жодної заправки. Нас сприймають за "дітей депутатів"
День 2. Кам'янець не туристичний та інша буржуазна Європа
День 1. Коломия-Кам'янець. Багаті хати, румуни, фрі-райд :) уздовж кордону і пробита шина
Вступ. Тестовий заїзд довкола Калуша. Школи "для руських, і німці, і решти"
Про що я питаю людей, яких зустрічаю по дорозі