Посол без дипломата: Росія прислала в Україну скандального ліберала Михаїла Зурабова
«Вчера в Москве был пойман двойник Михаила Зурабова. Двойник двойником, а огрёб как настоящий». Цей анекдот з’явився на сайті Анекдот.ru наприкінці 2006 року. Тоді в Росії ім’я нинішнього посла Росії в Україні Михаїла Зурабова асоціювалося з всесвітнім злом: він, працюючи міністром, хотів замінити росіянам соціальні пільги на гроші.
Автор: Аманда ЩУР
За новим послом Росії в Україні паном Зурабовим навряд чи сумуватимуть на Батьківщині. Враховуючи труднощі у стосунках с північним сусідом, постать російського посла є вкрай важливою. Що мали на увазі люди з Кремля, відправивши до нас непопулярного політика без дипломатичного досвіду?
Вперше ім’я Михаїла Зурабова у зв’язку з Україною з’явилося у червні минулого року. Тоді на розгляд профільного комітету Державної думи була запропонована його кандидатура.
Як він став послом
Голова комітету Алєксєй Островский рекламував його як міг: «Закритість та непублічність пана Зурабова, про яку кажуть деякі експерти, на мою думку, є значним плюсом для нового посла, бо публічні заяви деяких послів Російської Федерації часто ускладнювали їх діяльність у країні перебування».
Прізвищ дипломат, зрозуміло, не назвав. Але напевне йшлося, зокрема, і про Віктора Черномирдіна, попереднього посла в Україні, який час від часу дозволяв собі думки, які йшли врозріз з генеральною російською лінією.
Російські комуністи казали, що Зурабов-посол – це образа для українського народу, бо він ніколи не був дипломатом і, до того ж, є «пітерським лібералом з прозахідним способом мислення».
Ще до внесення кандидатури Зурабова на посаду посла в Україні російські політики та ЗМІ обговорювали інші, більш відомі прізвища на вакантну посаду: губернатора Московської області Боріса Громова, губернатора Санкт-Петербурга Валєнтіну Матвієнко, голову «Росатому» Сєрґєя Кірієнко і навіть співголову руху «Солідарність» Боріса Нємцова.
Всі ці прізвища розчинилися у вічності, коли торік у червні Держдума таки призначила Михаїла Зурабова.
Широкому загалу, в тому числі і міжнародному, його особа стала відомою з серпневого відео-блого-звернення Дмітрія Медвєдєва до українського президента.
Тоді він сказав: «В нынешней ситуации мною принято решение не направлять на Украину нашего посла. Он приступит к работе позднее. Конкретные сроки будут определены с учётом реальной динамики наших отношений».
Через загальне обурення мало хто зацікавився, власне, прізвищем посла. Говорили про дипломатичний скандал, про загрозу війни через відкликання (а насправді просто невідправлення) посла.
Побачити пана Зурабова на власні очі українці змогли вже у новому році – 25 січня він прибув в Україну у якості посла Російської Федерації.
Що він робив раніше?
Пошуковик Google на запит «Зурабов» видає підказку (з найпопулярніших за статистикою запитів) «Зурабов национальность».
Вочевидь, багато його співвітчизників не могли повірити, що людина російської національності може підняти руку на таку сакральну річ як пільги. Найпопулярніша думка серед людей, які люблять попліткувати на форумах, Зурабов – чеченець.
Але ми не віримо у плітки, тому звертаємося до офіційних джерел. Хороші біографічні довідки щодо персони Михаїла Зурабова можна знайти на сайтах peoples.ru та Lenta.ru.
З них, серед іншого, можна дізнатись, що новому російському послу 56 років, народився у Ленінграді. Батько працював у Міністерстві морського флоту СРСР, а мати - вчений-мікробіолог. Зараз на батьків зареєстровані різні фірми, які, за підозрами російських ЗМІ, належать їхньому синові Михаїлу.
Він закінчив фізико-математичну школу, а згодом факультет економічної кібернетики Московського інституту управління.
