О

Одеса під снігом: 10 годин пішки з роботи додому

Власники джипів допомагали іншим водіям, для цього за допомогою місцевого Інтернет-форуму була створена гаряча лінія. Хліба в місті немає. Дорослі після того, як добралися додому, разом iз дітьми радіють снігу, спускаються з гірок, грають у сніжки і ліплять снігових баб. А після потепління експерти прогнозують повінь.

Із засніженої Одеси: Ольга ФІЛІППОВА

«Коли стало зрозуміло, що додому я сьогодні на транспорті не потраплю, я вирішив заночувати в офісі», - говорить одесит Ігор.

Таких як він, було чимало, адже Одеса розтягнулася на 30 км - йти далекувато.

Наш співрозмовник продовжує: «Мій колега пішов додому пішки. Прийшов під ранок». Люди йшли вервечками, протоптуючи один за одним доріжки у заметах. Цього дня дорога додому зайняла у людей від двох до десяти годин.

Дорога життя

Микола вийшов із друкарні, де працював печатником, о четвертій вечора. Він ніколи не одягався надто тепло, цей по-спортивному стрункий тридцятирічний чоловік. На ногах – кросівки, на плечах – легка курточка, простоволосий.

Побачивши, що трамваї, маршрутки, тролейбуси завмерли, вирішив йти додому пішки. Легко сказати, пройти потрібно було чи не півміста.

Вечір 16 грудня одеситам запамятається надовго. Фото Новинар

За нормальної погоди ця прогулянка зайняла б у нього більше години, та ще й отримав би задоволення. Але вибору не було – наближався вечір, тож він вирішив добиратися додому.

Там, у спальному районі міста у маленькій квартирі на нього чекала дружина і двоє малих дітей з застудою - по дорозі ще потрібно було зайти до аптеки.

Швидко йти не виходило. Снігу вже намело по коліна, і рухатись крізь кучугури було важко. Першими до колін промокли ноги. Втішало, що він не один рухається пішки – люди, що йшли в одному напрямку, намагалися триматися гуртом, адже сніг йшов щільною завісою і вже на кілька метрів попереду нічого не було видко.

Від холоду трохи рятувала цигарки - втім, вони швидко намокали.

На півдорозі Микола ледь не загубився. Хотів скоротити дорогу і він пішов навпрошки через безлюдну гору – Чумку. Вийшовши на гору, зрозумів, що не знає, куди ж іти далі.

Швидко темнішало, тож треба було виходити будь-куди, аби ближче до людей. Якось опинився біля зоопарку, і вздовж огорожі, провалюючись у замети, таки вийшов на Чорноморську дорогу, по якій рухалося чимало таких, як він, і йти стало легше.

Рухаючись один за одним, люди витоптали вузьку стежинку. Справа – цвинтар, зліва – тюрма. Посередині – вузенька стежинка, яку, мабуть, запам’ятають усі, хто там був, як дорогу життя.

До аптеки він того вечора так і не потрапив. Єдине, що вдома: «Чаю, благаю». Головне, що дружина і діти дочекалися вдома батька - хай замерзлого і стомленого, але живого. Він йшов додому 7 годин.

Власники автомобілів опинилися не в кращій ситуації. Утворився гігантський затор, який рухався із швидкістю …100 метрів за годину. Часто дорога додому, яка по порожній дорозі займала якихось 20 хвилин, тривала 8-10 годин.

Очистка доріг від снігу ускладнюється тим, що на вулицях досі стоять полишені власниками автомобілі. Їх доводиться переставляти за допомогою евакуаторів, а це значно сповільняє роботу.

Деякі авто стоять просто на трамвайних рейках - через це частково припинилась робота трамваїв, та й не всі тролейбуси змогли наступного дня вийти на маршрути.

Хітом безвідповідальності стали полишені машини «Швидкої допомоги».

Загалом, робота громадського транспорту й досі частково паралізована. Виявилося, що автобуси «Богдан» і «Еталон» не спроможні їздити у морозну і сніжну зиму. Щоправда, переважно це сталося тому, що їхні власники заощадили на зимовій гумі і їздять на літній, та ще й лисій. Хоча усі автобуси «МАЗ» - на ходу.

