Вінського „пішли” у рамках урядової програми „Порожні крісла”

Пару тижнів тому міністр транспорту Йосип Вінський виступав проти „публічної порки” міністра оборони Юрія Єханурова. Він казав, що такий підхід Тимошенко до справи послаблює уряд.

Трохи раніше Вінський виступав проти коаліції між БЮТ та ПР, заявляючи, що як тільки таку коаліцію буде проголошено, він залишить міністерське крісло.

Ще раніше пан Вінський заявляв, що виступає проти приватизації „Укртелекому” та „Укрзалізниці”.

Надто багато ”проти” як для члену уряду Юлії Тимошенко. До того ж, не захищеному словосполученням „президентська квота”.

Вінський показав самому собі "На вихід!"

Йосип Вінський намагався грати свою гру - відверто кажучи, тиху і непомітну широкому загалу. Проте око пані Тимошенко дуже чутливе до найдрібніших проявів власної позиції. Вона швидко вихоплює таку людину і відправляє її шляхом „маршу незгодних” – в урядове небуття.

Технічний бік конфлікту між Тимошенко та Вінським виглядає банально. Прем’єрка звинуватила свого підлеглого у спробах використати 15 млн грн бюджетних коштів (призначених для „Укрпошти”) на свою ж передвиборчу кампанію. Він сказав, що взагалі не збирався брати участі у президентських виборах і подав у відставку.

Насправді цей епізод – лише верхівка айсбергу. Історія стосунків Тимошенко з Вінським набагато цікавіша та складніша.

Два роки тому він дуже швидко потрапив до найближчого оточення Юлії Володимирівни – буквально з теплих товариських обіймів тодішнього шефа соціаліста Олександра Мороза.

Вінський став першим заступником Тимошенко по партії і взявся за ідеологічні питання. Його взагалі вважають гарним ідеологом та організатором. „Наше завдання – соціалізувати лібералів, а у лібералів завдання – лібералізувати соціалістів”, - казав Вінський в одному з інтерв’ю у далекому 2005-му році.

Вінський завжди казав про повагу до Тимошенко, але зазвичай досить стримано. Вона відзивалася про нього дуже компліментарно, а одного разу навіть власноруч надавала першу медичну допомогу – коли Вінському стало погано з серцем у літаку.

Тепер вони вороги. Список ворожих дуетів – „Тимошенко – Єхануров”, „Тимошенко – Огризко”, „Тимошенко – Пинзеник” додався новим прізвищем.

Соціаліст Вінський втрапив одразу у першу п'ятірку партійного списку БЮТ на виборах-2006

Фото: УП

В оточенні Вінського кажуть, що ще рік тому він робив спроби створити власну партію лівого спрямування (він зрозумів, що у БЮТ вибудувати будь-яку ідеологію нереально). Була затверджена назва, а також визначені керівники. Проте ця ідея не сподобалася Юлії Тимошенко, і вона змусила однопартійця заморозити проект.

Коли він поновлював спроби, прем’єрка витягала чергову порцію компромату на колегу (пригадаймо звинувачення керівництва мінтрансу у корупції взимку цього року, або історію з розкішним Мерседесом для Вінського).

Екс-соціаліст ніяк не погоджувався покласти душу й тіло на вівтар тимошенківським уявленням про світобудову. За це він поплатився кріслом та вляпався у скандал.

Якщо оцінювати, яким міністром був Вінський, можна вжити означення "наполегливий". За півтора року він не зробив чогось глобального для галузі, але розпочав багато важливих проектів. Навіть вдалося дещо реалізувати.

Вінський, напевне, уважніше за попередників займався авіацією. За його керівництва на український ринок потрапили перші low-cost перевізники. Він розпочав реконструкції кількох важливих аеропортів: „Жуляни”, „Бориспіль” (будівництво терміналу D) і „Львів”.

Натомість Йосип Вікентійович не збудував жодного нового залізничного вокзалу. Він менше за покійного Кирпу опікувався „Укрзалізницею”, зате намагався модернізувати роботу „Укрпошти” (єдиний електронний квиток, поштарі на велосипедах).

Також варто відзначити намагання міністра і його заступників підвищити рівень використання української мови в міністерстві.

Міністр транспорту Вінський пішов протореним шляхом міністра фінансів Пинзеника

Вінському не вдалося хоч якимось вирішити ситуацію з приватизацією „Укртелекому” – це серйозний мінус для нього і для країни загалом.

Звільнення міністра транспорту – не перше і не останнє. Наступними об’єктами програми „Порожні крісла” можуть стати міністр освіти Вакарчук та міністр охорони здоров’я Князевич.

Лави „маршу незгодних” невдовзі кількісно переважать круглий стіл згодних. Позаурядова опозиція, які зараз власноруч створює Юлія Тимошенко, навряд чи допоможе їй у боротьбі за президентське крісло.

вінський мінтранс тимошенко політика україна