Доленосна для Зурабова зустріч відбулася у Чорнобилі, де він влітку 1986 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на АЕС.
Там він познайомився з Євгенієм Адамовим – впливовим посадовцем з Міністерства атомної промисловості СРСР. З 1988 року Зурабов очолює структури, засновником яких є Мінатом – будівельну кампанію та банк.
У травні 1998 року він став заступником міністра охорони здоров’я в уряді Сєрґєя Кірієнка. Був радником президента Боріса Єльцина.
2000-го року став керівником Пенсійного фонду і почав реформу галузі, взявши за зразок Чилі 1980-х років за керівництва Августо Піночета. Реформа провалилася, бо не знайшла підтримки серед населення.
2004-го призначений міністром охорони здоров’я та соціального розвитку. Тут також розпочинає реформу – перехід на страхову медицину, а також вирішує замінити соціальні пільги на гроші.
Загалом це дуже правильна політика, яку не завадило б упровадити і в Україні - але Зурабов чи то не спромігся пояснити громадянам, чому їм краще замість не платити за ліки отримувати гроші на купівлю ліків, чи то в кращих російських традиціях перетворив правильну реформу на казна-що.
У 2005-му в Росії – хвиля протестів проти монетизації пільг. Зурабов стає об’єктом народного гніву.
Кілька разів, незважаючи на атаки з боку депутатів, Зурабов втримується у кріслі міністра, але у вересні 2007-го після відставки уряду Михаїла Фрадкова, залишає крісло.
Невдовзі стає радником президента РФ Владіміра Путіна, а потім – Дмітрія Медвєдєва. У Зурабова є свій кабінет у Кремлі.
ЗМІ неодноразово звинувачували Зурабова у лобіюванні інтересів медичних компаній, зокрема, тих, яких він раніше очолював. До речі, його дружина і зараз очолює фірму «Октопус», яка постачає медичне обладнання та ліки з інших країн в Росію.
Родина Зурабових регулярно відпочиває у Приельбруссі разом з родиною екс-голови адміністрації президента РФ Алєксандром Волошиним.
Що робитиме в Україні?
«Для мене велика честь і відповідальність представляти президента Росії і народ РФ в Україні», - українською мовою (найбільш спостережливі зауважили, що з канадським акцентом) посол Зурабов привітав тих, хто зустрічав його в аеропорту Бориспіль 25 січня. Ще сказав, що україно-російські стосунки мають великий потенціал.
Відтоді посол нічого не говорив. Треба влагодити юридичні подробиці, щоб Зурабов міг висловлюватися в Україні від імені Росії.
Михаїл Юрьєвич - не найгірший посол із тих, які могли бути. Ліберал і "західник" (хоча б з точки зору економіки), який спромігся почати вчити українську - значно кращий варіант від того ж Боріса Громова - генерала, який у 1991 році в часи ДКНС наказав кільком армійським вертольотам здійснювати "превентивні" польоти над Верховною Радою УРСР.
Думок щодо його роботи в українських колах небагато. Наш політикум взагалі пропустив цю подію – занадто захоплені президентськими виборами.
Пара коментарів від його російських колег. Боріс Гризлов, спікер Держдуми, сказав, що пан Зурабов прекрасно підійде для роботи в Україні, бо він «комунікабельний, має гарну пам'ять та вміє вивертатися з будь-якої ситуації».
Вже згаданий Алєксєй Островский також відзначав, що Зурабов був радником і Путіна, і Медвєдєва, тому має прямі телефонні номери перших осіб держави.
Наприкінці – цитата самого Зурабова, коли у вересні 2007 року його усунули з посади міністра. «Я все знаю, як зробити, але для цього не можна мене одного залишати на полі бою, а всім стояти навколо і дивитися, як я вивертаюся з-під граду каменів».
Тепер пан Зурабов має прямі телефони найголовніших росіян, отже, сам-на-сам на полі бою не залишиться.