Багаті допомогли бідним

Попри стереотипно негативне ставлення до власників джипів, вони виявилися відповідальними громадянами. У той важкий вечір водії джипів охоче приходили на допомогу тим, хто не міг вибратись із кучугур.

Андрій – власник СТО на Пересипу, побачивши, як згущаються снігові хмари, вирішив розвезти своїх працівників по домам, оскільки маршрутки щільно стояли одна за одною, не маючи змоги зрушити з місця.

Андрій посадив повну машину хлопців і вирушив у бік об’їзної дороги. Хурделиця замітала усі сліди, швидко темнішало.

На світло потужних фар позашляховика з невеликого замету, що виявився жіночим авто, вийшла молода жінка і попросила: «Хлопці, допоможіть добратися до міста. Замерзаю. Мотор заглох - пальне скічилося».

Взявши дівчинку на причепа, хлопці дотягли її до міста, потім провели до будинку.

Залишені на дорозі авто тепер забрати не так і просто. Фото Новинар

Втім, одразу роз’їхатися по домівкам не виходило – на дорогах чекали інші водії у своїх машинах, для яких хурделиця могла стати смертним вироком.

Наші СТОшники потрапили додому аж під ранок – разом зі своїм шефом вони допомагали вибратися тим, хто потрапив у біду.

- А хто ж, як не ми, - дивувався керівник СТО, відповідаючи на моє запитання.- Адже в облаштування цього джипу вся бригада вклала чимало зусиль – врешті машина у бойових умовах показала, на що вона здатна.

Не тільки машина - головне, що люди показали, на що вони здатні.

Оперативно була створена гаряча лінія допомоги через одеський Інтернет-форум, приймалися дзвінки з проханнями про допомогу і власники джипів сміливо вирушали у снігові замети.

Як завжди, в подібних випадках цивільним допомагала армія. 28-а окрема спеціалізована бригада шостого армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ розчищала дороги в місті та навколо Одеси.

В наступні дні почалися проблеми з хлібом.

Надія, продавчиня продовольчого магазину на околиці Одеси, на питання покупців, коли ж привезуть хліб, лише знизує плечима.

- Хліба немає, і коли буде – невідомо. Купуйте борошно, та печіть самі – пропонує, - поки борошно та сухі дріжджі не скінчилися.

Народ купує сухарі або борошно і розходиться. Машини з хлібом не можуть під’їхати до невеликих магазинів на другорядних вулицях - особливо у приватному секторі, який займає в Одесі чи не половину усієї території міста. У такі місця вже направлена снігозбиральна техніка і під’їзди розчищаються.

Вже 17 грудня одесити вийшли з лопатами, щоб прибирати снігові замети навколо своїх будинків. Щоправда, лопати стали в Одесі товаром №1 і подорожчали втричі, як часник з лимонами під час грипу.

Снігозбиральна лопата, яка тиждень тому коштувала 40 гривень, сьогодні тягне на 120. Народні умільці рекомендують - гарна снігова лопата виходить з половинки корпусу системного блоку комп'ютера.

Cьогодні одесити можуть порадити один одному: готуй лопату влітку, а взимку – човна. Тим більше, що рівень води у навколишніх ріках та лиманах значно піднявся, і після танення снігів очікується наступне стихійне лихо - повінь.

Зате діти задоволені

Сніг зазвичай випадає в у нашому місті дуже рідко - йде недовго й одразу тане. Як правило, про сніг одеська дітлашня знає з телевізора і картинок. А тут таке щастя! Велетенські кучугури!

У парках, на схилах, яких у місті чимало, вже влаштовані гірки, де на санчатах, клейонках та інших підсобних пристроях катаються дорослі та діти – тим більше, що розпорядженням міського голови усі школи відправлені на карантин у зв’язку з грипом.

До того ж підприємствам рекомендовано надати працівникам відпустки. Тож треба ловити момент, грати у сніжки, ліпити фортеці та снігову бабу, поки є така можливість.

Тим часом одеські синоптики не прогнозують покращення погодних умов. У Гідрометцентрі Чорного та Азовського морів стверджують, що мороз, сильні пориви вітру, хурделиця та снігопад відновляться найближчим часом.

Головне управління МНС в Одеській області наполегливо рекомендує утриматися от виїздів автотранспорту.

одеса одещина снігопад стихія самоорганізація

Знак гривні
Знак гривні